П кюри: Кюри П. Википедия

Пьер Кюри

Пьер Кюри (1859-1906) — французский физик, один из создателей учения о радиоактивности. Открыл (1880) и исследовал пьезоэлектричество.

Исследования по симметрии кристаллов (принцип Кюри), магнетизму (закон Кюри, точка Кюри). Совместно с женой Марией Кюри-Склодовска открыл (1898) полоний и радий, исследовал радиоактивное излучение. Ввел термин «радиоактивность».

Нобелевская премия (1903, совместно со Склодовской-Кюри и Антуаном Анри Беккерелем).

Пьер Кюри родился 15 мая 1859 в Париже. Мальчик был младшим из двух сыновей врача Эжена Кюри и Софи-Клер (Депулли) Кюри. Отец решил дать своему независимому и рефлексирующему сыну домашнее образование. Мальчик оказался столь прилежным учеником, что в 1876 году в 16 лет лет получил ученую степень бакалавра Парижского университета (Сорбонны). Два года спустя он получил степень лиценциата (эквивалентную степени магистра) физических наук.

В 1878 году Пьер Кюри стал демонстратором в физической лаборатории Сорбонны, где занялся исследованием природы кристаллов. Вместе со своим старшим братом Жаком, работавшим в минералогической лаборатории университета, Пьер в течение четырех лет проводил интенсивные экспериментальные работы в этой области. Братья Кюри открыли пьезоэлектричество – появление под действием приложенной извне силы на поверхности некоторых кристаллов электрических зарядов. Ими был открыт и обратный эффект: те же кристаллы под действием электрического поля испытывают сжатие.

Если приложить к таким кристаллам переменный ток, то их можно заставить совершать колебания с ультравысокими частотами, при которых кристаллы будут испускать звуковые волны за пределами восприятия человеческого слуха. Такие кристаллы стали очень важными компонентами такой радиоаппаратуры, как микрофоны, усилители и стереосистемы.

Братья Кюри разработали и построили такой лабораторный прибор, как пьезоэлектрический кварцевый балансир, который создает электрический заряд, пропорциональный приложенной силе. Его можно считать предшественником основных узлов и модулей современных кварцевых часов и радиопередатчиков. В 1882 г. по рекомендации английского физика Уильяма Томсона Кюри был назначен руководителем лаборатории новой Муниципальной школы промышленной физики и химии. Хотя жалованье в школе было более чем скромным, Кюри оставался главой лаборатории в течение двадцати двух лет. Через год после назначения Пьера Кюри руководителем лаборатории сотрудничество братьев прекратилось, так как Жак покинул Париж, чтобы стать профессором минералогии университета Монпелье.

В период с 1883 по 1895 годов П. Кюри выполнил большую серию работ, в основном по физике кристаллов. Его статьи по геометрической симметрии кристаллов и поныне не утратили своего значения для кристаллографов. С 1890 по 1895 г. Кюри занимался изучением магнитных свойств веществ при различных температурах. На основании большого числа экспериментальных данных в его докторской диссертации была установлена зависимость между температурой и намагниченностью, впоследствии получившая название закона Кюри.

Работая над диссертацией, Пьер Кюри в 1894 г. встретился с Марией Склодовской, молодой польской студенткой физического факультета Сорбонны. Они поженились 25 июля 1895 года, через несколько месяцев после того, как Кюри защитил докторскую диссертацию. В 1897 году, вскоре после рождения первого ребенка — Ирен, Мария Кюри приступила к исследованиям радиоактивности, которые вскоре поглотили внимание Пьера до конца его жизни.

В 1896 году Анри Беккерель открыл, что урановые соединения постоянно испускают излучение, способное засвечивать фотографическую пластинку. Выбрав это явление темой своей докторской диссертации, Мари стала выяснять, не испускают ли другие соединения «лучи Беккереля». Так как Беккерель обнаружил, что испускаемое ураном излучение повышает электропроводность воздуха вблизи препаратов, она использовала для измерения электропроводности пьезоэлектрический кварцевый балансир братьев Кюри.

Вскоре Мария Кюри пришла к заключению, что только уран, торий и соединения этих двух элементов испускают излучение Беккереля, которое она позднее назвала радиоактивностью. Мария в самом начале своих исследований совершила важное открытие: урановая смоляная обманка (урановая руда) электризует окружающий воздух гораздо сильнее, чем содержащиеся в ней соединения урана и тория, и даже чем чистый уран. Из этого наблюдения она сделала вывод о существовании в урановой смоляной обманке еще неизвестного сильно радиоактивного элемента. В 1898 г. Мария Кюри сообщила о результатах своих экспериментов Французской академии наук. Убежденный в том, что гипотеза его жены не только верна, но и очень важна, Пьер Кюри оставил свои собственные исследования, чтобы помочь Марии выделить неуловимый элемент. С этого времени интересы супругов Кюри как исследователей слились настолько полно, что даже в своих лабораторных записях они всегда употребляли местоимение «мы».

Супруги Кюри поставили перед собой задачу разделить урановую смоляную обманку на химические компоненты. После трудоемких операций они получили небольшое количество вещества, обладавшее наибольшей радиоактивностью. Оказалось. что выделенная порция содержит не один, а два неизвестных радиоактивных элемента. В июле 1898 г. Пьер и Мария Кюри опубликовали статью «О радиоактивном веществе, содержащемся в урановой смоляной обманке», в которой сообщали об открытии одного из элементов, названным полонием в честь родины Марии Склодовской Польши.

В декабре они объявили об открытии второго элемента, который назвали радием. Оба новых элемента были во много раз более радиоактивны, чем уран или торий, и составляли одну миллионную часть урановой смоляной обманки. Чтобы выделить из руды радий в достаточном для определения его атомного веса количестве, Кюри в последующие четыре года переработали несколько тонн урановой смоляной обманки. Работая в примитивных и вредных условиях, они производили операции химического разделения в огромных чанах, установленных в дырявом сарае, а все анализы – в крохотной, бедно оснащенной лаборатории Муниципальной школы.

В сентябре 1902 года супруги Кюри сообщили о том, что им удалось выделить одну десятую грамма хлорида радия и определить атомную массу радия, которая оказалась равной 225. (Выделить полоний Кюри не удалось, так как он оказался продуктом распада радия.) Соль радия испускала голубоватое свечение и тепло. Это фантастически выглядевшее вещество привлекло к себе внимание всего мира. Признание и награды за его открытие пришли почти сразу.

Кюри опубликовали огромное количество информации о радиоактивности, собранной ими за время исследований: с 1898 по 1904 г. они выпустили тридцать шесть работ. Еще до завершения своих исследований. Кюри побудили других физиков также заняться изучением радиоактивности. В 1903 г. Эрнест Резерфорд и Фредерик Содди высказали предположение о том, что радиоактивные излучения связаны с распадом атомных ядер. Распадаясь (утрачивая какие-то из образующих их частиц), радиоактивные ядра претерпевают трансмутацию в другие элементы. Кюри одними из первых поняли, что радий может применяться и в медицинских целях. Заметив воздействие излучения на живые ткани, они высказали предположение, что препараты радия могут оказаться полезными при лечении опухолевых заболеваний.

Шведская королевская академия наук присудила супругам Кюри половину Нобелевской премии по физике 1903 г. «в знак признания… их совместных исследований явлений радиации, открытых профессором Анри Беккерелем», с которым они разделили премию. Кюри были больны и не смогли присутствовать на церемонии вручения премий. В своей Нобелевской лекции, прочитанной два года спустя, Кюри указал на потенциальную опасность, которую представляют радиоактивные вещества, попади они не в те руки, и добавил, что «принадлежит к числу тех, кто вместе с химиком и бизнесменом Альфредом Нобелем считает, что новые открытия принесут человечеству больше бед, чем добра».

Радий – элемент, встречающийся в природе крайне редко, и цены на него, с учетом его медицинского значения, быстро возросли. Кюри жили бедно, и нехватка средств не могла не сказываться на их исследованиях. Вместе с тем они решительно отказались от патента на свой экстракционный метод, равно как и от перспектив коммерческого использования радия. По их убеждению, это противоречило бы духу науки – свободному обмену знаниями. Несмотря на то, что такой отказ лишил их немалой прибыли, финансовое положение Кюри улучшилось после получения Нобелевской премии и других наград.

В октябре 1904 г. Пьер Кюри был назначен профессором физики Сорбонны, а Мария Кюри – заведующей лабораторией, которой прежде руководил ее муж. В декабре того же года у Кюри родилась вторая дочь, Ева. Возросшие доходы, улучшившееся финансирование исследований, планы создания новой лаборатории, восхищение и признание мирового научного сообщества должны были сделать последующие годы супругов Кюри плодотворными. Но, как и Беккерель, Кюри ушел из жизни слишком рано, не успев насладиться триумфом и свершить задуманное. В дождливый день 19 апреля 1906 г., переходя улицу в Париже, он поскользнулся и упал. Голова его попала под колесо проезжавшего конного экипажа. Смерть наступила мгновенно.

Мария Кюри унаследовала его кафедру в Сорбонне, где продолжила свои исследования радия. В 1910 г. ей удалось выделить чистый металлический радий, а в 1911 г. она была удостоена Нобелевской премии по химии. В 1923 г. Мари опубликовала биографию Кюри. Старшая дочь Кюри, Ирен (Ирен Жолио-Кюри), разделила со своим мужем Нобелевскую премию по химии 1935 г.; младшая, Ева, стала концертирующей пианисткой и биографом своей матери. Серьезный, сдержанный, всецело сосредоточенный на своей работе, Пьер Кюри был вместе с тем добрым и отзывчивым человеком. Он пользовался довольно широкой известностью как натуралист-любитель. Одним из излюбленных его развлечений были пешие или велосипедные прогулки. Несмотря на занятость в лаборатории и семейные заботы, Кюри находили время для совместных прогулок.

Помимо Нобелевской премии, Кюри был удостоен еще нескольких наград и почетных званий, в том числе медали Дэви Лондонского королевского общества (1903) и золотой медали Маттеуччи Национальной Академии наук Италии (1904). Он был избран во Францую академию наук (1905).

Работы Пьера и Мари Кюри открыли дорогу исследованиям структуры ядер и привели к современным достижениям в освоении ядерной энергии.

В вашем браузере отключен Javascript.
Чтобы произвести расчеты, необходимо разрешить элементы ActiveX!

Кюри П. Википедия

Пьер Кюри
фр. Pierre Curie
Пьер Кюри
Дата рождения	15 мая 1859(1859-05-15)[1][2][3][…]
Место рождения	Париж, Франция[4]
Дата смерти	19 апреля 1906(1906-04-19)[1][2][3][…](46 лет)
Место смерти	Париж, Франция[4][5]
Страна	Франция[6]
Научная сфера	физика
Место работы	Парижский университет
Альма-матер	факультет естественных наук Парижского университета[d] Сорбонна Домашнее обучение
Научный руководитель	Липпман, Габриэль
Известные ученики	Поль Ланжевен
Награды и премии	Нобелевская премия по физике (1903) Медаль Дэви (1903) Медаль Маттеуччи (1904) медаль Эллиота Крессона (1909) Отказался от награждения Орденом Почётного легиона
Подпись

Пьер Кюри (15 мая 1859

Пьер Кюри (фр. Pierre Curie) родился в Париже 15 мая 1859 года. Он был с юности талантлив: шестнадцати лет от роду получил ученую степень бакалавра Сорбонны. С тех пор его деятельность была связана с физикой.

После окончания Парижского университета в 1877 году Кюри работал там же ассистентом, в 1882-1904 годах руководил практическими работами, а затем преподавал в Школе индустриальной физики и химии в Париже. С 1904 года он был профессором Парижского университета.

В период с 1883 по 1895 годы Кюри выполнил большую серию работ, в основном по физике кристаллов, которые и поныне не утратили своего значения для кристаллографов. С 1890 по 1895 годы он занимался изучением магнитных свойств веществ при различных температурах. Им была установлена зависимость между температурой и намагниченностью, впоследствии получившая название закона Кюри.

Еще в период работы над диссертацией, в 1894 году, Кюри встретился с Марией Склодовской, польской студенткой физического факультета Сорбонны. Они поженились в июле 1895 года, через несколько месяцев после защиты Пьером докторской диссертации.

В 1897 году, вскоре после рождения первого ребенка, Мари Кюри приступила к исследованиям радиоактивности, которые вскоре поглотили внимание Пьера до конца его жизни. С 1898 по 1904 годы Кюри опубликовали 36 работ по радиоактивности. Еще до завершения своих исследований Кюри побудили других физиков также заняться изучением этого явления.

В 1903 году Эрнест Резерфорд и Фредерик Содди высказали предположение о том, что радиоактивные излучения связаны с распадом атомных ядер. Кюри одними из первых поняли, что радий может применяться и в медицинских целях. Заметив воздействие излучения на живые ткани, они высказали предположение, что препараты радия могут оказаться полезными при лечении опухолевых заболеваний.

Шведская королевская академия наук присудила супругам Кюри Нобелевскую премию по физике 1903 года. Кюри были больны и не смогли присутствовать на церемонии вручения премий. В своей Нобелевской лекции, прочитанной два года спустя, Кюри указал на потенциальную опасность, которую представляют радиоактивные вещества, попади они не в те руки.

Пьер Кюри случайно погиб 19 апреля 1906 года в Париже, попав под конный экипаж.

Он прожил короткую, но яркую жизнь. Исследования продолжила семья: Мари Кюри унаследовала его кафедру в Сорбонне. В 1910 году ей удалось выделить чистый металлический радий, а в 1911 году она была удостоена Нобелевской премии по химии. Старшая дочь Ирен Кюри разделила со своим мужем Нобелевскую премию по химии 1935 года.

В честь Пьера и Марии Кюри назван искусственный химический элемент — кюрий.

Кюри П. Википедия

В Википедии есть статьи о других людях с фамилией Кюри.

Пьер Кюри́ (фр. Pierre Curie; 15 мая 1859 года, Париж, Французская империя, — 19 апреля 1906 года, Париж, Третья Республика) — французский учёный-физик, один из первых исследователей радиоактивности, член Французской Академии наук, лауреат Нобелевской премии по физике за 1903 год. Муж Марии Склодовской-Кюри.

Биография

Родился в семье врача, был младшим из двух сыновей.

Получил домашнее образование. Уже в возрасте 16 лет получил учёную степень бакалавра Парижского университета, а спустя ещё два года стал лиценциатом физических наук. С 1878 ассистентом работал вместе со старшим братом Жаком в минералогической лаборатории Сорбонны. Вдвоём они открыли пьезоэлектрический эффект. Затем перешёл в Школу физики и химии Сорбонны с 1895 года заведовал кафедрой.

В 1894 году встретил Марию Склодовскую, польскую студентку физического факультета Сорбонны из Российской империи.
Они поженились 26 июня 1895 года, через несколько месяцев после того, как Пьер защитил докторскую диссертацию. После рождения первой дочери Ирен они, начиная с 1897 года, исследовали явление радиоактивности.

Изучение радиоактивности

В 1896 году Анри Беккерель открыл, что урановые соединения постоянно испускают излучение, способное засвечивать фотографическую пластинку. Выбрав это явление темой своей докторской диссертации, Мария стала выяснять, не излучают ли другие соединения «лучи Беккереля». Мария Кюри побудила Пьера провести сравнение соединений урана, полученных из разных месторождений, по интенсивности их радиации — соли урана в то время использовались для получения цветного стекла (как, например, руда урановая смолка Pechblende).
Методом их работы было измерение степени ионизации воздуха, интенсивность которой определялась по силе тока между пластинами. Оказалось, что образцы руды, доставленные из месторождения Йоахимсталь в Чехии, демонстрируют более сильную ионизацию, чем другие. Этот эксперимент 1898 года дал основание предположить, что исследователи имеют дело с присутствием ещё одного радиоактивного вещества помимо урана.

Пьер и Мария Кюри

В июле 1898 года Кюри опубликовали статью «О радиоактивном веществе, содержащемся в урановой смоляной обманке» («Sur une substance radioactive contenue dans le pechblende»^[7]), в которой сообщали об открытии одного из элементов, названного полонием в честь Польши, родины Марии Склодовской. В декабре они объявили об открытии второго элемента, который назвали радием. Оба новые элементы были во много раз радиоактивнее, чем уран или торий, и составляли одну миллионную часть урановой смоляной обманки.

Тогда же перед супругами встал вопрос о патентовании своего открытия. И они решили не предпринимать никаких шагов в этом отношении, предоставив своё открытие безвозмездно на пользу человечества.

Не имея лаборатории и работая в помещении институтской кладовки, а позже в сарае на улице Ломон в Париже, супруги Кюри в последующие четыре года (с 1898 по 1902 год) переработали восемь тонн уранинита, чтобы выделить из руды радий в достаточном для определения его атомного веса количестве^[8]. Работая в примитивных и вредных условиях, они проводили операции химического разделения в огромных чанах в сарае, а все анализы — в крохотной, бедно оснащённой лаборатории Муниципальной школы.

Признание и гибель

В 1903 году Шведская королевская академия наук присудила Пьеру и Марии Кюри Нобелевскую премию по физике за 1903 год. Пьер и Мария Кюри получили половину награды «в знак признания … их совместных исследований явлений радиации, открытых профессором Анри Беккерелем». Теперь они наконец получили возможность оснастить свою лабораторию необходимой аппаратурой и купить для своей квартиры ванну.

Помимо Нобелевской премии, Пьер Кюри был удостоен ещё нескольких наград, включая медаль Дэви Лондонского королевского общества (1903) и золотую медаль Маттеуччи Национальной Академии наук Италии (1904).

В октябре 1904 года Пьер Кюри был назначен профессором физики Сорбонны, а Мария Кюри — заведующей лабораторией, которой ранее руководил её муж. В 1905 году был избран академиком во Французскую академию наук. Специально для него в Парижском университете была образована кафедра общей физики и радиоактивности.

В дождливый день 19 апреля 1906 года Пьер Кюри трагически погиб, когда, переходя улицу в Париже, поскользнулся и попал под конный экипаж. Колесо телеги раздавило ему голову, смерть наступила мгновенно.

В 1995 году его прах вместе с прахом жены был перезахоронен в Пантеоне.

Семья

Научная деятельность

Пьер Кюри сформулировал ряд идей симметрии. Он утверждал, что нельзя рассматривать симметрию какого-либо тела, не учитывая симметрию окружающей среды.^[9]

Научные достижения

Память

Сочинения

• Oeuvres, P., 1908; в рус. пер.: Избр. труды, М. — Л., 1966 (сер. Классики науки).

Примечания

Литература

Ссылки

П’єр Кюрі — Вікіпедія

П’єр Кюрі Pierre Curie
фр. Pierre Curie
Народився	15 травня 1859(1859-05-15) Париж,  Франція
Помер	19 квітня 1906(1906-04-19) (46 років) Париж,  Франція ·дорожньо-транспортна пригода[d][1]
Поховання
Місце проживання	Франція
Громадянство (підданство)	Франція[2]
Національність	Француз
Діяльність	фізик, хімік, викладач університету, фізик-ядерник
Alma mater	Сорбонна
Сфера інтересів	кристалофізика, радіоактивність
Заклад	Паризький університет
Посада	професор
Вчене звання	професор
Науковий керівник	Габрієль Ліппман[3]
Відомі учні	Поль Ланжевен
Член	Французька академія наук
Відомий завдяки:	Відкриття радіоактивності, полонію, радію, п’єзоелектрики
Батько	Eugène Curied
Мати	Sophie-Claire Depouillyd
Брати, сестри	• Jacques Curied
У шлюбі з	Марія Склодовська-Кюрі
Діти	Ірен Жоліо-Кюрі і Ев Кюрі
Нагороди	Нобелівська премія з фізики (1903) Медаль Деві Лондонського королівського товариства (1903) Золота медаль Маттеуччі Національної Академії наук Італії (1904).
Автограф
П’єр Кюрі у Вікісховищі

П’єр Кюрі (фр. Pierre Curie; 15 травня 1859 — 19 квітня 1906) — французький фізик, один з перших дослідників радіоактивності, член Французької академії наук, лауреат Нобелівської премії з фізики 1903-го року. Чоловік Марії Склодовської-Кюрі.

П’єр Кюрі народився в Парижі. Він був молодшим з двох синів лікаря Ежена Кюрі і Софі-Клер (Депуллі) Кюрі. Батько вирішив дати своєму незалежному і самозаглибленому синові домашню освіту. Хлопчик виявився таким старанним учнем, що в 1876 році, шістнадцяти років від народження, отримав вчений ступінь бакалавра Паризького університету (Сорбонни). Два роки по тому він отримав ступінь ліценціата (еквівалентну ступеню магістра) фізичних наук.

Дослідження кристалів і п’єзоефекту[ред. | ред. код]

У 1878 році Кюрі почав працювати у фізичній лабораторії Сорбонни, де зайнявся дослідженням природи кристалів. Разом зі своїм старшим братом Жаком, що працював в мінералогічній лабораторії університету, П’єр протягом чотирьох років проводив інтенсивні експериментальні роботи в цій області. Брати Кюрі відкрили п’єзоелектрику — появу під дією прикладеної ззовні сили на поверхні деяких кристалів електричних зарядів. Ними був відкритий і зворотний ефект: ті ж кристали під дією електричного поля відчувають стиснення. Якщо прикласти до таких кристалів змінний струм, то їх можна примусити здійснювати коливання з ультрависокими частотами, при яких кристали випускатимуть звукові хвилі за межами сприйняття людського слуху. Такі кристали стали дуже важливими компонентами такої радіоапаратури, як мікрофони, підсилювачі і стереосистеми. Брати Кюрі розробили і побудували такий лабораторний прилад, як п’єзоелектричний кварцовий балансир, який створює електричний заряд, пропорційний прикладеній силі. Його можна вважати попередником основних вузлів і модулів сучасного кварцового годинника і радіопередавачів. У 1882 році за рекомендацією англійського фізика Вільяма Томсона П’єра Кюрі було призначено керівником лабораторії нової Муніципальної школи промислової фізики і хімії. Хоча платня в школі була більш ніж скромною, Кюрі залишався головувати лабораторією протягом двадцяти двох років. Через рік після призначення Кюрі керівником лабораторії співпраця братів припинилася, оскільки Жак залишив Париж, щоб стати професором мінералогії університету Монпельє.

У період з 1883 по 1895 роки Кюрі виконав велику серію робіт, в основному з фізики кристалів. Його статті з геометричної симетрії кристалів і досі не втратили свого значення для кристалографів. З 1890 по 1895 роки Кюрі займався вивченням магнітних властивостей речовин за різних температур. На підставі великого числа експериментальних даних в його докторській дисертації була встановлена залежність між температурою і намагніченістю, що згодом отримала назву «закону Кюрі».

Дружина Марія і спільна робота з радіоактивністю[ред. | ред. код]

Працюючи над дисертацією Кюрі у 1894 році зустрівся з Марією Склодовською, молодою польською студенткою фізичного факультету Сорбонни. Вони одружилися в липні 1895 року, за декілька місяців після того, як Кюрі захистив докторську дисертацію. У 1897 році, незабаром після народження першої дитини, Марія Кюрі приступилася до досліджень радіоактивності, які незабаром поглинули увагу П’єра до кінця його життя.

У 1896 році Анрі Беккерель відкрив, що уранові з’єднання постійно випускають випромінювання, здатне засвічувати фотографічну пластинку. Вибравши це явище темою своєї докторської дисертації, Марія стала з’ясовувати, чи не випромінюють інші з’єднання «промені Беккереля». Оскільки Беккерель виявив, що випромінювання, яке випускається ураном, підвищує електропровідність повітря поблизу препаратів, вона використовувала для вимірювання електропровідності п’єзоелектричний кварцовий балансир братів Кюрі. Незабаром Марія Кюрі прийшла до висновку, що тільки уран, торій і з’єднання цих двох елементів випускають випромінювання Беккереля, яке вона пізніше назвала радіоактивністю. Марія на самому початку своїх досліджень зробила важливе відкриття: уранова смоляна обманка (уранова руда) електризує навколишнє повітря набагато сильніше, ніж сполуки урану і торію, що містяться в ній, і навіть ніж чистий уран. З цього спостереження вона зробила висновок про існування в урановій смоляній обманці ще невідомого сильно радіоактивного елементу. У 1898 році Марія Кюрі повідомила про результати своїх експериментів Французьку академію наук. Переконаний в тому, що гіпотеза його дружини не тільки правильна, але і дуже важлива, Кюрі залишив свої власні дослідження, щоб допомогти Марії виділити невловимий елемент. З того часу інтереси подружжя Кюрі як дослідників злилися настільки повно, що навіть в своїх лабораторних записах вони завжди вживали займенник «ми».

Кюрі поставили перед собою завдання розділити уранову смоляну обманку на хімічні компоненти. Після трудомістких операцій вони отримали невелику кількість речовини, що мала найбільшу радіоактивність. Виявилося, що виділена порція містить не один, а два невідомі радіоактивні елементи. У липні 1898 року Кюрі опублікували статтю «Про радіоактивну речовину, що міститься в урановій смоляній обманці» («Sur une substance radioactive contenue dans la pecelende»), в якій повідомляли про відкриття одного з елементів, названого полонієм на честь батьківщини Марії Склодовської. У грудні вони оголосили про відкриття другого елементу, який назвали радієм. Обидва нові елементи були у багато разів радіоактивніші, ніж уран чи торій, і становили одну мільйонну частину уранової смоляної обманки. Щоб виділити з руди радій в достатній для визначення його атомної ваги кількості, Кюрі в подальші чотири роки переробили декілька тонн уранової смоляної обманки. Працюючи в примітивних і шкідливих умовах, вони проводили операції хімічного розділення у величезних чанах, встановлених в дірявому сараї, а всі аналізи — в крихітній, бідно оснащеній лабораторії Муніципальної школи.

П’єр та Марія Кюрі

У вересні 1902 року подружжя Кюрі повідомило про те, що їм вдалося виділити одну десяту грама хлориду радію і визначити атомну масу радію, яка виявилася рівною 225. (Виділити полоній Кюрі не вдалося, оскільки він виявився продуктом розпаду радію.) Сіль радію світиться блакитнявим сяйвом і виділяє тепло. Ця речовина фантастичного вигляду привернула до себе увагу всього світу. Визнання і нагороди за її відкриття прийшли без затримки.

Кюрі опублікували величезну кількість інформації про радіоактивність, зібрану ними за час досліджень: з 1898 по 1904 роки вони опублікували тридцять шість робіт. Ще до завершення своїх досліджень Кюрі спонукали інших фізиків також зайнятися вивченням радіоактивності. У 1903 році Ернест Резерфорд і Фредерік Содді висловили припущення про те, що радіоактивні випромінювання пов’язані з розпадом атомних ядер. Під час розпаду (втрачаючи якісь із складових частинок), радіоактивні ядра трансмутуть в інші елементи. Кюрі одними з перших зрозуміли, що радій може застосовуватися і в медичних цілях. Відзначивши дію випромінювання на живі тканини, вони висловили припущення, що препарати радію можуть виявитися корисними при лікуванні пухлинних захворювань.

Нобелівська премія. Визнання[ред. | ред. код]

Шведська королівська академія наук присудила подружжю Кюрі половину Нобелівської премії з фізики 1903 року «на знак визнання … їх сумісних досліджень явищ радіації, відкритих професором Анрі Беккерелем», з яким вони розділили премію. Кюрі саме хворіли і не змогли бути присутнім на церемонії вручення премій. У своїй Нобелівській лекції, прочитаній два роки по тому, Кюрі вказав на потенційну небезпеку, яку являють радіоактивні речовини, якщо вони потраплять до зловмисних рук, і додав, що він «належить до тих, хто разом із Нобелем вважає, що нові відкриття принесуть людству більше бід, ніж добра»^{[джерело?]}.

Радій — елемент, що зустрічається в природі украй рідко, і ціни на нього, з урахуванням його медичного значення, швидко зросли. Кюрі жили бідно, і брак коштів не міг не позначатися на їх дослідженнях. Разом з тим вони рішуче відмовилися від патенту на свій метод екстракції, так само як і від перспектив комерційного використання радію. На їх переконання, це суперечило б духу науки — вільному обміну знаннями. Не зважаючи на те, що така відмова позбавила їх чималого прибутку, фінансове положення Кюрі покращало після отримання Нобелівської премії і інших нагород.

Крім Нобелівської премії, П’єр Кюрі був удостоєний ще декількох нагород і почесних звань, зокрема медалі Деві Лондонського королівського товариства (1903) і золотої медалі Маттеуччі Національної Академії наук Італії (1904). Він був обраний до Французької академії наук (1905).

Раптова смерть[ред. | ред. код]

У жовтні 1904 року П’єр Кюрі був призначений професором фізики Сорбонни, а Марія Кюрі — завідувачкою лабораторії, якою раніше керував її чоловік. У грудні того ж року у Кюрі народилася друга дочка. Збільшені доходи, покращене фінансування досліджень, плани створення нової лабораторії, захоплення і визнання світової наукової спільноти мали зробити подальші роки подружжя Кюрі плідними. Але, як і Беккерель, П’єр Кюрі пішов з життя дуже рано, не встигши насолодитися тріумфом і здійснити задумане. У дощовий день 19 квітня 1906 року, перетинаючи вулицю в Парижі, він посковзнувся і впав. Голова його потрапила під колесо проїжджого кінного екіпажа. Смерть настала миттєво.

Родина Кюрі[ред. | ред. код]

Марія Кюрі успадкувала його кафедру у Сорбонні, де продовжила свої дослідження радію. У 1910 році їй вдалося виділити чистий металевий радій, а у 1911 році вона була удостоєна Нобелівської премії з хімії. У 1923 році Марія опублікувала біографію чоловіка. Старша дочка Кюрі, Ірен, розділила зі своїм чоловіком Нобелівську премію з хімії 1935 року; молодша, Ев, стала концертуючою піаністкою і біографом своєї матері.

Серйозний, стриманий, цілком зосереджений на своїй роботі, П’єр Кюрі був разом з тим доброю і чуйною людиною. Він користувався досить широкою популярністю як натураліст-любитель. Однією з улюблених його розваг були піші або велосипедні прогулянки. Не зважаючи на зайнятість в лабораторії і сімейні турботи, Кюрі знаходили час для спільних прогулянок.

Мария Кюри — Уикипедия

Мария Саломеа Склодовская-Кюри, фр. Marie Curie, пол. Maria Salomea Skłodowska-Curie (7.11.1867, Варшава — 4.7.1934, Франция, Жоғары Савойя департаменті, Сансельмо) — физик және химик, физика ғылымдарының докторы (1903), профессор, КСРО ғылым академиясының құрметті мүшесі (1926). 1895 ж. Париж университетін бітірген соң француз физигі П.Кюримен тұрмыс құрды. Склодовская-Кюри күйеуінің лабораториясында алғашқы жұмыстарын жүргізіп, 1906 ж. ол қайтыс болған соң кафедрасын басқарды. Склодовская-Кюри Париж университетінде профессор болып сайланған алғашқы әйел адам. 1914 — 23 ж. Париждегі Радий университетінде физика-химия бөлімін басқарды. 1923 жылдан Варшавадағы өзі ұйымдастырған Радий институтының құрметті директоры болды. Склодовская-Кюри радиоактивтілік құбылыс жөнінде жазылған негізгі ғылыми еңбектердің авторы. “Радиоактивті заттарды зерттеу” тақырыбына докторлық диссертация қорғады (1903). Склодовская-Кюридің радиоактивті заттарды зерттеу жөніндегі еңбектері (1897) физика мен химияның жаңа саласының негізіне алынды. 1898 ж. ерлі-зайыпты Кюрилер жаңа химия элемент полоний мен радий элементін ашты. Олар радийдің сәуле шығару сипатының күрделі екендігін анықтап, оның затқа тигізетін әсерлерін зерттеді. Склодовская-Кюри 1902 ж. радийдің таза тұзын, 1910 ж. француз химигі А.Дебьернмен (1874 — 1949) бірге металл радийді алды. Сөйтіп ол радийдің атомдық молекуласын екінші рет үлкен дәлдікпен анықтады. 1911 ж. радий эталонын алғаш рет жасады. Склодовская-Кюри Нобель сыйлығымен екі рет (1903 ж. физика, 1911 ж. химия салалары бойынша) марапатталды.

1910 ж. Мария Кюри радий химиялық элемент екендiгiн дәлелдеп бередi. Бiрнеше айдан кейiн Швед Корольдiгiнiң Ғылым академиясы химия саласы бойына Мария Кюриге Нобель сыйлығын бередi. Сөйтiп, Мария Кюри алғаш Нобель сыйлығын екi рет иеленген ең бiрiншi лауреат болып танылды. Жиналған тәжірибелерiн ол 1920 ж. «Радиология және соғыс» атты монографиясында жалпылайды.

Мария Кюри 1934 ж. 4 маусымында лейкемия ауруынан қайтыс болады.^[1]

Француз физигі Мария Складовская-Кюри (Туғанында Мария Складовская) Варшавада (Польша) туған. Ол үйдегі 5 баланың кішісі болатын. Әке-шешесі: Владислав и Бронислава. Марияның жанұясында ғылымға ерекше ықыласпен қарайтын. Оның әкесі жергілікті гимназияда физика пәнінен берген. Ал шешесі, туберкулезбен ауырғанға дейін, сол гимназияның директоры болатын. Марияның шешесі оған 11 жас болғанда қайтыс болды. Мария бастауыш және орта мектептерді үздік бітірді. Жас кезінен-ақ өзіндегі ғылымға деген құштарлықты сезетін. Сондықтан болар немере ағасының химиялық зертханасында лаборант болып жұмыс атқарды. Орыстың ұлы химигі, Дмитрий Иванович Менделеев Марияның әкесінің жақын досы болатын. Дмитрий Иванович сол кезде-ақ Марияның жарқын болашағын болжаған болатын. Ресей империясының билігі кезінде (сол кезде Полша Ресей, Германия мен Австрияға қол астарында болатын) өскен Мария жас зиялылардың және поляк националистерінің қозғалысына қатысты. Өмірінің көп бөлігін Францияда өткізсе де, Мария Складовская әрқашан поляк халқының азаттығы үшін күресін жалғастырды.

Мария ханымның жоғары білімге қол жеткізу арманы алдында екі кедергі тұрды: отбасының кедейлігі және Варшава университетіне әйел адамдарды қабылдауға тыйым салынуы. Мария және оның әпкесі жоспар құрды: әпкесінің оқуын өтеу үшін Мария 5 жыл бойы үй қызметкері болып жұмыс істейді. Содан кейін Броня Марияның оқуының қаражатын өтеуі керек. Броня Париждегі медициналық институтты бітіргеннен кейін, дәрігер болып, сіңілісін өзіне шақырады.

Польшадан кеткеннен кейін Мария Париж университетінің (Сорбонна) табиғи ғылымдар факультетіне түседі. 1893 жылы бірінші курсты аяқтаған Складовская физикадан Сарбоннаның лиценциаты дәрежесін (магистр) алады. 1 жылдан кейін, математикадан лиценциат дәрежесін алады. 1894 жылы поляк эмигрант-ғалымының үйінде Мария Пьер Кюримен танысады. Пьер ол кезде муниципалды мектептің өндірістік химия және физика зертханасының жетекшісі еді. Ол кезде Пьер кристалдардың табиғаты мен олардың магниттік қасиетінің температураға тәуелділігін зерттеп қойған еді. Мария Складовская сол кезде болаттын магниттік қасиеттерін зеттеп жүр еді. Марияның поляк досы Пьер Марияға көмектесер деп үміттенді. 2 жылдан кейін Мария мен Пьер неке қияды.Бұған дейін Пьер докторлық диссертацияны қорғап еді. 1897 жылы қыркүйек айында дүниеге олардың қызы Ирен келді. 3 айдан кейін Мария магниттік қасиеттерді зеттеуін аяқтап, диссертацияға жаңа тақырып іздеді.

Мария мен Пьер Кюри лабораторияда

1895 жылы Рентген жаңа сәулелерді ашты. Ол сәулелер катод сәулелері (кейін анықталғандай электрондар ағыны) пайда болатын бос әйнек түтікшенің қабырғаларында пайда болады екен. Әйнек түтікшенің катод сәулелері тиген жер жасыл жарықпен жанды. Ол сәулелер ғалымның қүрметіне рентген сәулелері деп аталды. Плантинды антикатодқа тиген катод сәулелері оданда күштірек жарық туғызады екен. Осыны естіген Анри Беккерель баяғыдан белгілі уранның жарқырауын зерттей бастады. Бұл жарқырау, рентген сәулелері жарқырауы сияқты қара қағаз арқылы өтіп, фотографиялық пластинкалардың қараюына әкеледі екен.
1896 жылы Анри Беккерель уран қоспалары тереңірек енетін сәулелер шығарады екенін анықтады. Анри Беккерельдың сәулелері 1895 жылы Вильгельм Рентгенмен ашылған рентген сәулелері сияқты сырттан әсер етуден емес (жарықпен), ол уранның өз қасиеті. Осы жұмбақ құбылыспен тамсанған Мария Кюри өзіне жаңа зерттеулер аймағын ашты. 1898 жылы өз зерттеулерін бастаған Кюри ханым, алдымен уран қоспаларынан басқа Беккерель ашқан сәулелер шығаратын заттар бар ма екенін зерттей бастады.

Сонымен, үзіліссіз жарқыраудың, яғни энергия жоғалтудың себебі не екен? Күйеуін де осы зерттеулерге тартқан Кюри ханым өз алдына осы сұрақты қойды. Пьезоэлектрлікті ашқандағы әдіс осы зерттеулердің де негізін қалады. Сәулелердің сан шегі сол сәулелердің көмегімен ауа конденсаторы арқылы өтетін ток болды. Бұл ток Пьер Кюридің пьезокварцы арқылы өлшенетін және шығынын өтейтін. Зарядталған конденсатор пластинкасынан зарядталмаған пластинкаға өтетін ток шығынын өтеу үшін, сонымен байланысқан кварц пластинканы белгілі бір жүкпен жүктеу керек еді. Осы әдіс арқылы Кюри ханым сәулелердің болуы уран атомының қоспада болатынымен анықталатынын ашты. Яғни жарық көзі — уран атомдары.

Беккерель анықтағандай уран қоспасы жанындағы ауа электр өтімді болады. Осыны негізге алып Кюри күйеуі мен оның інісі Жак құрастырған бірнеше дәл қүралдармен басқа заттардың жанындағы ауаның электр өтімділігін өлшей бастады. Ол сол кезде белгілі элементтерден тек уран мен торий ғана радиоакивті екенін дәлелдеді. Кейінірек Кюри ханым маңыздырақ жаңалық ашты. Уран кені (сол кезде уран мен шайыр қоспасы) таза уранға қарағанда жарығырақ сәуле шығарады. Уран кенінде сол кезде адамзатқа белгісіз радиоактивтілігі күштірек элементтер бар. Ол осы жорамалын 1898 жылдың көктемінде Француз ғылым академиясына айтты.

Кейін Кюри ерлі-зайыптылары осы белгісіз элементтерді уран кенінен бөліп алуды ойлады. Күкіртсутекпен, басқа да қышқылдармен өндіре, уран кенін белгілі компаненттерге бөлді. Осы компаненттердің әрқайсысын жеке-жеке зерттей келе, барий мен висмут қоспалары ғана радиоактивтілікке ие. Бірақ, барий мен висмутқа радиоактивтілік тән болмағандықтан, Кюрилер осы металдардың қоспасында бір немесе бірнеше адамзатқа белгісіз радиоактивті элементтер бар деп тұжырымдады. 1898 жылдың шілде мен желтоқсан айларында жаңа екі элемент ашқандарын жариялады. Олар: полоний (Марияның туған жері Польшаның қүрметіне) және радий (латыншадан өздігінен жарық шығаратын).

Кюрилер осы элементерді таза күйінде бөліп ала алмағандықтан, химиктерге осы элементтердің барының ең басты айғағын келтіре алмады. Кюрилер осы екі элементті уран кенінен бөліп алуға кірісті. Олар анықтағандай элементтер уран кенінің тек миллионнан бір бөлігін ғана құрайды. Ол элементтерді бөліп алу үшін Кюрилерген уран кені көп мөлшерде қажет болды. Кюри ханым жаңа шипалық қасиеті бар радийді бөліп алудың тәсілін тапты. Радиоактивті элементтер уран қоспасының миллионнан бір бөлігін қүраса да, Кюрилер оны бөліп алды. Осы әдіспен Кюрилер химиялық таза радий тұздарын, кейінірек күйеуінің қазасынан кейін таза радийді бөліп алды. Кюри әдісі: өнделіп жатқан затқа белгілі бір заттармен әсер етіп, оны екі фракцияға бөліп алу. Радиоакивтілікті өлшеу арқылы олар радиоактивті элемент қай фракцияға кеткенін білді. Ол фракция қайтадан өңдеуге түсіп қайтадан екі фракцияға бөлінді. Қайтадан қай фракцияға радиоактивті элемент кеткенін анықтады. Тағы да сол сияқты. Эр бөлінуден кейін фракцияда радиактивті элементтің проценті көбейді. Осыдай бөле-бөле таза радий тұзына да жетті. Осыдан бастап Кюри әдісі әртүрлі жерлерде қолданды.

Келесі төрт жыл бойы Кюрилер адам денсаулығына қауіпті жерде жұмыс істеді. Олар химиялық бөлінумен үлкен тесік және жан-жағынан жел соғып тұратын ғимаратта орнатылған чандарда айналысты. Заттарды зерделеуді муниципалды мектептің кішкентай ыңғайсыз зертханасында орындауға тура келді. Осы қиын кезеңде Пьер Кюридің қаражаты жетпей, кішкентай бала мен зерттеулер Мария Кюридің бар уақытын алса да, ол Севрда (Франция), Эколь нормаль сюперьер (орта мектептерге мұғалім дайындайтын мекемеде) физика пәнінің мүғалімі болды. Әйелінен айырылған Пьердің әкесі Кюрилерге көшіп келіп, кішкентай Иренге қарады.

1902 жылдың қыркүйегінде Кюрилер бірнеше тонна уран кенінен олар радий хлоридін бөліп алғанын жариялады. Полонийді бөліп алу жүзеге аспады, себебі ол радийдың бейтараптануына себепші еді. Қоспаны зерделей келе Мария радийдің атомдық массасы 225-ке тең екенін анықтады. Радий тұзы көгілдір жарық пен жылу шығарды.

Зерттеулерді бітірген Мария Кюри өзінің докторлық диссертациясын жазды. Жұмысы «Радиоактивті заттарды зерттеу» деп аталды. Ол жұмысқа полоний мен радийді бөліп алудағы байқалған құбылыстардың сипаттамалары енді. Марияға жаңа ғылыми атақ беріліп, оның еңбегі доктарлық диссертациямен қосылған ұлы жаңалықтар қатарына кірді.

1903 жылы Швед корольдігінің ғылым академиясының шешімімен Беккерель мен Кюри ерлі-зайыптыларына Нобель сыйлығы тағайындалды. Мария мен Пьер Кюрилер нобель сыйлығының жарты сыйақысын алды. Мария Нобель сыйлығын алған бірінші әйел. Мария да, Пьер да науқас болғандықтан Стокгольмге бара алмады. Сыйлықты келесі жылдың жазында алды.

Эрнест Резерфорд пен Фредерик Содди жаңа теория ұсынды. Ол теория бойынша, радиоакивті жарықтар атом ядросының құлдырауынан пайда болады. Радиоактивті ядроның құлдырауы кезінде трансмутация (бір атомның ядросынан екінші элементің ядросына айналу) күйін кешеді. Мари өз зерттеулерінде торий, уран және радий ядроларының қүлдырауын көрмегендіктен, себебі ол өте баяу процесс, бірден бұл теорияны қабылдамады. 1906 жылы бәрібір де мадам Кюри Резерфорд-Содди теориясын қабылдады. Бұл шындыққа ең жақын теория еді.

Радийдің адам организміне әсерін атап өткен Кюрилер, радий элементі медициналық мақсаттарда, яғни рак ауруын емдеуде қолдануға болатынын айтты. Радийдың бүл қасиеті тез арада бағаланып, радийдың құны өсіп кетті. Кюрилер бұл экстракционді процесті потенттеуден бас тартты. Олардың ойынша, ғылымды коммерциялық пайда әкелу үшін пайдалану нағызғалымға жат қылық және ол білімге деген еркіндікті жояды. 1904 жылы Пьер Кюри Сарбоннаның физика пәнінен профессор, ал Мария Кюри күйеуінің зертханасының меңгерушісі болды. Осы жылдың желтоқсан айында дүниеге олардың екіші қызы Ева келді. Кейін Ева өз анасының биографиясын жазды.

1906 жылы сәуірде Пьер Кюри көше апатында қайтыс болып, Мария қара жамылды. Бірақ, жұмысын жалғастыруға күш тапты. Сол жылдың мамыр айында, Мария ғылым мен білім министрлігі тағайындаған зейнетақыдан бас тартып, Сорбонна әкімшілігі оны физика кафедрасының бас меңгерушісі етіп тағайындады. 6 айдан кейін ол өзінің бірінші лекциясын оқып, Сарбоннада жұмыс істеген бірінші әйел болды.

1910 жылы Андре Дибермен бірлесе отырып Мария Кюри таза металл күйіндегі радийді алды. Осымен Мария Кюри 12 жыл бұрын бастаған зерттеулер циклін аяқтады. Ол радий химиялық элемент екенін дәделдеді. Ол радиоактивті эманацияны өлшеудің тәлілін ойлап тапты. Ол радийдің таза металл күйі мен таза радий хлоридін алды.

Мадам Кюри радиоактивті құлдырауды өлшеуде дәлдікке қол жеткізді. Кюри ханым радиоактивті ядро құлдырауының уақытын үлкен дәлдікпен есептеуге болады деп жорамалдады. Себебі ол уақыт ешқандай сыртқы күштердің әсерінен өзгермейді. 1903 жылдан бастап Кюри радиоакивті сағаты қолданылады.

1910 жылдың соңына қарай көпшіліктің талабымен Мария Кюридің кандидатурасы Француз ғылым академиясының ең жоғары деген лауазымына ұсынылды. Пьер Кюри бұл академияға қайтыс болуына дейін 1 жыл бұрын қабылданды. Француз ғылым академиясының тарихында Мария Кюри дейін әйел ол ұйымның мүшесі болмаған. Сондықтан болар Мария Кюридің кандидатурасы оның жақтастары мен қарсыластары арасындағы жанжалға әкелді. Бірнеше айлардан кейін Мария Кюридің кандидатурасы бір ауыздан алынып тасталынды.

Бірнеше айдан кейін Мария Кюриға Швед корольдігінің ғылым академиясы Нобель сыйлығын тағайындады. Ол сыйлық Мари Кюридің «химия ғылымына қосқан үлесі үшін: радий мен полонийдің ашылуы, радийді бөліп алу мен оның қасиеттерін зерттеуі». Мария Кюри тарихта бірінші рет Нобель сыйлығының екі мәрте лауреаты атанды. Жаңа Нобель сыйлығының иесін айта отыра, Э.В. Дальгрен «Радийді зерттеу, жаңа ғылымның пайда болуына әкелді, радиология. Ол ғылым өз институты мен журналдары бар ғылым».

Бірінші дүниежүзілік соғысқа таман Париж университеті мен Пастеров институты Радий инстиутының ашылуын жариялады. Онда радиоактивтілікті зерттеді. Мария Кюри «радиоактивтілікті зерттеу мен оның медицинада қолданлу» бөлімінің бас меңгерушісі болып тағайындалды. Бірінші дүниежүзілік соғыс кезінде Мария Кюри соғыс дәрігерлерін радиоактивтілікті медицинада қолданысын үйретті. Мысалы, Рентген сәулелері арқылы адам денесіндегі оқ-дәріні табу. Госпитальдерде ол радиологиялық қондырғыларды жасауға, жылжымалы рентген аппараттарымен жабдықтауға көмектесті. Ол өз білімін «Радиология және соғыс» атты еңбегінде баяндады.

Соғыстан кейін Мария Кюри Радиология институтына оралды. Өмірінің соңғы жылдары ол студенттердің жұмысын басқарып, радиологияның медицинадағы қолдануына жол ашты. Ол Пьер Кюридің биографиясын жазды. Оның бұл еңбегі 1923 жылы жарыққа шықты. Мария соғыс аяқталғаннан кейін егемендік алған өз отанына келіп тұрды. Ол Польшада зерттеушілерге көмек көрсетті. 1921 жылы Мария қыздарымен АҚШ-та болып қайтты. Онда Мария зерттеулерін жалғастыруға сыйға берген 1 тонна радийді алды.

Біраз жылдар бойы радиймен жұмыс істеуі Марияның денсаулығына қатты әсер етті. Мария мен Пьер оның денсаулыққа қауіптілігін білген жоқ. Пьер әрқашан өзімен бірге радий хлоридінің пробиркасын ұстап жүріп. Радий ураннан милолион есе радиоактивті деп мақтанатын. Мария өз төсегінің жанында радий тұздарын қойып қоятын. Оған радийдің түнде жарқырауы ұнайтын. Олардың саусақтары күйіп кетті. Олар денсаулықтарының нашарлауының себебі радий деп ойлап көрген де емес.
Қорғасын табыттағы Мария Складовская-Кюридің денесі әлі күнге шейін 360 беккерель/м3 интенсивтілікпен радиоактивтілік шашып тұр. Негізгі норма 13 бк/м3.

Мария Кюри 1934 жылдың 4 шілдесінде аққандық ауруынан Альпідегі Сансселлемоз дейтін жерде қайтыс болды.

Екі Нобель сыйлығымен қатар Мария Кюри Француз ғылым академиясының Вертело орденімен (1902), Дэви Лондонның корольдік қоғамының орденімен және Эллиот Крессон Франклин Институтының орденімен марапатталды. Ол әлемнің 85 ғылым қоғамының, оның ішінде Француз медицина академиясының мүшесі. Сонымен қатар, ол 20 түрлі ғылыми дәрежелерге ие. 1911 жылдан қайтыс болғанға дейін Кюри физикадан Сольвеев конгресіне қатысып келді. 12 жыл бойы Ұлттар Лигасының интеллентуалды достастығының комиссиясының мүшесі болып келді.^[1][2]

Дереккөздер[өңдеу]

1. ↑ ^{a b} Қазақ Энциклопедиясы, 7 том
2. ↑ Радиоактивность, 2-изд., пер. с франц., М., 1960

Сыртқы сілтемелер[өңдеу]

• Биография
• Информация с сайта Нобелевского комитета  (ағыл.)
• Кюри М. Радиоактивность. М. — Л., 1947. Изд 2-е, испр.: М., Физматгиз, 1960.
• Рабочие дневники Пьера и Марии Кюри. Пер. О. А. Старосельской-Никитиной. — (Тр. Ин-та истории естествознания и техники. Т.19). — Изд. АН КСРО. — 1957.

Марія Склодовська-Кюрі — Вікіпедія

Марія Склодовська-Кюрі
пол. Maria Skłodowska фр. Marie Curie
Ім’я при народженні	пол. Marya Salomea Skłodowska[1]
Народилася	7 листопада 1867(1867-11-07) Варшава, Польща, Російська імперія
Померла	4 липня 1934(1934-07-04) (66 років) Пассі, Верхня Савойя, Франція ·Апластична анемія[2]
Поховання
Місце проживання	Франція
Громадянство	Франція
Національність	полька
Діяльність	фізик, хімік, викладачка університету, фізик-ядерник
Alma mater	Паризький університет ESPCI ParisTech
Сфера інтересів	фізика, хімія
Заклад	Паризький університет
Посада	професор
Науковий керівник	Антуан Анрі Беккерель
Відомі учні	Андре-Луї Деб’єрн
Член	Леопольдина[3], Петербурзька академія наук, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук[3], Російська академія наук, Паризька медична академія, Польське наукове товариство у Львовіd[3], Нідерландська королівська академія наук, Міжнародний комітет з питань кооперації щодо інтелектуальної власностіd[4], Американське філософське товариство[3], Королівське наукове товариство Чехіїd і Commission on Isotopic Abundances and Atomic Weightsd
Відома завдяки:	відкриття радіоактивних елементів
Рід	Skłodowskád
Батько	Владислав Склодовськийd
Брати, сестри	• Броніслава Длуска, Юзеф Склодовськийd і Гелена Склодовська-Шалайd
У шлюбі з	П’єр Кюрі
Діти	Ірен Жоліо-Кюрі Ев Кюрі
Нагороди	Нобелівська премія з фізики (1903) Медаль Деві (1903) Медаль Маттеуччі (1904) Нобелівська премія з хімії (1911) Медаль Вілларда Гіббза (1921)
Автограф
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Марія Склодовська-Кюрі у Вікісховищі

Марі́я Склодо́вська-Кюрі́ (французьке ім’я — Марі́ Кюрі́, фр. Marie Curie, уроджена Марі́я Склодо́вська, пол. Maria Skłodowska; 7 листопада 1867(18671107) — 4 липня 1934) — французький фізик, хімік, педагог, громадська діячка польського походження.

1898 року оголосила про можливість існування нового, сильно радіоактивного елемента в руді уранової смолки. Її чоловік П’єр відмовився від власних досліджень, щоб допомагати Марії, і в тому ж році вони оголосили про існування двох радіоактивних елементів: полонію і радію. У 1902 році ними одержано один з цих елементів — радій. Обоє вчених відмовилися взяти патент на своє відкриття; разом їх було нагороджено медаллю Деві (1903) і відзначено Нобелівською премією з фізики (1903) разом з Антуаном Беккерелем. Марія Кюрі написала «Трактат про радіоактивність» (1910) і була нагороджена Нобелівською премією з хімії 1911 року.

Місце народження Марії на вулиці Фрета у Варшаві

Марія Склодовська народилася 7 листопада 1867 року у Варшаві. Вона була молодшою з п’яти дітей у сім’ї Владислава і Броніслави Склодовських. Марія виховувалася в сім’ї, де наукова робота була у пошані. Її батько викладав фізику в гімназії, а мати, поки не захворіла на туберкульоз, була директором гімназії. Мати Марії померла, коли дівчинці було одинадцять років.

Доленга — родинний герб Склодовських

Марія блискуче вчилася і в початковій, і в середній школі. Вже в юному віці вона працювала лаборантом у хімічній лабораторії свого двоюрідного брата. Російський хімік Дмитро Менделєєв був другом її батька. Марія росла під час російського правління у Польщі, і брала активну участь у русі молодих інтелектуалів та антиклерикальних польських націоналістів.

Переїзд до Франції[ред. | ред. код]

Через бідність сім’ї і заборону на вступ жінок до Варшавського університету Марія Склодовська не могла отримати освіту в Польщі. Зі своєю сестрою Бронею вони вирішили, що Марія протягом п’яти років працюватиме гувернанткою, щоб дати можливість сестрі закінчити медичний інститут, після чого Броня візьме на себе витрати на вищу освіту сестри. Броня здобула медичну освіту в Парижі і, ставши лікарем, запросила сестру до себе. У віці 24 років залишивши Польщу (1891), Марія Склодовська вступила до факультету природничих наук Паризького університету (Сорбонни). 1893 року, закінчивши курс першою, Марія отримала ступінь ліценціата з фізики Сорбонни (еквівалентну ступеню магістра). Через рік вона стала ліценціатом з математики, закінчивши рік другою.

Одруження[ред. | ред. код]

У 1894 році в будинку одного польського фізика-емігранта Марія Склодовська зустріла П’єра Кюрі. П’єр був керівником лабораторії у Муніципальній школі промислової фізики і хімії. На той час він здійснив важливі дослідження з фізики кристалів і залежності магнітних властивостей речовин від температури. Марія досліджувала намагніченість сталі, і її польський друг сподівався, що П’єр надасть Марії можливість попрацювати в своїй лабораторії. Познайомившись на ґрунті захоплення фізикою, Марія і П’єр через рік одружилися. Це відбулося незабаром після того, як П’єр захистив докторську дисертацію — 25 липня 1895 року.

Сама Марія згадувала:

«Наше перше житло — невелика, дуже скромна квартира з трьох кімнат була на вулиці Гласьєр, неподалік Школи фізики. Основною її перевагою був вид на величезний сад. Меблі, — найнеобхідніші, — складалися з речей, що належали нашим батькам. Прислуга нам була не по кишені. На мене майже цілком лягли турботи про домашнє господарство, але я і так вже звикла до цього за час студентського життя. Оклад професора П’єра Кюрі становив шість тисяч франків на рік, і ми не хотіли, щоб він, принаймні попервах, брав додаткову роботу. Що ж до мене, я почала готуватися до конкурсного іспиту, необхідного, щоб посісти місце в жіночій школі, і домоглася цього 1896 року. Наше життя було повністю присвячене науковій роботі, і наші дні минали в лабораторії, де Шютценберже дозволив мені працювати разом з чоловіком… Ми жили дуже дружно, наші інтереси у всьому збігалися: теоретична робота, дослідження в лабораторії, підготовка до лекцій або до іспитів. За одинадцять років нашого спільного життя ми майже ніколи не розлучалися, і тому наше листування за ці роки складає лише декілька рядків. Дні відпочинку і канікули присвячувалися прогулянкам пішки або на велосипедах, в селі в околицях Парижу, або на узбережжі моря, чи в горах».

Перша їхня дочка Ірен народилася у вересні 1897 року. За три місяці Кюрі завершила своє дослідження з магнетизму і почала шукати тему для дисертації.

Дослідження радіоактивності[ред. | ред. код]

1896 року Анрі Беккерель виявив, що уранові сполуки випромінюють глибоко проникливе випромінювання. На відміну від рентгенівських променів, випромінювання Беккереля було не результатом збудження від зовнішнього джерела енергії, наприклад від світла, а внутрішньою властивістю самого урану. Зачарована цим загадковим явищем і перспективою започаткування нової галузі досліджень, Марія вирішила розпочати вивчення цього випромінювання. Ставши до роботи на початку 1898 року, вона, перш за все, спробувала встановити, чи існують інші речовини, окрім сполук урану, які випромінюють відкриті Беккерелем промені. Оскільки Беккерель помітив, що у присутності сполук урану повітря стає електропровідним, Марія Кюрі вимірювала електропровідність поблизу зразків інших речовин, використовуючи декілька точних приладів, розроблених і побудованих П’єром Кюрі і його братом Жаком.

Пізніше Кюрі писала:

«Мої досліди довели, що випромінювання сполук урану можна точно вимірювати в певних умовах і, що це випромінювання є властивістю атомного елементу урану; його інтенсивність пропорційна кількості урану, що міститься в тій чи іншій сполуці, і не залежить ні від особливостей хімічної сполуки, ні від зовнішніх умов, наприклад, від освітлення чи температури. Після цього я почала шукати, чи існують інші елементи, що мають такі ж властивості. Для цього я перевірила всі відомі у той час елементи, в чистому вигляді або у вигляді сполук. Я виявила, що серед цих речовин тільки сполуки торію мали випромінювання, подібне до урану. Випромінювання торію має інтенсивність такого ж порядку, що і випромінювання урану, і теж є властивістю атомів цього елементу. Довелося шукати новий термін, щоб позначити цю нову властивість елементів урану і торію. Я запропонувала назву радіоактивність, і відтоді вона стала загальноприйнятною; радіоактивні елементи отримали назву радіоелементів.»

Незабаром Марія Кюрі зробила набагато важливіше відкриття: уранова руда, відома під назвою уранової смоляної обманки, випускає сильніше випромінювання Беккереля, ніж сполуки урану і торію, і, принаймні, в чотири рази сильніше, ніж чистий уран. Кюрі висловила припущення, що в урановій смоляній обманці міститься ще не відкритий і сильно радіоактивний елемент. Навесні 1898 року вона повідомила про свою гіпотезу і про результати експериментів Французькій академії наук.

Потім подружжя Кюрі спробувало виділити новий елемент. П’єр відклав свої власні дослідження з фізики кристалів, щоб допомогти Марії. У липні і грудні 1898 року Марія і П’єр Кюрі оголосили про відкриття двох нових елементів, які були названі ними полонієм (на честь Польщі — батьківщини Марії) і радієм. Оскільки Кюрі не виділили жоден з цих елементів, вони не могли надати хімікам вирішального доказу їхнього існування. Тому подружжя Кюрі вирішило екстрагувати два нові елементи з уранової смоляної обманки. Щоб екстрагувати їх у вимірних кількостях, дослідникам необхідно було переробити величезні кількості руди. Протягом подальших чотирьох років Кюрі працювали в примітивних і шкідливих для здоров’я умовах.

У той період зарплатні П’єра не вистачало, щоб утримувати сім’ю. Попри те, що інтенсивні дослідження і маленька дитина займали майже весь її час, Марія Кюрі в 1900 році почала викладати фізику в Севрі, у навчальному закладі, що готував вчителів середньої школи. Овдовілий батько П’єра переїхав до Кюрі і допомагав наглядати за Ірен.

У вересні 1902 року Кюрі оголосили про те, що їм вдалося виділити одну десяту граму хлориду радію з декількох тонн уранової смоляної обманки. Виділити полоній їм не вдалося, оскільки він виявився продуктом розпаду радію. Аналізуючи сполуку, Марія встановила, що атомна маса радію дорівнює 225. Сіль радію випромінювала блакитне світло і тепло. Ця фантастична речовина привернула увагу всього світу. Визнання і нагороди за його відкриття прийшли до подружжя Кюрі майже одразу.

Завершивши дослідження, Марія Кюрі написала свою докторську дисертацію. Робота називалася «Дослідження радіоактивних речовин» і була представлена в Сорбонні в червні 1903 року. На думку комітету, що присудив Кюрі науковий ступінь, її робота була найбільшим внеском, коли-небудь внесеним до науки докторською дисертацією.

Перша жертва радіоактивності[ред. | ред. код]

Робота з радіоактивними речовинами відчутно позначилася на здоров’ї Марії Кюрі. Спочатку вона перенесла важку операцію на нирках, потім у неї різко погіршився зір, з’явилися проблеми зі слухом. У 1920 році в листі до сестри вона писала:

«Мій зір дуже ослаб, і цьому, ймовірно, мало чим зарадиш. Що стосується слуху, то мене переслідує постійний шум у вухах, іноді дуже сильний.»

У період з 1923 по 1930 роки Марії було зроблено чотири операції на очах, які в підсумку відновили їй зір.
Померла Марія Склодовська-Кюрі 4 липня 1934 року від гострої злоякісної апластичної анемії, яку спричинило переродження кісткового мозку внаслідок хронічної променевої хвороби. У медичному висновку професор Рего написав:

«Мадам Кюрі може вважатися однією з жертв тривалого поводження з радіоактивними речовинами, які відкрили її чоловік і вона сама».

Ховали Марію Кюрі з особливою обережністю. Дерев’яну труну помістили у свинцеву, а ту у свою чергу в ще одну дерев’яну. Коли в 1995 році останки видатного науковця переносили в Пантеон, заміри рівня радіації внутрішньої труни показали, що він у 30 разів перевищує фонові показники.

Нобелівська премія з фізики. Визнання[ред. | ред. код]

Марія і П’єр Кюрі в своїй паризькій лабораторії, до 1907

У грудні 1903 року Шведська королівська академія наук присудила Нобелівську премію з фізики Анрі Беккерелю і подружжю Кюрі. Марія і П’єр Кюрі отримали половину нагороди «на знак визнання … їхніх спільних досліджень явищ радіації, відкритих професором Анрі Беккерелем»^[5]. Кюрі стала першою жінкою, удостоєною Нобелівської премії. І Марія, і П’єр Кюрі хворіли і не змогли поїхати до Стокгольму на церемонію вручення премії. Вони отримали її влітку наступного року.

«Нагородження Нобелівською премією, — писала Кюрі, — було для нас важливою подією зважаючи на престиж, пов’язаний з цими преміями, установленими на ті часи ще зовсім недавно (1901). З матеріального погляду, половина цієї премії була значною сумою. Відтепер П’єр Кюрі міг передати викладання в Школі фізики Полю Ланжевену, своєму колишньому учневі, фізикові з великою ерудицією. Крім того, він запросив препаратора особисто для своєї роботи. Разом з тим популярність, яку принесла ця щаслива подія, виявилася важким тягарем для людини, не підготовленої і незвичної до неї. Це була лавина візитів, листів, прохань про лекції і про статті — постійних причин втрати часу, хвилювання і втоми».

Ще до того, як подружжя Кюрі завершило свої дослідження, їх роботи спонукали інших фізиків до вивчення радіоактивності. 1903 року Ернест Резерфорд і Фредерік Содді висунули теорію, за якою радіоактивні випромінювання виникають під час розпаду атомних ядер. Під час розпаду (випромінювання якихось частинок, що утворюють ядро) радіоактивні ядра зазнають трансмутації — перетворення на ядра інших елементів. Кюрі не без коливань прийняла цю теорію, оскільки розпад урану, торію і радію відбувається настільки поволі, що в своїх експериментах їй не доводилося його спостерігати. Щоправда, були дані про розпад полонію, але поведінку цього елементу Кюрі вважала нетиповою. Все ж таки 1906 року вона погодилася прийняти теорію Резерфорда-Содді як найправдоподібніше пояснення радіоактивності. Саме Марія започаткувала терміни розпад і трансмутація.

Подружжя Кюрі відзначило дію радію на людський організм (як і Анрі Беккерель, вони отримали опіки, перш ніж зрозуміли небезпеку поводження з радіоактивними речовинами) і висловили припущення, що радій може бути використаний для лікування пухлин. Терапевтичне значення радію було визнано майже відразу, і ціни на радієві джерела різко піднялися. Проте Кюрі відмовилися патентувати процес екстракції і використовувати результати своїх досліджень в будь-яких комерційних цілях. На їх думку отримання комерційної вигоди не відповідало духу науки, ідеї вільного доступу до знань. Попри це, фінансовий стан подружжя Кюрі поліпшився, оскільки Нобелівська премія та інші нагороди принесли їм певний достаток. У жовтні 1904 року П’єр був призначений професором фізики в Сорбонні, а місяць по тому Марія стала офіційно іменуватися завідувачкою його лабораторії. У грудні у них народилася друга дочка, Ев, яка згодом стала концертною піаністкою та біографом своєї матері.

Марія Кюрі черпала сили у визнанні її наукових досягнень, улюбленій роботі, любові і підтримці П’єра. Як вона сама зізнавалася:

«Я знайшла в шлюбі все, про що могла мріяти у момент укладення нашого союзу, і навіть більше того».

Але в квітні 1906 року П’єр загинув у вуличній катастрофі. Втративши найближчого друга і товариша по роботі, Марія замкнулася у собі. Проте вона знайшла сили продовжувати роботу. У травні, після того, як Марія відмовилася від пенсії, призначеної міністерством суспільної освіти, факультетська рада Сорбонни призначила її на кафедру фізики, яку раніше очолював її чоловік. Коли через шість місяців Кюрі прочитала свою першу лекцію, вона стала першою жінкою-викладачем Сорбонни.

Після смерті чоловіка Марія залишалася ніжною і люблячою матір’ю для двох своїх дочок. Одна з них, Ірен, що стала відомим фізиком, згадує:

«Моя мати дуже любила проводити вільний час у прогулянках за містом або працювати в саду, а під час відпустки вона надавала перевагу горам чи морю. Марія Кюрі захоплювалася фізичними вправами і завжди знаходила привід, щоб зайнятися ними і примусити нас з сестрою ними зайнятися. Вона любила природу і вміла насолоджуватися нею, але тільки не споглядаючи. У саду вона поралася з квітами; у горах любила ходити, зупиняючись, звичайно, іноді, щоб відпочити і помилуватися пейзажем… Марія Кюрі не вела світського життя. Вона бувала тільки в будинках небагатьох друзів, і до того ж досить рідко. Коли їй доводилося бути присутнім на якихось прийомах або офіційних урочистостях, це завжди було для неї втомно й нудно. Але вона знайшла спосіб використовувати цей час найкращим чином, розмовляючи зі своїми сусідами за столом про їхню спеціальність. Розвиваючи цю тему, будь-хто з них майже завжди міг розповісти щось цікаве. Той факт, що мати не шукала ані світських зв’язків, ані зв’язків з людьми впливовими, іноді вважають свідченням її скромності. Я вважаю, що це скоріше якраз навпаки: вона дуже вірно оцінювала своє значення і їй аніскільки не лестили зустрічі з титулованими особами або з міністрами. Мені здається, вона була дуже задоволена, коли їй довелося познайомитися з письменником Джозефом Редьярдом Кіплінгом, а те, що її представили королеві Румунії, не справило на неї ніякого враження».

У лабораторії Марія Кюрі зосередила свої зусилля на виділенні чистого металевого радію, а не його сполук. У 1910 році їй вдалося в співпраці з Андре-Луї Деб’єрном отримати цю речовину і тим самим завершити цикл досліджень, початий 12 років тому. Вона переконливо довела, що радій є хімічним елементом. Кюрі розробила метод вимірювання радіоактивної еманації і приготувала для Міжнародного бюро мір і ваг перший міжнародний еталон радію — чистий зразок хлориду радію, з яким належало порівнювати решту всіх джерел.

Наприкінці 1910 року за наполяганням багатьох учених кандидатуру Марії Кюрі було висунуто на виборах до одного з найпрестижніших наукових товариств — Французької академії наук. П’єр Кюрі був обраний до неї лише за рік до своєї смерті. До того протягом всієї історії Французької академії наук жодна жінка не була її членом, тому висунення кандидатури Кюрі призвело до жорсткої сутички між прихильниками і супротивниками цього кроку. Після кількох місяців полеміки в січні 1911 року кандидатура Марії Кюрі була відхилена на виборах більшістю в один голос.

Нобелівська премія з хімії[ред. | ред. код]

Диплом Нобелівської премії 1911

За кілька місяців Шведська королівська академія наук присудила Марії Кюрі Нобелівську премію з хімії «за її видатні заслуги в розвитку хімії: відкриття елементів радію і полонію, виділення радію та вивчення природи і сполук цього чудового елементу»^[6]. Кюрі стала першим двічі лауреатом Нобелівської премії. Представляючи нового лауреата, Е. В. Дальгрен відзначив, що «дослідження радію привело останніми роками до народження нової області науки — радіології, що вже має власні інститути та журнали».

Марія Кюрі доклала немало зусиль, щоб домогтися гідної лабораторії для розвитку нової науки про радіоактивність. Незадовго до початку Першої світової війни Паризький університет і Пастерівський інститут заснували Радієвий інститут для досліджень радіоактивності. Кюрі була призначена директором відділення фундаментальних досліджень і медичного застосування радіоактивності. Під час війни вона навчала військових медиків застосуванню радіології, наприклад, виявленню за допомогою рентгенівських променів шрапнелі в тілі пораненого. У прифронтовій зоні Кюрі допомагала створювати радіологічні установки, забезпечувати пункти першої допомоги переносними рентгенівськими апаратами. Накопичений досвід вона узагальнила в монографії «Радіологія і війна» 1920 року.

Після війни Кюрі повернулася до Радієвого інституту. Останніми роками життя вона керувала роботами студентів і активно сприяла застосуванню радіології в медицині. Нею написано біографію П’єра Кюрі, яку було опубліковано 1923 року. Періодично Кюрі здійснювала поїздки до Польщі, яка наприкінці війни здобула незалежність. Там вона консультувала польських дослідників. У 1921 році разом з дочками Кюрі відвідала Сполучені Штати, щоб прийняти в дарунок один грам радію для продовження дослідів. Під час свого другого візиту до США (1929) вона отримала пожертвування, на яке придбала ще грам радію для терапевтичного використання в одному з варшавських госпіталів. Але внаслідок багаторічної роботи з радієм її здоров’я стало помітно погіршуватися.

Марія Кюрі померла 4 липня 1934 року від апластичної злоякісної анемії на тлі хронічної променевої хвороби^[7] в санаторії Санселлемоз (Sancellemoz) містечка Пассі у французьких Альпах.

Марія Склодовська-Кюрі та Польща[ред. | ред. код]

Хоча велику частину свого життя Марія мешкала у Франції, вона назавжди зберегла відданість справі боротьби за польську незалежність. Незважаючи на напружену творчу діяльність, Склодовська-Кюрі завжди пам’ятала про свою історичну батьківщину — Польщу. Так, після відкриття Радієвого інституту в Парижі аналогічний інститут був відкритий у Варшаві.

Склодовська-Кюрі подарувала Львову, місту, що між світовими війнами входило до складу Польщі, 80 мг радію (у 1920 році лабораторія вченої володіла лише трохи більше, ніж 1 г радію). Так вперше у Львові зародився невеликий радіологічний відділ, що сприяв, зокрема, лікуванню онкологічних хворих^[8].

Марія Склодовська-Кюрі у Львівській політехніці[ред. | ред. код]

Діяльність Марії Склодовської-Кюрі кілька разів дотикалася до Львівської політехніки. У липні 1912 року вона відвідала Львівську політехнічну школу (тодішня назва Національного університету «Львівська політехніка»). 10 липня вона прочитала там лекцію. Вчена Рада Політехніки того ж дня удостоїла її звання почесного доктора технічних наук. Її ім’я увічнено на дошці почесних докторів honoris causa Львівської політехніки.

У листі, датованому 1922 роком, Склодовська-Кюрі повідомила про можливість сприяння через Лігу Націй надання фінансової допомоги Політехніці.

Всесвітньо відомий фізик Мар’ян Смолуховський згадував про те, що вона допомагала в організації стажувань перспективних учених Львова у провідних європейських наукових установах.

Нагороди та наукові визнання[ред. | ред. код]

Марії Склодовський-Кюрі було присуджено 10 наукових премій та 16 медалей. Вона була почесним членом 106 академій, наукових установ і товариств^[9]. Вона стала першою жінкою, що здобула Нобелівську премію, і першим двічі лауреатом цієї нагороди.

Мадам Кюрі була нагороджена французьким орденом Почесного легіону. Її старша дочка, Ірен Жоліо-Кюрі, отримала Нобелівську премію з хімії 1935 року. Молодша дочка, Єва Кюрі, пізніше написала біографію своєї матері.

У Польщі вона отримала звання почесного доктора Львівської політехніки — 1912 року, Познанського університету — 1922 року, Краківського Ягеллонського університету — 1924 року та Варшавської політехніки — 1926 року.

У 1967 році у Варшаві було створено музей Марії Склодовської-Кюрі.

Вшанування пам’яті Марії Кюрі[ред. | ред. код]

Марія Склодовська-Кюрі є єдиною жінкою, котра двічі отримала Нобелівську премію, а також єдиним науковцем в історії, відзначеним цією нагородою у двох різних галузях природничих наук. У 2009 журнал «New Scientist» визнав Марію Склодовську-Кюрі найвидатнішою жінкою-науковцем всіх часів^[10].

• 1995 року вона стала першою жінкою, похованою серед найвідоміших французів під куполом Пантеону Парижа, поряд із її чоловіком, П’єром Кюрі.
• Одиницю вимірювання радіоактивності — кюрі («Кі») — названо на честь подружжя Кюрі^[11][12], як і елемент з атомним номером 96 — Кюрій.
• Три радіоактивні мінерали названо на честь Кюрі: кюрит (curite), склодовськіт (sklodowskite) і купросклодовськіт (cuprosklodowskite).
• Портрет Склодовської-Кюрі було зображено на польській грошовій банкноті номіналом 20 000 злотих наприкінці 1980-х (інфляційних) років. Її портрет зображували на поштових марках і монетах, а також на останніх французьких банкнотах — 500 франків, незадовго до заміни франка на євро.^[13]
• Польські наукові та навчальні заклади імені Марії Склодовської-Кюрі:
• Французькі наукові та навчальні заклади імені Марії Склодовської-Кюрі:
• 2007 року станцію «П’єра Кюрі» Паризького метрополітену було перейменовано на станцію «П’єра та Марі Кюрі».
• Одну з вулиць Дніпра названо ім’ям Марії Кюрі.
• Сейм Польщі в грудні 2010 прийняв ухвалу присвятити 2011 рік — пам’яті Марії Склодовської-Кюрі^[10].
• У Польщі напередодні Міжнародного жіночого дня 2011 року оголосили ім’я польки всіх часів. На думку сучасників, найвеличнішою жінкою в історії країни є Марія Склодовська-Кюрі. Підсумки голосування, яке тривало кілька тижнів у січні і лютому 2011 року, були оголошені у Варшаві^[14].
• У 2011 наукова бібліотека Львівської політехніки підготувала віртуальну виставку, присвячену пам’яті вченої^[15].
• На її честь названо астероїд 7000 Кюрі.

У 1989 році, життя і творчість П’єра та Марі Кюрі надихнула на створення вистави «Ле Пальм де мосьє Шютц» (фр. Les Palmes de Monsieur Schutz), зрежисована Жаном-Ноелем Фенвіком в театрі Матюрен (фр. Mathurins). Ця постановка отримала чотири премії Мольєра в 1990 році, зокрема за найкращу режисуру та найкращого автора.

Життя Марії Кюрі надихнуло багатьох кінематографістів. Роль Марії Кюрі зіграли:

ve curie — Википедия, свободная энциклопедия

Википедия todavía no tiene una página llamada «Ève curie».

Busca Ève Curie en otros proyectos hermanos de Wikipedia:

	Wikcionario (diccionario)
	Wikilibros (обучающие / руководства)
	Викицитатник (цитаты)
	Wikisource (biblioteca)
	Викинотики (нотиции)
	Wikiversidad (Contenido académico)
	Commons (изображения и мультимедиа)
	Wikiviajes (viajes)
	Викиданные (данные)
	Викивиды (особые)

• Comprueba si имеет указание на номер правильного искусства, в Википедии es el lugar donde debería estar la información que buscas.Si el título es righto, a la derecha figuran otros proyectos Wikimedia donde quizás podrías encontrarla.
• Busca «Ève curie» en el texto de otras páginas de Wikipedia que ya existen.
• Проконсультируйтесь по списку произведений искусства в комиензане по «ve curie».
• Busca las páginas de Wikipedia que tienen объединяет «Ève curie».
• Si ya habías creado la página con este nombre, limpia la caché de tu navegador.
• También puede que la página que buscas haya sido borrada.

Si el artículo incluso así no existe:

• Crea el artículo utilizando nuestro asistente o solicita su creación.
• Puedes traducir este artículo de otras Википедии.
• En Wikipedia únicamente pueden include enciclopédicos y que tengan derechos de autor Compatible con la Licencia Creative Commons Compartir-Igual 3.0. No son válidos textos tomados de otros sitios web o escritos que no cumplan alguna de esas condiciones.
• Ten en cuenta también que:
  • Artículos vacíos o con información minima serán borrados —véase «Википедия: Esbozo» -.
  • Artículos de publicidad y autopromoción serán borrados —véase «Википедия: Lo que Wikipedia no es» -.

,

Кюри (единица) — Wikipédia

Un article de Wikipédia, l’encyclopédie libre.

Вылейте омонимы статей, voir Ci.

Le кюри (символ Ci ) est l’ancienne unité de radioactivité. Соответствует 3,7 × 10 ¹⁰ дезинтеграций по частям, так как наиболее близкое приближение к активности 1 г изотопа радия ²²⁶ Ra (или 15 г изотопа плутония ²³⁹ Pu). Il a été nommé ainsi en 1910 en l’honneur de Pierre Curie, décédé en 1906 (et non en l’honneur de son épouse Marie, car il est rare d’ainsi mettre en valeur un scientifique vivant).Il n’a jamais fait partie du SI. Lors de la 12 ^e CIPM en 1964, il a été remplacé par l’unité SI Соответствующий, lebekquerel (Bq).

На:

• 1 Ки = 3,7 × 10 ¹⁰ Бк = 37 гигабеккерелей, или 1 Бк = 27,03 пикокюри
• 1 Ci = 2,22 × 10 ¹² dpm (дезинтеграции в минуту)

Le curie est une unité très grande, bien adaptee aux très fortes radioactivités (ce qui est le cas du radium).Титр сравнения, тонна урана 238 (Assez faiblement radioactif) n’a qu’une activité totale de 0,3 кюри.
Пределы «загрязненных зон» в связи с ядерной катастрофой в Чернобыльской АЭС на этом конвенционном элементе фиксируются на активности в цезии 137 из 37 кБк / м ² , что соответствует единым кюри на километр несущей.
Типовой пример: зонд Cassini, взятая с Сатурна для НАСА в 1997 году, отправка электрического плутония типа MMRTG из 404 000 кюри ^[1] , и 58 700 кюри делятся на 4,8 кг plutonium du MMRTG de Curiosity, выпущен 25/11/2011 на Марс, обслуживается четырьмя батареями для мощности 110 W .

,

Curie — Wikipédia

Un article de Wikipédia, l’encyclopédie libre.

Cette page d’homonymie répertorie les différents sujets et article partageant un même nom.

Cette page d’homonymie répertorie les article traitant de bateaux partageant un même nom.

Sur les autres projets Викимедиа:

• Curie, sur le Wiktionnaire

Le nom Curie est un patronyme, un nom d’institutions, une unité de mesure.

Кюри или Кюри est un nom de famille notamment porté par:

• Фредерик Кюри (1906-1956), подполковник Парижской саперной помпеи, постоянный представитель парижской высшей категории, создатель французской парижской парижской и пионерской парижских группировок.

La famille Curie compte les personnalités suivantes:

• Поль Кюри (1799–1853), медсан, дедушка Пьера и Жака;
• Эжен Кюри (1827–1910), медсан, филс де Поль, отец де Пьер и Жак;
• Жак Кюри (1856–1941), физик, брат де Пьер;
• Морис Кюри (1888 — 1975), физик, филс де Жак;
• Даниэль Кюри (1927 — 2000), физик, филс де Морис;
• Пьер Кюри (1859–1906), физик, лауреат Нобелевской премии по телосложению в 1903 году (Эпу де Мари, отец д’эв и д’Ирен);
• Мария Кюри (урожденная Склодовская) (1867–1934), физик, лауреат Нобелевской премии по телосложению в 1903 году и химии в 1911 году (épouse de Pierre, sœur de Bronia, mère d’ve et d’Irène);
• ve Curie (1904–2007), pianiste et écrivain (fille de Pierre et Marie);
• Ирен Жолио-Кюри (1897 — 1956), физик, лауреат Нобелевской премии 1935 года (fille de Pierre et Marie);
• Фредерик Жолио-Кюри (1900 — 1958), физик, лауреат Нобелевской премии 1935 года (époux d’Irène).

Autres personnalités [модификатор | модификатор кода файла]

• Une curie, dans l’Église catholique, est un organe officiel qui régit une église speculière.
• La Curie ou Curie romaine est le nom des administrator de l’Église catholique basées à Rome.
• L’Institut Curie, созданный Марией Кюри в 1921 году, в Париже, является центром исследований по борьбе с раком и специализированной больницей по лечению рака.

• Curie est un superordinateur d’une deluissance de 2 petaFLOPS install au TGCC (Très grand center de calc), в Брюйер-ле-Шатель, пре-де-Париж.

Кюри est un nom de lieu notamment porté par:

,

определение Кюри по The Free Dictionary

Эти работы — первые из тех, что были предприняты в рентгенографии — открыли путь месье и мадам Кюри к открытию радия.

Для ученых, получивших образование в девятнадцатом веке, таких как Кюри, академическая норма охватывать «науку ради науки» и приветствовать открытый обмен информацией была повсеместной, но этот принцип стал менее жизнеспособным в конкурентной среде приоритета публикации и корпоративного права. секретность.

Публикуя значительную и щедрую открытость известного физика, Мелони подчеркнул как исключительные интеллектуальные достижения двукратного лауреата Нобелевской премии, так и миниатюрные кюри, мобильные рентгеновские установки, которые были развернуты на передовой во время Первой мировой войны. , а сама Кюри занимается обучением солдат тому, как ими пользоваться.

К апрелю Кюри смогли прислать в Академию документ (зачитанный Габриэлем Липпманном, поскольку они не были членами), утверждающий, что «гораздо более активный элемент, чем уран.«(11) К середине мая в записных книжках было отражено, что Кюри охотились не за одним, а за двумя новыми элементами в уране.

В течение следующих восьми лет Кюри работали над закреплением своих результатов.

ЗАГОЛОВОК: Эстель Васи, в центре , и Саманта Робсон из Northern Rock с медсестрой Сью Виндзор, сажающие нарциссы в хосписе Марии Кюри

Члены благотворительного комитета сотрудников Northern Rock посадили первые цветы 2009 года в хосписе Марии Кюри «Поле надежды» в Элсвике, Ньюкасл.

Несмотря на огромное богатство, которое это могло бы принести им, Кюри не пытались запатентовать радий, вместо этого предоставляя научному сообществу беспрепятственный доступ к исследованиям. В конечном итоге Голдсмит обсуждает трагедию радиационного облучения и окончательное неправильное использование ребенка Кюри. ‘, радий, как инструмент смерти. В июле 1898 года Кюри обнаружили такой элемент, который они назвали полонием в честь родины Марии Кюри. НИЧЕГО ИЗ НИЧЕГО: Мария Кюри и радий. ,Барбара Голдсмит.
,