Методи психодіагностики: Тема 2. Методи психодіагностики

Методи психодіагностики та їх характеристика

      
Приблизно те ж саме доводиться 
робити психолога, якщо він виступає
в ролі діагноста і, поставивши свій, психологічний,
діагноз стану клієнта. Займається консультуванням
або корекцією.

      
Ряд професій пред’являє особливі 
вимоги до психології та поведінки 
людини. Тут також необхідна точна 
діагностика різноманітних психологічних
і поведінкових якостей, що визначають
професійну придатність людини. Застосування
психодіагностичних методів у даному
випадку пов’язане з професійним відбором
та професійною підготовкою людей

      
У світі налічується більше 
тисячі методів психодіагностики, і
розібратися в них, не маючи в якості орієнтира
деяку схему, практично неможливо. Таку,
саму загальну, схему класифікації психодіагностичних
методів можна запропонувати, і виглядає
вона таким чином:  

     
1.Методи психодіагностики на 
основі спостереження.

     
2.Опросние психодіагностичні методи.

     
3.Об’ектівние психодіагностичні 
методи, включаючи облік і аналіз 
поведінкових реакцій людини 
та продуктів його праці. 

     
4.Експеріментальние методи психодіагностики.  

      
Перша група методів — діагностика
на основі спостереження — обов’язково
припускає введення спостереження та
переважне використання його результатів
для психодіагностичних висновків. У процедуру
спостереження в цьому випадку вводяться
стандартні схеми й умови, які точно визначають,
що спостерігати, як спостерігати, яким
чином фіксувати результати спостереження,
як їх оцінювати, інтерпретувати і робити
на їхній основі висновки. Спостереження,
що відповідає всім перерахованим вимогам
психодіагностичні, носить назву стандартизованого
спостереження. Наведемо приклад такого
спостереження за роботою членів малої
групи в процесі рішення групою який —
небудь завдання. Використовується схема
категорій для аналізу ділового групової
взаємодії людей за методом стандартизованого
спостереження Р. Бейлса.

      
Категорії для спостереження 
та аналізу групового процесу 
взаємодії учасників. 

     
1.Разріджує ситуацію.

     
2.Пропонує рішення.

     
3.Відповідає на запитання.

     
4.Інформіує.

     
5.Раз’яснює.

     
6.Пропонує допомогу.

     
7.Просить про допомогу.

     
8.Просить роз’яснення.

     
9.Просить проінформувати.

     
10 . Просить відповісти на запитання.

     
11.Просить запропонувати рішення.

           
12.Нагнетае напруженість.  

      
Ця схема і наведена на ній 
система категорій використовуються 
для спостереження за взаємодія 
членів групи в процесі їхньої спільної
роботи. Описані в правій частині схеми
дії і реакції членів групи класифікуються
відповідно до неї. У верхній частині схеми
представлені активні дії і емоційні реакції,
що сприяють рішенню поставленої перед
групою завдання, а в нижній частині схеми
— пасивні дії та емоційні реакції, що ускладнюють
спільний пошук групою рішення задачі.
Схема включає

     
12 типів спостережуваного поведінки, 
половина з яких позитивна, 
половина — негативна. 

      
Психолог, що користується цією 
схемою, фіксує в процесі спостереження
кожну дію учасників групи (руху, вислови,
реакції і т. п.) і відносить його до однієї
з перерахованих на схемі категорій. Після
закінчення спостереження підраховується
кількість дій кожного типу для групи
в цілому і для кожного його учасника окремо.
На цій основі будуються індивідуальні
для кожного учасника і общегрупповой
профілі взаємодії, за характером яких
робляться висновки про те, як працювала
група і кожен з її учасників, хто і який
конкретний внесок — позитивний чи негативний
— вніс до підсумки роботи групи.

      
Методи психодіагностики через 
процедуру опитування засновані 
на припущенні про те, що потрібні 
відомості про психологічні особливості 
людини можна отримати, аналізуючи 
письмові чи усні відповіді 
на серію стандартних, спеціально
підібраних питань.

      
Є декілька різновидів цієї 
групи методів : анкета, опитувальник,
интервью. Анкетою називається такий 
метод, при якому випробуваний 
не тільки відповідає на ряд 
питань, але і повідомляє дещо
— які соціально — демографічні дані
про себе. Наприклад, свій вік, професію,
рівень освіти, місце роботи, посада, сімейний
стан і т. п. опитувальником називають
метод, в якому випробуваному задають
ряд письмових питань. Такі питання зазвичай
бувають двох типів: закриті та відкриті.

      
Закритими називають питання, що припускають
стандартизований відповідь або серію
таких відповідей, з числа яких випробуваний
повинен вибрати той, який найбільше підходить
йому і відповідає його думку. Приклади
таких відповідей на стандартні запитання:
«так»,  «ні», «не знаю», «згоден», «не
згоден», «важко сказати».

      
Відкритими називають такі питання, 
які передбачають відповідь, що 
дається у відносно вільній 
формі, що обирається довільно 
самим випробуваним. Відповіді на 
такі питання на відміну від 
закритих зазвичай піддаються якісному,
а не кількісного аналізу.

      
Питання психодіагностичного опитувальника, 
крім того, можуть бути прямими 
і непрямими. Прямими називаються 
такі питання, відповідаючи на 
які випробуваний сам характеризує 
і безпосередньо оцінює присутність,
відсутність або ступінь вираженості
у себе того чи іншого психологічного
якості. Непрямими іменуються питання,
у відповідях на які не міститься прямих
оцінок випробуваним вивчається властивості,
але по яких, тим не менше, побічно можна
судити про рівень його психологічного
розвитку.

      
Наведемо приклади відкритих, 
закритих, прямих і непрямих питань
, призначених для діагностики 
такої якості особистості, як 
тривожність (занепокоєння, стурбованість, 
переживання):

     
1.Відкрита питання на тривожність: 
«Розкажіть що — або про ситуації, в яких
ви відчуваєте підвищений стан тривоги».

     
2.Закритий питання на тривожність: 
«Чи часто ви відчуваєте стан 
тривоги? Виберіть і відмітьте 
один із запропонованих відповідей: 
«так», «ні», «іноді», «не знаю». 

     
3.Прямой питання на тривожність: «Чи
є у вас така якість особистості, як тривожність?
»

     
4.Косвенний питання на тривожність:« 
Чи виникає у вас стан занепокоєння 
під час іспитів? » 

      
Крім письмових опитувань, про 
які йшла мова , є усні опитування.
Один з них називається інтерв’ю.
Психолог сам задає випробуваному запитання
і сам записує відповіді на них. Ці питання
заздалегідь визначені і можуть бути тих
же типів, що й при письмовому опитуванні.  

      
Одним з методів психодіагностики 
через аналіз результатів діяльності 
є контент — аналіз, при якому змістовному
аналізу за заздалегідь визначеною схемою
піддаються письмові тексти випробуваного,
його твори, листи, продукти діяльності.
Завдання контент — аналізу полягає в тому,
щоб виявити і оцінити психологічні характеристики
людини, які виявляються в тому, що він
робить, зокрема, у продуктах його письмового
творчості.

      
Особливість експерименту як 
методу психодіагностики полягає 
в тому, що для оцінки якого 
— або властивості випробуваного 
ставиться і проводиться спеціальний 
психодіагностичних експеримент. Процедура
такого експерименту включає в себе створення
певної штучної ситуації, що стимулює
прояв досліджуваного якості у випробуваного,
а також стандартну методику фіксації
та оцінки ступеня розвиненості даної
якості. В результаті організації і проведення
психодіагностичного експерименту дослідник
отримує його цікавлять оцінки через спеціальним
чином організоване спостереження за
поведінкою випробуваного в експериментальній
ситуації.

      
Припустимо, що дослідника цікавить 
оцінка такої якості особистості, як «тривога».
Діагностичний експеримент, націлений
на точну, життєво реальну оцінку цієї
якості, міг би виглядати таким чином.
Випробуваного поміщають в ситуацію, пов’язану
з проходження екзаменаційних випробувань
або з необхідністю виконати яку — або
складну роботу в умовах дефіциту часу
і суворої оцінки її результатів.

      
У той час як випробуваний 
буде виконувати завдання, за 
ним можна спостерігати і фіксувати 
різні ознаки високотревожного 
поведінки. Якщо таких ознак 
виявиться досить багато, то можна буде
зробити висновок про те, що досліджуване
властивість особистості розвинене у
даного випробуваного досить сильно. Якщо
подібних ознак не буде зовсім, то можна
буде зробити висновок, що тривожність
у випробуваного відсутній. Якщо, нарешті,
подібних ознак виявиться помірну кількість,
то можна буде зробити висновок про середнього
ступеня розвиненості якості «тривога»
в даної людини.  
 

     4.Методи
психодіагностики, їх
класифікація.

      
В даний час створені і практично 
використовуються методи психодіагностики,
які охоплюють всі відомі науці психологічні
процеси, властивості і стани людей. Створення,
опис та наукове визнання права на існування
нових наукових понять і відповідних їм
явищ йде пліч-о-пліч з розробкою придатних
для їх експериментального вивчення психодіагностичних
засобів. Річ у психології, як науці, поправляється
з тієї причини, що на початку 20 ст. в ній
офіційно визнані і прийняті ті вимоги,
які до понять і методів дослідження висувають
в найбільш розвинених сучасних науках,
зокрема фізики. Це вимоги операціоналізації
та верифікації.

      
Під операціоналізації розуміється 
вимога, згідно з яким при введенні 
нових наукових понять обов’язково 
необхідно чітко вказувати на 
конкретні процедури, прийоми 
і методи, за допомогою яких 
можна практично упевнитися в тому,
що явище, описане в понятті, дійсно існує.
Операціоналізація припускає вказівку
на практичні дії або операції, які може
виконати будь-який дослідник, щоб переконатися
в тому, що певна в понятті явище володіє
саме тими властивостями, які йому приписуються.

      
Вимога верифікації означає, що 
будь-яке нове поняття, вводиться 
в науковий обіг і що претендує 
на отримання статусу наукового, 
обов’язково має пройти перевірку 
на його непустоту. 

      
Останнє передбачає наявність 
методики експериментальної діагностики
того явища, яке описано в цьому понятті.
Слова «верифікація» буквально означає
«перевірка». Ця перевірка непустоти поняття,
тобто реальності існування явища, що
визначається цим поняттям, повинна бути
здійснена за допомогою відповідної психодіагностичної
процедури.

      
Якщо, наприклад, ми вводимо в 
науковий обіг поняття «мотив», 
то спочатку необхідно дати 
точне визначення цього поняття 
через відомі інші поняття 
та можливі способи діагностики 
явищ, що входять у зміст даного 
поняття (операціоналізація). Припустимо,
що таким визначенням є наступне: «Мотив
— це внутрішній, психологічний, свідомий
або неусвідомлюваний спонукальний джерело
дій людини, що додає їм цілеспрямованість
і підтримує їх активність». (Передбачається,
що нам вже відомо, що таке «спонукальний
джерело», «усвідомлюваний або неусвідомлюваний»
і «активність», в іншому випадку необхідно
було б доповнити загальне визначення
мотиву приватними визначеннями даних
понять, вести цю роботу до тих пір, поки
в визначальною частини всіх понять не
залишиться жодного терміну, що вимагає
додаткового роз’яснення). На наступному
кроці операціоналізації поняття «мотив»
ми зобов’язані були б запропонувати психодіагностичну
методику. За допомогою якої можна було
б переконатися у тому, що те, що затверджується
в визначальною частиною даного поняття,
дійсно існує. На заключному етапі ми повинні
були б здійснити практичну перевірку
існування явища «мотив» у всіх приписаних
йому у визначенні властивості. Це і буде
верифікацією поняття. Таким чином, як
операціоналізація, так і верифікація
понять вимагають звернення до психодіагностики,
але тільки операціоналізація передбачає
теоретичний, а верифікація — практичний
крок на цьому шляху.

      
Більшість створених і застосовуваних 
практичних психодіагностичних методик
представляють так звані бланкові методики
— такі, в яких випробуваному пропонують
серію суджень або питань, на які він повинен
в усній або письмовій формі дати відповідь.
За отриманими відповідями випробуваного,
у свою чергу, судять про психологію тієї
людини, яка ці відповіді запропонував.
Широка поширеність і практичний інтерес
до бланковим методиками пояснюються
тим, що вони відносно прості як для розробки,
так і для використання та обробки отриманих
результатів.

Методи психодіагностики та їх характеристика

     Методи 
психодіагностики та їх характеристика 

     Зміст. 
 

     1.Введення. 

        
2.Загальні уявлення про психодіагностики.

         
3.Общая характеристика методів психодіагностики.

     4.
Методи психодіагностики, їх характеристика.

     5. Вимоги,
що пред’являються до психодіагностичних
методик і ситуацій

     6.Тести
і тестування.

     7.
Висновок.

     8.Список
використаних джерел. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.Введення.

      
Слово «психодіагностика» означає 
«постановка психологічного діагнозу», 
або прийняття кваліфікованого 
рішення про наявність психологічної
властивості.  Обговорений термін неоднозначний,
й у психології склалися два його розуміння.
Одне з визначень поняття «психодіагностика»
відносить його до спеціальної області
психологічних знань, що стосується розробки
і використання в практиці різних психодіагностичних
засобів. Психодіагностика в цьому її
розумінні є наукою, в руслі якої ставляться
наступні загальні питання:

     
1.Яка природа психологічних явищ і принципів,можливість
їх наукової оцінки?

     2.
Які наукові підстави склалися на момент
принципової пізнавальності і кількості
оцінок психічних явищ?

     
3.Як застосовуються на даний час засоби
психодіагностики, і чи відповідають прийнятим
загальнонауковим, методологічним вимогам?

     
4.Які основні методичні вимоги, що 
застосовуються до різних засобів психодіагностики?

     
5.Які підстави вірогідності результатів 
практичної психодіагностики, включаючи 
вимоги, що пред’являються до умов 
проведення психодіагностики, засобів 
обробки отриманих результатів 
і способів їх інтерпретації? 

     
6 . Які основні процедури конструювання
та перевірки науковості методів психодіагностики,
включаючи тести?

      
Друге визначення терміну «психодіагностика» 
вказує на специфічну сферу 
діяльності психолога, пов’язану 
з практичної постановкою психологічного 
діагнозу. Тут вирішуються не стільки
теоретичні, скільки суто практичні питання,
що відносяться до організації і проведення
психодіагностики. Вона включає в себе:

     
1.Визначення професійних вимог, 
що пред’являються до психолога 
як до псіходіагносту.

     
2.Установленіе переліку знань, умінь
і навичок, якими він повинен мати для
того, щоб успішно справлятися зі своєю
роботою.  

     
3.З ‘ясування мінімуму практичних 
умов, дотримання яких є гарантією 
того, що психолог дійсно успішно 
і професійно оволодів тим 
чи іншим методом психодіагностики.

     
4.Разработка програм , засобів 
і методів практичної підготовки 
психолога в галузі психодіагностики,
а також оцінки його компетентності 
в цій галузі.

      
Обидва комплексу питань — теоретичні 
та практичні — тісно взаємопов’язані. 
Для того щоб бути спеціалістом високої
кваліфікації в цій сфері, психолог повинен
досить добре опанувати як науковими,
так і практичними основами психодіагностики.
Те й інше окремо, тобто знання лише наукових
основ методики або знання методики без
розуміння її наукового обгрунтування,
не гарантує високого рівня професіоналізму
в цій області.  

2.
Загальне уявлення про
психодіагностики.

      
Практично психодіагностика використовується 
в самих різних областях діяльності 
психолога: і тоді, коли він 
виступає як автор чи учасник
прикладних психолого-педагогічних експериментів.
І тоді, коли він зайнятий психологічним
консультуванням або психологічною корекцією.
Але частіше за все, в роботі практичного
психолога, психодіагностика виступає
як окрема, цілком самостійна сфера діяльності.

      
Її метою стає постановка психологічного 
діагнозу, тобто оцінка наявного 
психологічного стану людини.

      
Точна психодіагностика в будь-якому 
психолого-педагогічному науковому 
експерименті припускає кваліфіковане 
оцінювання ступеня розвиненості 
психологічних властивостей. Як правило,
це ті властивості, закономірні зміни
яких передбачаються в гіпотезах, що перевіряються
в цьому експерименті. Наприклад, проблемою
наукового психологічного дослідження
можуть бути деякі особливості мислення
людини — такі, щодо яких стверджується,
що вони існують і змінюються по деяких
законів або певним чином залежать від
різних змінних. У будь-якому з цих випадків
потрібна точна психодіагностика, відповідних
інтелектуальних властивостей, орієнтована,
по — перше, на прямий доказ їхнього існування,
по — друге, на демонстрацію постульовано
закономірностей їх зміни, в — третє, на
показ того, що вони насправді залежать
від тих змінних, що фігурують у гіпотезі.

      
Не можна обійтися без точної 
психодіагностики і в прикладних 
дослідженнях, так як в будь-яких подібного
роду експериментах необхідно досить
переконливий доказ того, що завдяки нововведенням
дійсно і в потрібному напрямі змінюються
оцінювані психологічні особливості .

      
Фахівець, який займається психологічним 
консультуванням, перш ніж давати які
— небудь поради клієнтові, має поставити
правильний діагноз, оцінити суть психологічної
проблеми, що хвилює клієнта. При цьому
він спирається на результати індивідуальних
бесід з клієнтом і спостереження за ним.
Якщо психологічне консультування представляє
собою не одноразовий акт, а серію зустрічей
і бесід психолога з клієнтом, у ході яких
психолог не обмежується порадами, а практично
працює з клієнтом, допомагаючи йому вирішувати
свої проблеми і одночасно контролюючи
результати своєї роботи, то додатково
виникає завдання здійснення » вхідний
»і« вихідний »психодіагностики, тобто
констатації стану справ на початку консультування
і після закінчення роботи з клієнтом.

      
Ще більш нагальною, ніж у 
процесі консультування, психодіагностика
є в практичної психокорекційної роботи.

      
Справа в тому, що переконатися 
в ефективності вжитих психокорекційних 
заходів в даному випадку повинен 
не тільки психолог або експериментатор, 
а й сам клієнт. Останньому 
потрібно мати докази того, що 
у результаті проведеної спільно
з психологом роботи в його власній психології
і поведінці дійсно відбулися важливі
позитивні зміни. Це необхідно робити
щоб посилити психокорекційні ефект впливу.
Відомо, що віра в успіх — один з найважливіших
факторів ефективності будь-якого терапевтичного
впливу. З точною психодіагностики наявного
стану справ повинен починатися і нею
ж закінчуватися будь-який психокорекційні
сеанс.

      
Крім названих областей наукової 
та практичної психології, психодіагностика 
застосовується і в інших її 
галузях, наприклад в медичній психології,
в патопсихології, в інженерній психології
, у психології праці — одне слово, скрізь,
де потрібне точне знання ступеня розвитку
тих чи інших психологічних властивостей
людини.

      
В усіх описаних випадках наукова 
та практична психодіагностика вирішує
ряд типових для неї завдань. До них відносяться
наступні:

     
1.Установлення наявності у людини 
того лили іншого психологічного 
властивості або особливості 
поведінки. 

     
2.Определеніе ступеня розвиненості 
даного властивості, її вираження
в певних кількісних і якісних показниках
.

     
3.Опісаніе діагностуються психологічних 
і поведінкових особливостей 
людини в тих випадках, коли 
це необхідно. 

     
4.Сравненіе ступеня розвиненості 
досліджуваних властивостей у 
різних людей. 

      
Всі чотири перераховані завдання в
практичній психодіагностику вирішуються
або кожна окремо, або комплексно в залежності
від цілей проведеного обстеження. Причому
практично в усіх випадках, за винятком
якісного опису результатів, потрібне
володіння методами кількісного аналізу.  

3.Общая
характеристика методів
психодіагностики .

      
Слово «психодіагностика» має 
у психології два основних 
значення. Одне з них співвідносить 
дане слово з назвою відповідної 
галузі наукових психологічних 
знань і досліджень, а інше 
вказує на специфічну область практичного
застосування психологічних знань. Як
сфера науки психодіагностика включає
в себе принципи, процедури і способи перевірки
науковості різних методів психодіагностики.
Як область практики вона орієнтована
на професійні знання і вміння, пов’язані
з практичним застосуванням її методів.
І в тому і в іншому випадку мова йде про
способи оцінки психологічних процесів,
властивостей і станів людини. Теоретична
психодіагностика науково обгрунтовує,
як це краще зробити, а практична психодіагностика
показує, як це слід робити правильно і
надійно.  

      
У сучасній психології застосовується 
чимало різних методів психодіагностики,
проте далеко не всі з них 
можна назвати науково обгрунтованими.
Крім того, серед них є дослідні 
і власне психодіагностичні методи.
Остання назва ставитися тільки до тієї
групи методів, які використовуються в
оціночних цілях, тобто дозволяють отримувати
точні кількісні і якісні характеристики
досліджуваних психологічних властивостей.

      
Методи, які не переслідують цю 
мету і призначені тільки для вивчення
психологічних процесів, властивостей
і станів людини, носять назву дослідних.
Вони звичайно застосовуються в емпіричних
і експериментальних наукових дослідженнях,
основна мета яких — отримання достовірних
знань. Наведемо два приклади, що показують
різницю між психодіагностичних і дослідними
методами.

      
Приклад 1. Метод психодіагностики особистості.

      
Це 16 — факторний тест Р. Кеттела. 
Він являє собою стандартизований 
опитувальник, що включає в себе
187 суджень, розподілених на 16 груп
— подшкал. За допомогою кожної з подшкал
оцінюється яка — або окрема риса особистості,
причому оцінки даються в стандартних
балах. Судження, включені в даний тест,
інструкція, процедура його застосування,
способи одержання, інтерпретація результатів
і висновки — все це є незмінним і застосовується
однаково у всіх випадках тестування.  

      
Приклад 2. Метод дослідження особистості.

      
Припустимо, що розробляється експеримент, 
призначений для того, щоб досліджувати 
певний вид поведінки людини,
спостерігаючи його в особливих умовах.
Експеримент може будуватися таким чином,
щоб питання, що цікавлять вченого риси
особистості людини, пов’язані з цією формою
поведінки, могли виявитися найбільш виразно,
тобто так, щоб їх можна було детально
вивчити.

      
Експериментатор ставить і проводить
задуманий з цією метою експеримент, спостерігає
за поведінкою його учасників і робить
висновок про особливості досліджуваної
риси особистості та відповідної їй форми
поведінки.  

      
Дослідницьким, наприклад, також 
є метод включеного спостереження
або психолого-педагогічний експеримент
з дітьми, що дозволяє спостерігати за
їх поведінкою в особливих, експериментальних
умовах.

      
Ці методи психодіагностики застосовуються 
в різних галузях психології 
і в самих різних сферах 
людської діяльності. У науковій психології
вони зазвичай використовуються в процесі
організації та проведення дослідницьких
експериментів, а в практичній психології
— в психологічному консультуванні, психокорекції,
а також в інших сферах діяльності професійного
психолога, таких, наприклад, як професійний
відбір, професійна підготовка.  <
p> У правильно організованому експерименті
майже завжди необхідно точно оцінювати
рівні розвитку у випробовуваних тих чи
інших психологічних властивостей до
і після експерименту для того, щоб встановити.
Чи вплинула проведений експеримент на
зміну цих властивостей. Сказане стосується
також психологічного консультування
і психологічної корекції. Проводячи консультування,
практичний психолог повинен оцінити
ступінь розвиненості у клієнта різних
психологічних особливостей. Його робота
в даному випадку чого — то нагадує працю
лікаря, який обов’язково проводить діагностику
хворого раніше. Чим встановить хвороба
і визначить метод його лікування.

Загальна характеристика методів психодіагностики

План. 

Вступ. 

1. Загальна характеристика
методів психодіагностики. 

2. Методи психодіагностики,
їх класифікація. 

3. Проективний метод
психодіагностики. 

4. Історія розвитку
тесту. Види тесту. 

5. Висновок. 

Список використаної
літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.  

В умовах підвищення
ролі і значення людського фактора 
в розвитку усіх сфер суспільного 
життя зростає необхідність розробки
психологічних проблем вдосконалення 
роботи з людьми, рішення яких пов’язано 
перш за все з науково- обґрунтованою 
діагностикою особистісних, індивідуально-типологічних
і професійно важливих якостей людей,
що зайняті у сфері суспільного виробництва,
а також з забезпеченням спеціалістів
кадрових і соціально-психологічних служб,
викладачів і керівників доступними і
надійними методиками підбору, підготовки
і раціонального використання персоналу
в різних галузях виробничої і невиробничої
сфер. 
Психодіагностика в найширшому розумінні
– це наука і практика постановки психологічного
діагнозу. Психодіагностичні завдання
вирішуються різними способами, основними
з яких є спеціальні психодіагностичні
методики, що використовуються не тільки
у сфері консультування і психотерапії,
але й в усіх випадках, коли необхідно
отримати оцінку тієї чи іншої психічної
особливості конкретного індивіда або
групи. Для виконання завдань психодіагностики
існують методи, що застосовуються при
проведенні суто наукових психологічних
досліджень, а також деякі з них використовуються
в управлінській, менеджерській практиці,
адміністративній діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 

1.
Загальна характеристика методів психодіагностики. 

В сучасній психології
застосовують багато різноманітних методів
психодіагностики, однак, не всі можна
назвати науково обґрунтованими. Крім
цього серед них є дослідницькі і власне
психодіагностичні методи. Психодіагностичні
методи використовуються з метою оцінки,
тобто дозволяють отримувати точні кількісні
і якісні характеристики вивчаємих психологічних
властивостей. 
Методи, що вивчають лише психологічні
процеси, властивості і стани людини, називаються
дослідницькими. Вони використовуються
в емпіричних і експериментальних наукових
дослідженнях, основна мета яких — отримання
достовірних знань. 
Завдання, що стоїть перед психодіагностичним
методом, не обмежується кваліфікацією
вивчаємого явища, обов’язковим є його
інтерпретація. 
Психодіагностичний метод конкретизується
в трьох основних діагностичних підходах,
які практично охоплюють всі діагностичні
методики (тести): 
1. «Об’єктивний» підхід-діагностика
здійснюється на основі успішності (результативності)
і способу (особливостей) виконання діяльності. 
2. «Суб’єктивний» підхід — діагностика
здійснюється на основі успішності відомостей,
повідомляємих про себе, самоописи особливостей
особистості, поведінки в тих чи інших
ситуаціях. 
3. «Проективний» підхід — діагностика
здійснюється на основі аналізу особливостей
взаємодії із зовнішньо нейтральним матеріалом,
який в силу його відомої невизначеності
стає об’єктом проекції. 
Об’єктивний підхід до діагностики проявів
людської індивідуальності призвів до
утворення двох типів методик (тестів),
протиставлення яких стало традиційним.
Це — тести особистості і тести інтелекту.
Перші спрямовані на вимір неінтелектуальних
особливостей особистості, другі — на встановлення
рівня її інтелектуального розвитку. 
Суб’єктивний підхід представлений багаточисленними
опитувальниками, а проективний — різноманітними
проективними методиками дослідження
особистості. 
Існує багато методів психодіагностики.
Розібратися в них, немаючи в якості орієнтира
деяку схему, практично не можливо. Р.С.Немов
пропонує загальну схему класифікації
психодіагностичних методів: 
1. Методи психодіагностики на основі спостереження. 
2. Опитувальні психодіагностичні методи. 
3. Об’єктивні психодіагностичні методи,
включаючи врахування і аналіз поведінкових
реакцій людини і продуктів її діяльності.  
4. Експериментальні методи психодіагностики. 
Перша група методів обов’язково вимагає
введення спостереження і використання
його результатів для психодіагностичних
висновків. 
Методи психодіагностики через процедуру
опитування засновані на допущенні про
те, що необхідні відомості про психологічні
особливості людина може отримати, аналізуючи
письмові або усні відповіді на серію
стандартних, спеціально підібраних запитань. 
Є декілька різновидів цієї групи методів:
анкета, опитувальник, інтерв’ю. 
Анкетою називають такий метод, при якому
досліджуваний не тільки відповідає на
ряд запитань, але й повідомляє про себе
деякі соціально-демографічні дані (вік,
професію, рівень освіти, місце роботи,
посада, сімейне становище та ін.). Опитувальником
називають метод, в якому досліджуваному
задаюється ряд письмових запитань. Такі
запитання бувають двох типів: закриті
і відкриті. 
Закриті -ті, що передбачають стандартизовану
відповідь або серію таких відповідей,
з яких досліджуваний має вибрати ту, що
найбільше підходить йому. 
Відкритими називаються такі запитання,
які передбачають відповіді., яка дається
у відносно вільній формі. 
Також запитання психодіагностичного
опитувальника можуть бути прямими і непрямими. 
Прямими називаються такі запитання, відповідаючи
на які, досліджуваний сам характеризує
і безпосередньо оцінює наявність, відсутність
або степінь вираженості у себе тієї чи
іншої психологічної якості. 
Непрямими є такі запитання, відповідь
на які не вміщують прямих оцінок досліджуваним
вивчаємої властивості, але по них можна
судити про рівень її психологічного розвитку. 
Наведемо приклади відкритих, закритих,
прямих і непрямих запитань, що спрямовані
на діагностику такої якості особистості,
як тривожність: 
1. Відкрите запитання: «Розкажіть що-небудь
про ситуації в яких ви відчуваєте підвищену
тривожність». 
2. Закрите запитання: «Чи часто ви перебуваєте
у тривожному стані? Виберіть і відмітьте
одну з запропонованих відповідей: «так»,
«ні», «інколи», «не знаю». 
3. Пряме запитання: «Чи є у вас така якість
особистості як тривожність?». 
4. Непряме запитання: «Чи виникає у вас
стан неспокою під час екзаменів?”. 
Інтерв’ю — психолог сам задає досліджуваному
запитання і тут же записує відповіді
на них. 
Одним із методів психодіагностики через
аналіз результатів діяльності є контент-аналіз,
при якому змістовному аналізу підлягають
письмові тексти досліджуваного, його
твори, листи, продукти діяльності. Особливість
експерименту як методу психодіагностики
заключається в тому, що створюється штучна
ситуація, що стимулює прояв досліджуваної
якості у досліджуваного. 
 
 

2.
Методи психодіагностики, їх класифікація. 
Більшість створених практичних психодіагностичних
методик представляють бланкові методики
— в них досліджуваному пропонують серію
суджень або запитань, на які він в усній
або письмовій формі має дати відповідь. 
Друге місце за частотою використання
займають опитувальні методики — дослідник
задає досліджуваному усні запитання,
відмічає і опрацьовує його відповіді. 
Третє місце займають малюнкові психодіагностичні
методики. В них для вивчення психології
і поведінки досліджуваних використовуються
створені ними малюнки, які можуть мати
як заданий тематично, так і спонтанний
характер. 
Перший і третій з описаних типів психодіагностичних
методик можуть мати два варіанти: ручний
і комп’ютерний. При ручному варіанті методика
від початку до кінця використовується
без засобів електронно-обчислювальної
техніки. ! 
Особливе місце серед психодіагностичних
методик займають проективні, які, в свою
чергу, можуть бути бланковими, опитувальними
або манишковими. 
Наступна група методик — об’єктивно маніпулятивні.
Тут досліджуваним пропонується завдання
у формі реальних предметів, з якими потрібно
проявити певні дії: зібрати із запропонованих
матеріалів, розібрати, виготовити і т.
п. 
Критерії класифікації методів психодіагностики: 
1. Тип тестових завдань. 
2. Адресат тестового матеріалу. 
3. Форма пред’явлення тестового матеріалу
досліджуваним. 
4. Характер даних, що використовується
для висновків про результати психодіагностики. 
5. Наявність в методиці тестових норм. 
6. Внутрішня будова методики. 
За типом тестових завдань методики діляться
на опитувальні (використовуються запитання,
адресовані досліджуваним), стверджувальні
(вживаються деякі судження або ствердження,
з якими досліджуваний має погодитись
або ні)? продуктивні (застосовується той
чи інший вид власної творчої діяльності
досліджуваного), дієві (виконання комплексу
иракч ичних дій, за характером якого судять
про його психологію), фізіологічні (аналіз
мимовільних фізичних або фізіологічних
реакцій організму людини). 
За адресатом тестового матеріалу-діляться
на свідомі (ГкиунчІ.ся на свідомості)
і безсвідомі (спрямовані нанеусвідомлювані
реакції людини). Прикладом методики першого
типу можуть бути опитувальники, а прикладом
другого — проективні методики. 
За формою представлення тестового матеріалу
досліджуваним -поділяються на бланкові
(тестовий матеріал в письмовій або якій-небудь
іншій знаковій формі: малюнок, схема і
т. п.), технічні (тестовий матеріал у аудіо-,
відео- або кіноформі), сенсорні (матеріал
у вигляді фізичних стимулів, безпосередньо
спрямованих на органи чуття). 
За характером даних, що використовуються
для психодіагностичних висновків, поділяються
на об’єктні (використовуються показники,
що не залежать від свідомості і бажання
досліджуваного і експериментатора) і
об’єктивні (вживаються дані, що залежать
від бажання і свідомості експериментатора
або досліджуваного). 
За критерієм наявності тестових норм
— діляться на ті, які мають такі норми.
і ті що не мають їх. 
За внутрішньою структурою психодіагностичні
методики можна розділити мономірні і
багатомірні. 
Перші характеризуються тим, що в них діагностується
і оцінюється єдина якість або властивість,
а другі — тим, що вони спрямовані для психодіагностики
і оцінки зразу декількох однотипних або
різнотипних психологічних якостей людини. 
В окрему групу виділяються методики,
засновані на якісному і кількісному аналізі
експериментальних даних. У першому випадку
діагностуєма властивість описується
відомими науковими поняттями, а в другому
— через відносну ступінь її розвитку у
даної людини в порівнянні з іншими людьми. 
Всі методи можна поділити на наукові
і практичні. Науково-дослідницькі методи
головним чином орієнтовані на виявлення
і наступне вивчення тієї чи іншої якості
з метою її наукового пізнання, а практичні
— на оцінку рівня її розвитку і використання
в практичних цілях. 
 
 
 

3.
Проективний метод психодіагностики. 

Проективні методи
(лат. projectio — викидання вперед) — сукупність
методик, спрямованих на дослідження особистості
і утворених в рамках проективного діагностичного
підходу. Поняття проекції для позначення
цих методик, вперше було використане
Л.Франком (1939р.), заключається у свідомому
або безсвідомому перенесенні суб’єктом
власних властивостей, станів на зовнішні
об’єкти, тобто не зовсім усвідомлене приписування
іншим людям, подіям і речам власних думок
і почуттів людини. 
Слід розрізняти наступні групи проективних
методик: розвиваючи теорію проективних
методик Л.Франка, розрізняють: 
1) конститутивні — структурування, оформлення
стимулів, надання їм смислу (тест Роршаха).
Суть тесту — стимульний матеріал складається
з 10 стандартних таблиць з чорно-білими
і кольоровими симетричними зображеннями.
Досліджуваному пропонується відповісти
на запитання, що зображено і на що це схоже; 
2) конструктивні — створення із оформлених
деталей осмисленого цілого (тест Світу).
Суть тесту — стимульний матеріал складається
з 232 моделей предметів, розподілених в
різних пропорціях за 15 категоріями (будинки,
дерева, дикі і домашні тварини, літаки,
люди у формі і звичайній одежі і т. д.).
Моделі невеликі за величиною, виготовлені
з дерева або металу і яскраво забарвлені.
Піддослідний на свій погляд створює із
цих предметів те, що автори називали «малий
світ». Час не обмежений; 
3) інтерпретативні — пояснення якої-небудь
події, ситуації (тематичний аперцетивний
тест — ТАТ). Суть тесту — стимульний матеріал
складається з 31 таблиці: ЗО — чорно-білих
карт і одна пуста таблиця, на якій піддослідний
може зобразити будь-яку карту. У зображеннях,
що використовуються, представлені відносно
невизначені ситуації, що допускають їх
неоднозначну інтерпретацію; 
4) патаретичні — здійснення ігрової діяльності
в особливо організованих умовах (психодрама).
Суть тесту — здійснюється у вигляді імпровізованої
театральної вистави, в якій досліджуваний
грає роль самого себе або уявної особи; 
5) експресивні — малювання на вільну або
задану тему (Будинок -дерево — людина).
Суть тесту — пропонується намалювати
будинок, дерево і людину. Потім проводиться
детально розроблене опитування. На думку
Дж.Бука, кожний малюнок — це своєрідний
автопортрет, деталі якого мають особистісне
значення. По малюнках можна судити про
афективну сферу особистості, її потреби,
рівень психосексуального розвитку і
т.д.; 
6) імпресивні — надання переваги одним
стимулам (як найбільш бажаним) в порівнянні
з іншими (тести Люшера). Суть тесту — стимульний
матеріал складається з стандартних різнокольорових,
вирізаних з паперу квадратів зі стороною
28 мм. Повторний набір складається із 73
квадратів 25 різних кольорів і відтінків.
Часто використовується неповторний набір
з 8 кольорових квадратів. Спрощена процедура
дослідження (для 8 кольорів) зводиться
до одночасного пред’явлення всіх кольорових
квадратів на білому фоні і прохання вибрати
один, що сподобався. Вибраний квадрат
перевертається І відкладається в сторону,
потім процедура повторюється. Психологічна
Інтерпритація отриманого ряду кольорів
опирається на припущення про те, що кожний
колір має певне символічне значення,
наприклад: червоний -прагнення до влади,
домінування. А зелений — наполегливість;
7) адитивні-завершення речення, розповіді,
історії (методики, закінчення речення).
Позитивне в методиках — дають глобальний
підхід до вивчення особистості. Негативне
— досить стандартизовані і результат
залежить від того, хто проводить це дослідження. 
 
 

4.
Історія розвитку тесту. Види тесту. 
 
Тест (англ. test — проба, випробування, перевірка)
— стандартизоване, часто обмежене в часі
випробування, яке використовується для
встановлення кількісних (і якісних) індивідуально
— психологічних відмінностей. 
Історія тестування давня. Перша згадка
відноситься до Стародавнього Вавілону
(ІІІ тисячоліття до н е )- випробування
для писарів: повинні були знати: чотири
арифметичні дії, вміти вимірювати поля,
розприділяти раціони, ділити майно, володіти
мистецтвом співу та гри на музичному
інструменті, вміти розбиратися в тканинах,
металах, рослинах і т. д. 
Друга згадка — до Стародавнього Єгипту
— вибір на посаду жреця (спочатку проходив
співбесіду (біографічні дані, рівень
освіченості, оцінювалась зовнішність,
вміння вести бесіду), потім — перевірка
вміння трудитися, слухати і мовчати, випробування
вогнем, водою, страхом, подолання підземель
одному). Цю сувору систему випробувань
пройшов відомий вчений Піфагор. 
Третя згадка-до стародавнього Китаю.
Існувала система перевірки здібностей
осіб, що бажали зайняти посаду державних
чиновників. (Кожних З роки повторне екзаменування
у імператора по 6 «мистецтвам» — музика,
стрільба з лука, верхова їзда, вміння
писати, читати, знання ритуалів і церемоній). 
Випробування тестового характеру використовували
вчителі чань-буддизму (загадки, питання-парадокси,
стресова ситуація). 
Середньовіковий В’єтнам-переатестація
військових і чиновників. (Сучасний психологічний
тест — це метод психодіагностики, що представляє
собою стандартизовані запитання і задачі,
що мають певну шкалу значень. 
Вимоги: тест має бути теоретично і емпірично
обгрунтований. 
Теоретично: відповідати сучасним психологічним
знанням.  
Емпірично: досвід використання даного
тесту./* 
Кожний тес г передбачає виділення норм
і відхилення від норми. 
Види тестів 
Є 5 видів, які поділяються на декілька
підвидів. 
І.Тести по спрямованості. 
1) тести досягнень—тип методик, спрямованих
на діагностику досягнутого рівня розвитку
здібностей, навичок, знань; 
2) тести інтелекту — тести загальних здібностей.
Тести, які виявляють ступінь оволодіння
діями з вербальним, числовим чи графічним
матеріалом; 
3) тести креативності — (лат. слово — створення).
Сукупність методик спрямованих на вивчення
і оцінку творчих здібностей людини. Креативність
визначають на таких рівнях: 
— особистісному — як на творчість людини
впливає сама людина; 
— пізнавальному — як на творчі здібності
впливають інтелектуальні можливості; 
4)    тести критеріально-орієнтовані — сукупність
методів 
психодіагностики, які діагностують степінь
оволодіння певними діями, 
певними видами задач;  
5)    тести особистості — група методик, спрямованих
на вимірювання проявів особистості; 
6)    тести спеціальних здібностей — група
методик, спрямованих на діагностику окремих
аспектів інтелекту. 
ІІ. Тести за формою процедури дослідження. 
1)    тести групові — коли проводиться одночасне
обстеження групи людей; 
2)    індивідуальні — діагностика окремої
особи, проводиться з однією людиною. 
ІІІ. За особливостями тестових завдань. 
1) вербальні — матеріал подано в словесній
формі; 
2) практичні — невербапьні завдання. 
IV. Тести в залежності від часових обмежень. 
1) тести швидкості: 
а) коли ми задаємо певний час і визначаємо
скільки за цей час людина виконала завдань; 
б) коли ми визначаємо об’єм завдань і фіксуємо
час, за який людина ці завдання виконала; 
2) тести результативності 
а) орієнтовані на констатацію досягнутого
результату. 
V. Тести за наочністю. 
1) апаратурні — проведення яких вимагає
необхідної апаратури; 
2) бланкові тести — бланки. 
Деякі тести не мають розрахованих норм
і стандартних відхилень від норм. Для
процедури нормування необхідно користуватися
обчисленнями. 
Диференційна психометрика — наука про
диференційно-психічні виміри індивідуальних
відмінностей між людьми в якісному і
кількісному складі психічних властивостей
(здібностей, мотивів, установок, самооцінки
і т. д.). Ставить певні вимоги до всіх методів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок. 
Методи психодіагностики
широко використовуються у адміністративній
діяльності. Праця кадрового працівника,
менеджера передбачає добре знання ним
психологічних якостей своїх підлеглих,
осіб, яких він приймає на роботу і працює
з ними. Для цього повинна організовуватися
і проводитися відповідна психодіагностична
робота. 
У своїй більшості методи психодіагностики
вимагають спеціальних знань, умінь, відповідної
освіти. Переважна більшість психодіагностичних
методик спрямована на використання їх
в умовах науково-психологічного дослідження.
Тестування, анкетування, проективні методи
мають високі вимоги до свого використання
і інтерпретації результатів. Вони дають
результати, що підтверджують або спростовують
гіпотезу спеціально організованого психологічного
експерименту. 
В умовах використання психологічних
методів в сфері практичної психології
можна вести мову тільки про деякі психодіагностичні
методи. Це можуть бути тести і опитувальники,
що розроблені спеціально для використання
їх персоналом управлінської ланки, а
також методи, які керівники застосовують
постійно в своїй професійній діяльності
за родом своєї роботи: бесіди, спостереження,
вивчення документів, методи візуальної
психодіагностики. 
Більш складним для керівника є соціометричний
метод, котрий вимагає до себе значної
підготовки, ретельного проведення і значної
за обсягом обробки і інтерпретації результатів.
Однак, цей метод є незамінним у випадках
гострих виробничих конфліктів, коли необхідно
виявити особливості взаємовідносин членів
в трудовому колективі, оцінити його соціально-психологічні
особливості. 
 
 
 

Список 
використаної літератури. 

1. Бурлачук Л.Ф.,
Морозов С.М. Словарь-справочник 
по психодиагностике. – СПб. : Питер,
2005. – 520с. 
2. Обозов Н.Н., Щёкин Г.В. Психология работы
с людьми: Советы рук оводителю: Учеб. пособие.
– К.: МАУП, 2004. – 228 с. 
3. Основы психодиагностики / А.Г. Шмелев
(ред.). – Ростов-на-Дону : Феникс, 1996. –
544с.  
4. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління:
Навч. посіб. – Івано-Франківськ : Плай,
2001. – 695с. 
5. Психологическая диагностика: Учеб.
пособие. – К.: МАУП, 2001. – 152 с. 
6. Психологические тесты / А.А. Карелин
(ред.) – М. : ВЛАДОС, 1999. – 312с.  
7. Психологический словарь. – М. : Педагогика
Пресс,1996. – 298 с. 
8. Психологічна енциклопедія: А – Я / О.
Степанов (авт.-упоряд.). – К.: Академвидав,
2006. – 424с. 
9. Теория и практика управления персоналом:
Учебно-методическое пособие / Межрегиональная
академия управления персоналом / Г.В.
Щекин (авт.-сост.). – К.: 1998. – 256с. 
10. Щекин Г.В. Визуальная психодиагностика
и ее методы: Учебно-методическое пособие
/ Межрегиональная академия управления
персоналом. – К., 1996. – 140с.

Основні вимоги до психодіагностичних методів — Студопедия

Деякі тести не мають розрахованих норм і стандартних відхилень від норм. Для процедури нормування необхідно користуватися обчисленнями.

Диференційна психометрика — наука про диференційно-психічні виміри індивідуальних відмінностей між людьми в якісному і кількісному складі психічних властивостей (здібностей, мотивів, установок, самооцінки і т. д.). Ставить певні вимоги до всіх методів.

Основні вимоги:

1. Репрезентативність — це відповідність тестових норм вибірки стандартизації тестовим нормам тієї популяції, на якій використовується тест;

2. Точність психодіагностичної методики — здатність даної методики достатньо точно оцінювати рівень розвитку у людини тих психологічних якостей, для діагностики яких вона визначена. Чим більша різниця градацій рівнів розвитку даних якостей дозволяє отримати методика, тим вона точніша;

3. Надійність — якість психодіагностичної методики, пов’язана з можливістю отримувати з її допомогою достатньо стабільні результати, мало залежні від випадкового збігу обставин. Впливають фактори:

1) постійність процедури дослідження;

2) сама суть тесту;

3) надійність самої особи;

4) — валідність — відповідність результатів, отримуваних за допомогою даної методики, тому, чому вона була по замислу назначена. Слово «валідність» в перекладі означає «цінність», «користь», інформує про те, що повинен вимірювати тест і наскільки добре він це робить.

Отже, психометрика — методологічна дисципліна до психодіагностики.

Лекція 9. Наукове дослідження дітей молодшого шкільного віку

План

1. Особливості дослідження дітей молодшого шкільного віку.

2. Методи визначення готовності дитини до школи.

Література:

1. Альбуханова – Славская К.А. Особенности типологического подхода метода исследования личности // Принцип системности в психологических исследованиях / под ред. Д.Н.Заваплишной, В.А. Барабанщикова. – М., 1990.

2. Анастази А. Психологическое тестирование / под ред. К.М. Гуревича, В.Лубовского. – М.,1982, — Кн. 1,2.

3. Андреева Г.М. Лекции по методике конкретных социальных исследований. – М., 1975.

4. http://osvita.ua

Психодіагностика — Вікіпедія

Психодіагно́стика (грецьк. ψυχή — душа + διαγνωστικός — здатний розпізнавати) — галузь психології, яка вивчає теорію й практику визначення психологічного діагнозу.

Містить у собі розробку вимог до інструменту вимірювання, конструювання та апробацію методик, розробку правил обстеження, обробки та інтерпретації результатів. Основу психодіагностики складає психометрика, яка займається кількісним вимірюванням індивідуально-психологічних особливостей.

Історія розвитку психодіагностики[ред. | ред. код]

Психодіагностика зародилась в кінці ХХ ст і виступає як наука психологічних розбіжностей та претендує на їх вимірювання, підійшла до початку нового часу, закладеної в дискусіях та спорах вимірів інтелекту пройшовши за дуже короткий період часу шлях від Гальтоновських шкал розуму до тестів Біне. Історично склалося так, що з моментів появлення і до кінця XIX ст психодіагностика була орієнтована на вимірювання індивідуальних розбіжностей інтелекту. І це не випадково якщо згадати про те, які надії про розум людини покладено XIX ст. Попереду нові перемоги і невдачі дискусії і відкриття яким було ознаменований розподіл психодіагностики у XIX ст.

Розвиток психодіагностики в період з 1901 до кінця 1920 років[ред. | ред. код]

Основним вченими був Льюніс Медісон — його підхід полягав у перевірці валідності і надійності заданої шкали. Ця шкала була стандартизована на 21000 дітях і 180 дорослих, охоплювала діапазон від 3-х річного віку і до рівня дорослого, але не включала тестів для 11-літніх. Результат виражався як співвідношення розумового розвитку з віковим і міг бути перетворений у коефіцієнт інтелекту або IQ. На основі розподілу IQ Гермен запропонував таку класифікаційну схему: IQ у межах 90-109 є показником середніх розумових здібностей, IQ нижче 70 мають розумову відсталість, IQ вище 140 свідчить про геніальність.

Окремого нагадування заслуговує випущена в 1921 році книга швейцарського психіатра і психолога Германа Роршаха «Психодіагностика», у якій автор пропонує новий тест. Він містить 10 таблиць з симетричними чорно-білими та кольоровими чорнильними плямами, дивлячись на які потрібно було сказати, що це може бути, і на що це схоже.

Розвиток психодіагностики з 1930 по 1939 роки[ред. | ред. код]

В середині 1930 років в Гарвардському університеті ведуть дослідження Крістіана Морган і Г.Мюррей. В цих дослідженнях було вперше виявлено, що принцип проекції може використовуватись як основна побудова діагностичної процедури. Навесні 1935 року в виданні «Дослідження особистості» обґрунтовується принцип психологічної проекції, а трохи пізніше з’являється перший проективний тест тематичної аперцепції ТАП. Також до цього періоду можна віднести таких вчених як: Кін-Мак-Німар, Девід Векслер, Едвард Лі Торндайк, Луїс Терстоун та інші.

Розвиток психодіагностики в 1940-і роки[ред. | ред. код]

В цей період тривало збільшення кількості діагностичних методик. Уявлення діагностичних методик про кількість психологічних тестів 1940 року дає журнал психічних вимірювань, виданий Оскаром Буросом, у відповідному випуску якого опубліковано огляди по 325 тестах і просто огляди, перераховані 200 тестів. Звичайно, далеко не всі із тих тестів користувалися популярністю серед психологів. Як і Перша, Друга світова війна стимулювала розробку таких тестів як:

1. Армійський загальний класифікаційний тест.

2. Тест прогресивних матриць Равена

В кінці 1940 достатньо активно обговорюється питання про значення ситуаційних змінних відносно даних, які одержуються внаслідок проектівних технік. В 1950-х роках уже традиційно лідирують відомі методики психодіагностичних досліджень. До 1951 року нараховувалися 1219 публікувань, присвячених тестам Роршаха, з них 493 використовувала школа Стефорта Біне, а також була відома 371 публікація Векслера Бельвю. Досить багато досліджень було пов’язано з ТАП. У 1955 р. з’являється шкала Векслера для вимірювання інтелекту дорослих, структура якої була аналогічною. У 1958 р. був опублікований один з найбільших відомих тестів Р.Кеттелла.

Найвідоміший вільний тест для вираження інтелекту[ред. | ред. код]

1950-і роки ознаменовані розвитком нового типу особистісних тестів. До них можна віднести: школа проявів тривоги Дж. Тейлор, Моуделейський особистісний тест, каліфорнійський психологічний тест. 1960-і роки є роками дискусії, протесту, особливо конфліктні. Ці дискусії були в США. Випуск американського журналу в листопаді був присвячений атакам на психологічне тестування і заявам на його захист. В 1966 році на рівні сенату США обговорювалося рішення про нову повну заборону тестів, але воно не було підтримане більшістю.

В 1967 році була представлена нова школа інтелекту дітей дошкільного віку. Через 2 роки було представлено школу розвитку немовлят. Трьома найвідомішими були міннесотський перцептивно-діагностичний тест візуального розвитку Фростенга і Іллінойський тест психолінгвістичних здібностей.

Протягом 1970-х років психологічне тестування продовжувало підлягати нападкам з боку критиків, які працювали як і в цій області, так і поза нею. Основними напрямками критиків були ті, що і раніше. Тести обвинувачувалися в тому, що на їх основі багатьох людей минали в можливості отримання освіти, в тому числі і професійної.

Незважаючи на незатихаючу боротьбу з психологічними тестами, їх кількість продовжувала збільшуватись. З особистісних тестів які з’явилися у 70-х, варто відзначити тест загального здоров’я.

Характерною рисою розвитку психодіагностики в 70-х роках в розвинутих країнах світу стає її комп’ютеризація. Різко збільшується кількість комп’ютерних версій тестів.

Безперечним досягненням психологів 80-х років, яке мало безпосереднє відношення до діагностики, було видання в 1982—1998 роках п’ятитомника «Успіхи в психології людського інтелекту»

Важливою подією для розуміння місця і значення тестів в суспільстві є вихід у світ книг. «Тестування здібностей: області застосовування, наслідки і полемічні запитання». У 1984 році з’являється ще одне довідкове видання присвячене тестам — «Критика тестів», яке стає джерелом інформації і критичних оцінок по відношенню до сотень тестів. Завершиться ця десятитомна серія 1994 році. Серед тестів діагностики діалектів, як і раніше, перші місця займають тести призначені для різних вікових груп шкали Векслера, такі як: короткий «тест інтелекта» Кауфмена «Тест інтелекту підлітків і дорослих «Кауфмена» Диференціальний тест здібностей. В 1990-х роках у психодіагностиці продовжується вивчення ролі ситуацій в поведінці індивіда, основна увага приділяється аналізу поведінки людини у важких стресових ситуаціях. До феноменів що вивчаються в першу чергу належать посттравматичні стресові розлади, для вимірювання яких створено дуже багато тестів. Початок 1990-х років відмічений значним ростом кількості тестів, в яких використовуються комп’ютери.

Класифікація методик[ред. | ред. код]

Класифікація психодіагностичних методик по групах:

1. Діагностичні методи, засновані на завданнях, які передбачають правильну відповідь, або на завданнях, щодо яких правильних відповідей не існує (тест Равена).

2. Діагностичні методики, які характеризуються лише частотою (і спрямованістю) тієї чи іншої відповіді, але не її правильністю (тест 16PF Р Кеттелла).

3. Вербальні та невербальні психодіагностичні методики.

4. Поділ за принципом, який покладено в основу методики:

• об’єктивні тести;

• стандартизовані самозвіти;

• проективні техніки;

• діалогічні техніки (бесіди)^[1].

• П. Горностай. Психодіагностика політична // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.613 ISBN 978-966-611-818-2

1. ↑ Бодалев А.А. Столин В.В. Аванесов В.С. Общая психодиагностика. — Изд-во «Речь», 2000. — 443 с.

Структура лекційного заняття

І.
Вступна частина

1. Організація
   студентів;

2. Повідомлення
   теми лекції.

3. Актуальність
   теми, місце лекції курсі предмету.

4. Категорії
   й поняття

5. Запис
   теми, плану, бібліографії.

ІІ.
Основна частина

1. Викладення
   матеріалу у текстовій формі.

1.
Загальна характеристика методів
психодіагностики.

2.
Методи психодіагностики, їх класифікація.

3.
Проективний метод психодіагностики.

4.
Історія розвитку тесту. Види тесту.

5.
Основні вимоги до психодіагностичних
методів.

2. Фіксація
   на дошці ключових слів.

ІІІ.
Заключна частина

1. Відповіді
   на запитання студентів;

2. Завдання
   для самостійної роботи: С\Р.
   Підготовка стимульного матеріалу.
   Проведення асоціативних експериментів.
   Застосування малюнкових психодіагностичних
   методик. Обробка та інтерпретація.

Хід лекції

1. Загальна
   характеристика методів психодіагностики.

В
сучасній психології застосовують багато
різноманітних методів психодіагностики,
однак, не всі можна назвати науково
обґрунтованими. Крім цього серед них є
дослідницькі і власне психодіагностичні
методи. Психодіагностичні методи
використовуються з метою оцінки, тобто
дозволяють отримувати точні кількісні
і якісні характеристики вивчаємих
психологічних властивостей.

Методи,
що вивчають лише психологічні процеси,
властивості і стани людини, називаються
дослідницькими. Вони використовуються
в емпіричних і експериментальних
наукових дослідженнях, основна мета
яких — отримання достовірних знань.

Завдання,
що стоїть перед психодіагностичним
методом, не обмежується кваліфікацією
вивчаємого явища, обов’язковим є його
інтерпретація.

Психодіагностичний
метод конкретизується в трьох основних
діагнстичних підходах, які практично
охоплюють всі діагностичні методики
(тести):

1.
«Об’єктивний» підхід-діагностика
здійснюється на основі успішності
(результативності) і способу (особливостей)
виконання діяльності.

2.
«Суб’єктивний» підхід — діагностика
здійснюється на основі успішності
відомостей, повідомляємих про себе,
самоописи особливостей особистості,
поведінки в тих чи інших ситуаціях.

3.
«Проективний» підхід — діагностика
здійснюється на основі аналізу
особливостей взаємодії із зовнішньо
нейтральним матеріалом, який в силу
його відомої невизначеності стає
об’єктом проекції.

Об’єктивний
підхід до діагностики проявів людської
індивідуальності призвів до утворення
двох типів методик (тестів), протиставлення
яких стало традиційним. Це — тести
особистості і тести інтелекту. Перші
спрямовані на вимір неінтелектуальних
особливостей особистості, другі — на
встановлення рівня її інтелектуального
розвитку.

Суб’єктивний
підхід представлений багаточисленними
опитувальниками, а проективний —
різноманітними проективними методиками
дослідження особистості.

2. Методи психодіагностики, їх класифікація.

Існує
багато методів психодіагностики.
Розібратися в них, немаючи в якості
орієнтира деяку схему, практично не
можливо. Р.С.Немов пропонує загальну
схему класифікації психодіагностичних
методів:

1.
Методи психодіагностики на основі
спостереження.

2.
Опитувальні психодіагностичні методи.

3.
Об’єктивні психодіагностичні методи,
включаючи врахування і аналіз поведінкових
реакцій людини і продуктів її діяльності.

4.
Експериментальні методи психодіагностики.

Перша
група методів обов’язково вимагає
введення спостереження і використання
його результатів для психодіагностичних
висновків.

Методи
психодіагностики через процедуру
опитування засновані на допущенні про
те, що необхідні відомості про психологічні
особливості людина може отримати,
аналізуючи письмові або усні відповіді
на серію стандартних, спеціально
підібраних запитань.

Є
декілька різновидів цієї групи методів:
анкета, опитувальник, інтерв’ю.

Анкетою
називають такий метод, при якому
досліджуваний не тільки відповідає на
ряд запитань, але й повідомляє про себе
деякі соціально-демографічні дані (вік,
професію, рівень освіти, місце роботи,
посада, сімейне становище та ін.).
Опитувальником називають метод, в якому
досліджуваному задаюється ряд письмових
запитань. Такі запитання бувають двох
типів: закриті і відкриті.

Закриті
— ті, що передбачають стандартизовану
відповідь або серію таких відповідей,
з яких досліджуваний має вибрати ту, що
найбільше підходить йому.

Відкритими
називаються такі запитання, які
передбачають відповіді., яка дається у
відносно вільній формі.

Також
запитання психодіагностичного
опитувальника можуть бути прямими і
непрямими.

Прямими
називаються такі запитання, відповідаючи
на які, досліджуваний сам характеризує
і безпосередньо оцінює наявність,
відсутність або степінь вираженості у
себе тієї чи іншої психологічної якості.

Непрямими
є такі запитання, відповідь на які не
вміщують прямих оцінок досліджуваним
вивчаємої властивості, але по них можна
судити про рівень її психологічного
розвитку.

Наведемо
приклади відкритих, закритих, прямих і
непрямих запитань, що спрямовані на
діагностику такої якості особистості,
як тривожність:

1.
Відкрите запитання: «Розкажіть
що-небудь про ситуації в яких ви відчуваєте
підвищену тривожність».

2.
Закрите запитання: «Чи часто ви
перебуваєте у тривожному стані? Виберіть
і відмітьте одну з запропонованих
відповідей: «так», «ні», «інколи»,
«не знаю».

3.
Пряме запитання: «Чи є у вас така
якість особистості як тривожність?».

4.
Непряме запитання: «Чи виникає у вас
стан неспокою під час екзаменів?”.

Інтерв’ю
— психолог сам задає досліджуваному
запитання і тут же записує відповіді
на них.

Одним
із методів психодіагностики через
аналіз результатів діяльності є
контент-аналіз, при якому змістовному
аналізу підлягають письмові тексти
досліджуваного, його твори, листи,
продукти діяльності. Особливість
експерименту як методу психодіагностики
заключається в тому, що створюється
штучна ситуація, що стимулює прояв
досліджуваної якості у досліджуваного.

Більшість
створених практичних психодіагностичних
методик представляють бланкові методики
— в них досліджуваному пропонують серію
суджень або запитань, на які він в усній
або письмовій формі має дати відповідь.

Друге
місце за частотою використання займають
опитувальні методики — дослідник задає
досліджуваному усні запитання, відмічає
і опрацьовує його відповіді.

Третє
місце займають малюнкові психодіагностичні
методики. В них для вивчення психології
і поведінки досліджуваних використовуються
створені ними малюнки, які можуть мати
як заданий тематично, так і спонтанний
характер.

Перший
і третій з описаних типів психодіагностичних
методик можуть мати два варіанти: ручний
і комп’ютерний. При ручному варіанті
методика від початку до кінця
використовується без засобів
електронно-обчислювальної техніки. !

Особливе
місце серед психодіагностичних методик
займають проективні, які, в свою чергу,
можуть бути бланковими, опитувальними
або манишковими.

Наступна
група методик — об’єктивно маніпулятивні.
Тут досліджуваним пропонується завдання
у формі реальних предметів, з якими
потрібно проявити певні дії: зібрати
із запропонованих матеріалів, розібрати,
виготовити і т. п.

Критерії
класифікації методів психодіагностики:

1.
Тип тестових завдань.

2.
Адресат тестового матеріалу.

3.
Форма пред’явлення тестового матеріалу
досліджуваним.

4.
Характер даних, що використовується
для висновків про результати
психодіагностики.

5.
Наявність в методиці тестових норм.

6.
Внутрішня будова методики.

За
типом тестових завдань методики діляться
на опитувальні (використовуються
запитання, адресовані досліджуваним),
стверджувальні (вживаються деякі
судження або ствердження, з якими
досліджуваний має погодитись або ні)?
продуктивні (застосовується той чи
інший вид власної творчої діяльності
досліджуваного), дієві (виконання
комплексу иракч ичних дій, за характером
якого судять про його психологію),
фізіологічні (аналіз мимовільних
фізичних або фізіологічних реакцій
організму людини).

За
адресатом тестового матеріалу-діляться
на свідомі (ГкиунчІ.ся на свідомості) і
безсвідомі (спрямовані нанеусвідомлювані
реакції людини). Прикладом методики
першого типу можуть бути опитувальники,
а прикладом другого — проективні методики.

За
формою представлення тестового матеріалу
досліджуваним -поділяються на бланкові
(тестовий матеріал в письмовій або
якій-небудь іншій знаковій формі:
малюнок, схема і т. п.), технічні (тестовий
матеріал у аудіо-, відео- або кіноформі),
сенсорні (матеріал у вигляді фізичних
стимулів, безпосередньо спрямованих
на органи чуття).

За
характером даних, що використовуються
для психодіагностичних висновків,
поділяються на об’єктні (використовуються
показники, що не залежать від свідомості
і бажання досліджуваного і експериментатора)
і об’єктивні (вживаються дані, що залежать
від бажання і свідомості експериментатора
або досліджуваного).

За
критерієм наявності тестових норм —
діляться на ті, які мають такі норми. і
ті що не мають їх.

За
внутрішньою структурою психодіагностичні
методики можна розділити мономірні і
багатомірні.

Перші
характеризуються тим, що в них
діагностується і оцінюється єдина
якість або властивість, а другі — тим,
що вони спрямовані для психодіагностики
і оцінки зразу декількох однотипних
або різнотипних психологічних якостей
людини.

В
окрему групу виділяються методики,
засновані на якісному і кількісному
аналізі експериментальних даних. У
першому випадку діагностуєма властивість
описується відомими науковими поняттями,
а в другому — через відносну ступінь її
розвитку у даної людини в порівнянні з
іншими людьми.

Всі
методи можна поділити на наукові і
практичні. Науково-дослідницькі методи
головним чином орієнтовані на виявлення
і наступне вивчення тієї чи іншої якості
з метою її наукового пізнання, а практичні
— на оцінку рівня її розвитку і використання
в практичних цілях.

Модуль і. Основні методи та принципи психодіагностики Тема 1 . Предмет психодіагностики

• Визначення
  психодіагностики як науки. Основні
  завдання наукової і практичної
  психодіагностики.
  Напрямки досліджень в області
  практичного застосування психодіагностики:
  оптимізація процесів навчання та
  виховання; профвідбір, профконсультування,
  професійне навчання; судово-психологічна
  експертиза; індивідуально-психологічне
  консультування. Витоки психодіагностики
  як науки.
  Основні етапи історії психодіагностики.
  Розвиток вітчизняної психодіагностики.

• Професійно-етичні
  аспекти психодіагностики. Рівень
  кваліфікації людей, які застосовують
  діагностичні методики. Професійна
  відповідальність видавців тестів.
  Захист недоторканості особистого
  життя. Конфіденційність. Повідомлення
  результатів обстеження. Принципи
  психодіагностики.

Тема 2. Класифікація методів психодіагностики

• Загальна
  характеристика психодіагностичних
  методів.
  Методи
  психодіагностики на основі спостереження.
  Опитувальні психодіагностичні методи.
  Об’єктивні психодіагностичні методи.

Експериментальні
методи психодіагностики.

• Тест як основний
  інструмент психодіагностики.

• Класифікація
  психодіагностичних методик за різними
  основами (за ступенем формалізації
  процесу, залежно від стимульного
  матеріалу, за типом тестових задач, за
  формою процедури обстеження, за
  направленістю, за об’єктом оцінки).
  Основні діагностичні підходи до
  дослідження (за Бурлачуком Л.Ф.).

Тема 3. Психометричні основи психодіагностики

• Шкалювання. Типи
  вимірювальних шкал. Номінативні або
  шкали найменувань. Порядкові (ординальні)
  шкали. Шкали інтервалів. Пропорційні
  або шкали відношень. Контрольні шкали.
  Класифікація шкал за формою фіксації
  емпіричних даних (вербальні, графічні,
  числові).

• Норми
  тесту. Відносність норм.

• Надійність тестів.
  Основні види надійності та способи їх
  визначення (надійність паралельних
  форм, ретестова та частин тесту).

• Валідність тестів.
  Типи валідності (змістовна, критеріальна,
  конструктна).

Тема 4. Діагностика інтелекту.

• Поняття про
  інтелект. Основні підходи до визначення
  інтелекту.

• Вродженість та
  набутість інтелекту: інтелект і
  спадковість, інтелект і біологічне
  середовище, інтелект і соціальне
  середовище. Вчення про задатки як
  передумову розвитку інтелекту.

• Інтелект
  і особистість.
  Основні методи дослідження інтелекту.

Модуль
ІІ. Психодіагностика особистості

Тема 5. Психодіагностика особистості

• Класифікація
  методів дослідження особистості.
  Найважливіші напрямки дослідження
  особистості.

• Визначення риси.
  Характеристика трьох рівнів психічної
  регуляції – організмічного, індивідного
  та особистісного. Класи рис за походженням
  і сферою застосування (конституціональні,
  індивідні, особистісні).

• Психодіагностика
  конституційних диспозицій (темпераменту).
  Тест-опитувальник Я. Стреляу.
  Тест-опитувальник В. Русалова.
  Тест-опитувальник Г.Айзенка.

• Психодіагностика
  соціально-обумовлених диспозицій
  (характеру). Опитувальник “Шістнадцять
  особистісних факторів” Р.Кеттела.

• Патохарактерологічна
  діагностика. Міннесотський багатоаспектний
  особистісний опитувальник (MMPI)
  та його модифікації (MMIЛ,
  СМІЛ). Патохарактерологічний діагностичний
  опитувальник (ПДО) А.Лічко. Опитувальник
  Шмішека Г.

• Діагностика
  ситуативно-рефлексивних рис особистості
  (квазіоб’єктивні тест-опитувальники,
  контрольні списки прикметників,
  репертуарні решітки).

Использование психодиагностики в медицинских учреждениях

Использование психодиагностики в медицинских учреждениях

Психодиагностика активно внедряется в медицину, в частности в психиатрических и неврологических клиниках. Диагностические методы изучения психологических характеристик пациентов этих клиник рассматриваются как вспомогательные, подчиненные задачам и интересам клиники. Эти методы развиваются в рамках специальных разделов психологической науки — экспериментальной патопсихологии и нейропсихологии.

Методы психодиагностического обследования в клинике используются прежде всего в случаях, когда у врачей возникают трудности с постановкой диагноза. Известно, что в ряде случаев методы психодиагностики позволяют уточнить медицинский диагноз. Кроме того, для оценки эффективности терапии часто используется психодиагностика. И, наконец, психодиагностика необходима для исследования больных в трудовых, военных и судебно-медицинских целях.

Главной особенностью психодиагностического обследования пациентов в клинике значительную роль играют малоформализованные методы диагностики — наблюдение и разговор . Эти методы должен быть освоен клиническим психологом в совершенстве, он должен достичь большого мастерства в умении разговаривать с пациентом, наблюдать за ним и описывать его психическое состояние. Это связано с тем, что контакт устанавливает контакт с пациентом, выявляет различные оттенки его психического и физического состояния, симптомы заболевания, фиксирует его жалобы, проявления болезни, влияние на отношения с другими людьми и т. Д. , Манера, в которой говорят пациенту, особенности его речи могут дать представление о личности пациента, его характере, и такая информация может быть полезна для взаимодействия врача и пациента.Так, например, при эпилептоидном акцентировании характера пациенты неспешно, подробно, подробно рассказывают о своих жалобах, говорят о самых незначительных мелочах и при этом не любят, когда их прерывают, считая это проявлением врачебной невнимательность, его низкое мастерство. С истерической акцентом в рассказах об их болезни, вычурности и театральности описываются жалобы, излишняя аффектность и желание поразить окружающих своей необычностью и исключительностью.При психастенической акцентуации пациент сразу же предъявляет жалобы, а иногда вместо них следуют пространные рассуждения о природе заболевания, его причинах, его гипотезах и т. Д.

Наблюдение, как и беседа, имеет первостепенное значение при психодиагностическом обследовании пациентов, сопровождает другие методы исследования. В целом для клинического психолога очень важно наблюдение, однако в клинике сложно выполнить все требования к этому методу.Но необходимо стремиться к длительному наблюдению, наблюдению в разных ситуациях (при осмотре у специалистов, при встрече с родственниками и т. Д.). Диагностика должна постоянно контролировать себя, избегая ошибок оценок. Следует помнить о возможных симуляциях и притворстве со стороны пациента.

Однако клинический психолог не может ограничиться использованием только методов беседы и наблюдения, они обязательно дополняются экспериментальным исследованием, дающим более точную информацию о пациенте.

В экспериментальных исследованиях пациенту предлагается выполнить ряд задач, направленных на диагностику индивидуальных психических функций. Анализ результатов носит систематический характер с учетом того, что в случае аномалий в психической сфере нарушение одного из психических процессов приводит к системному эффекту, то есть к нарушению других процессов, связанных с нарушением. Фиксируются и наиболее общие элементы структуры деятельности: активная ориентация в материале, целеустремленность, критичность.Осуществляется качественный анализ процесса выполнения заданий, оценивается поведение испытуемого на момент постановки диагноза, выявляются типы ошибок.

При постановке диагноза учитывается, что симптомы психических расстройств могут иметь свой, иногда очень сложный механизм развития; Причина каждого симптома может быть самой разной, она не уточняется, не предопределена поражением самого мозга. Любая исследуемая функция может быть нарушена по разным причинам, и задача психодиагностики — выявить причины и механизмы возникновения нарушений.

Для достижения этой цели при клиническом консультировании экспериментальное исследование проводится в соответствии с конкретными принципами, включая простоту инструкции, тщательность записи опыта, измененную мотивацию задач, ориентацию на качественный анализ. работоспособности и др. Пациентов следует обследовать комплексно, методами, выбор которых определяется клинической задачей и состоянием пациента.

,

ПСИХОДИАГНОСТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ И МЕТОДЫ | Università degli studi di Bergamo

1. Бен-Порат, Ю. С. (2012). Устный перевод MMPI-2-RF. Университет Миннесоты Press.
2. Мейер, Г. Дж., Вильоне, Д. Дж., Михура, Дж. Л., Эрард, Р. Э., и Эрдберг, П. (2012). Система оценки эффективности Роршаха (R-PAS): администрирование, кодирование, интерпретация и техническое руководство. Толедо, Огайо: Система оценки результатов Роршаха, ООО.
3. Finn, S.E. (2007). В обуви нашего клиента: теория и методы терапевтической оценки.Махва, Нью-Джерси: Лоуренс Эрлбаум, издатели.

Читатель с избранными статьями по оценке личности. Они будут включать (среди прочего):
1. Smith & Archer (2008). Введение в оценку личности в системе оценки личности. Глава 1, стр. 1-35. Нью-Йорк: Рутледж.
2. Доус, Р. Н., Фауст, Д. и Мил, П. Э. (1989). Сравнение клинических и актуарных оценок. Science, 243, 1668–1674.
3. Wood, J. M .; Незворски, М. Т .; Lilienfeld, S.O .; Гарб, Х. Н. (2003). Что случилось с Роршами: Наука противостоит тест спорного Inkblot, глава 1.Джосси-Басс, Джон Уайли и сыновья.
4. Мартин, Х. (2003). Научная критика или предвзятость подтверждения? Национальный психолог, Том 12, № 5, с. 19.
5. Финн С. Э. (1996). Отзыв об оценке, включающий результаты MMPI-2 и Роршаха. Журнал оценки личности, 67, 533-557.
6. Фишер, К. Т. (1985). Индивидуальная психологическая оценка. Brooks / Cole Publishing Company, Монтерей, Калифорния. Глава 4: Процесс оценки
7. Finn & Martin (2013). Терапевтическая оценка: использование психологического тестирования в качестве краткосрочной терапии.В книге К. Ф. Гейзингера (главный редактор), Справочник APA по тестированию и оценке в психологии, том 2: Тестирование и оценка в клинической и консультативной психологии (стр. 453-465). Вашингтон: Американская психологическая ассоциация.
8. Постон, Дж. М. и Хэнсон, В. М. (2010). Метаанализ психологической оценки как терапевтического вмешательства. Психологическая оценка, 22, 203-212.
9. Мартин, Х. и Джеклин, Э. (2012). Терапевтическое обследование с участием множества жизненных проблем: рассмотрение проблем здоровья, культуры и обучения (Глава 8, стр.157-177). В С. Финн, К. Фишер и Л. Хэндлер (ред.), Совместная / терапевтическая оценка: Справочник случаев и руководство. Нью-Йорк: John Wiley & Sons, Inc.
10. Мартин, Х. (2018). Совместная терапевтическая оценка и разнообразие: сложность человеческого бытия. В чувствительной к разнообразию психологической оценке. Редакторы Радика Кришнамурти и Стив Смит. Рутледж.

,

ПСИХОДИАГНОСТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ И МЕТОДЫ | Università degli studi di Bergamo

Учебники:
1. Пеннингтон, Б.Ф., Макграт, Л.М., Петерсон, Р.Л. (2019). Диагностика нарушений обучения: от науки к практике. Третье издание. Нью-Йорк, Нью-Йорк: Гилфорд. [Краги. 1, 7 и 10; другие главы только рекомендуются]
2. Бен-Порат, Ю.С. (2012). Устный перевод MMPI-2-RF. Миннеаполис, Миннесота: Университет Миннесоты. [Краги. 1, 6, 7 и 8; остальные главы только рекомендуются] [также доступны в Интернете на платформе университетской библиотеки]
3.Мейер, Дж. Дж., Виглионе, Д. Дж., Михура, Дж. Л., Эрард, Р. Э. и Эрдберг, П. (2012). Система оценки эффективности Роршаха (R-PAS): администрирование, кодирование, интерпретация и техническое руководство. Толедо, Огайо: Система оценки результатов Роршаха, ООО. [Краги. 1-5 и 10; остальные главы только рекомендуются]
4. Finn, S.E. (2007/2016). В обуви нашего клиента: теория и методы терапевтической оценки. Нью-Йорк, штат Нью-Йорк: Routlege. [Краги. 1–4 и 8, 10, 11, 14 и 19; остальные главы только рекомендуются]

Файл для чтения с избранными статьями по психологической оценке будет доступен через платформу курса.Сюда входят (среди прочего):
1. Смит Р. П. и Арчер С. Р. (2014). Введение в оценку личности, в Р. П. Смит и С. Р. Ахер (редакторы), Оценка личности. Второе издание, Нью-Йорк, Нью-Йорк: Рутледж. [Глава 1, стр. 1-35]
2. Финн С. Э. (1996). Отзыв об оценке, включающий результаты MMPI-2 и Роршаха. Журнал оценки личности, 67, 533-557.
3. Фишер К. Т. (1985/1994). Индивидуальная психологическая оценка. Нью-Йорк. Нью-Йорк: Рутледж. [Глава 4, стр.85-112]
4. Финн С. Э. и Мартин М. Э. (2013). Терапевтическая оценка: использование психологического тестирования в качестве краткосрочной терапии. В книге К. Ф. Гейзингера (редактор), Справочник APA по тестированию и оценке в психологии, том 2: Тестирование и оценка в клинической и консультативной психологии (стр. 453-465). Вашингтон, округ Колумбия: Американская психологическая ассоциация. [Глава 26, стр. 453-465]
5. Постон, Дж. М. и Хэнсон, В. М. (2010). Метаанализ психологической оценки как терапевтического вмешательства. Психологическая оценка, 22, 203-212.
6. Мартин, Х. Э. и Джеклин, Э. (2012). Терапевтическая оценка, включающая множественные жизненные проблемы: подход к решению проблем здоровья, культуры и обучения в С. Е. Финне, К. Т. Фишере и Л. Хендлере (ред.), Совместная / терапевтическая оценка: сборник примеров и руководство. Хобокен, Нью-Джерси: Уайли. [Глава 8, стр. 157–177].
7. Мартин, Х. (2018). Совместная терапевтическая оценка и разнообразие: сложность человеческого бытия. В С. Р. Смит и Р. Кришнамурти (редакторы), Психологическая оценка с учетом разнообразия.Нью-Йорк. Нью-Йорк: Рутледж. [Глава 15, стр. 278–293].
8. Кампхуис Дж. Х. и Финн С. Э. (2018). Терапевтическая оценка расстройств личности: к восстановлению эпистемического доверия. Журнал оценки личности, DOI: 10.1080 / 00223891.2018.1476360.

,

психодиагностика — определение — английский

Примеры предложений с «психодиагностикой», память переводов

springer Система документации кафедры психосоматической медицины Гейдельбергского университета записывает стандартные психодиагностические и психотерапевтические процедуры в стандартизированной форме. WikiMatrix В 1970-х годах он написал несколько важных книг: «Скрытая сеть сообществ» (1971 г.), «Клинические методы психодиагностики» (1974 г.) и «Клиническая психология» (1974 г.). WikiMatrix Теория ведущих тенденций, заложенная в основу методологии психодиагностических исследований, позволяет понять сложный конструкт личности во всей ее полноте. патент-wipo Устройство и метод для создания тестовых упражнений для психодиагностических целей springerОсновное внимание уделяется исследованиям принятия решений психодиагностической группой в сфере ухода за молодежью и специального образования. springer С помощью психодиагностических тестов обследовано 79 пациентов с хроническими нервно-мышечными заболеваниями. Спрингер В первичной медико-санитарной помощи знаний о конкретных вариантах психодиагностики и лечения все еще недостаточно. UN-2 · Психодиагностическая оценка и лечение жестокого обращения с детьми; Обычное сканирование Основные области специализации: управление карьерой и переход: аутплейсмент, трудоустройство, индивидуальный коучинг; Тренировка и развитие; набор, отбор, исследования компетенций, центры оценки и развития; широкое использование психодиагностических средств с сертификатами. UN-2Смешанный суд присяжных, Халкида 84/2008, Преступления против сексуальной свободы детей — Психодиагностическое тестирование обвиняемого. UN-2Психологическая помощь в виде психопрофилактического, психодиагностического и другого корректирующего лечения, психологического консультирования, а также социально-педагогической помощи. springer Несмотря на то, что психоаналитическая психотерапия и психодиагностика часто остаются в дистанционных отношениях, которые иногда даже приводят к отвержению, есть по крайней мере 4 области, в которых тесты могут быть плодотворно использованы: 1) они могут быть использованы для оценки психотерапевтических вмешательств ( наиболее распространены в этой области рейтинговые шкалы и шкалы самооценки), 2) тесты помогают при дифференциальной диагностике пограничных личностей, психотических расстройств и невротического развития (часто с помощью проективных методов), 3) тесты могут оценивать центральные психодинамические конфликты, 4) результаты тестов можно напрямую использовать в психотерапии. WikiMatrix COTAN (испытательная комиссия голландского института психологов) оценивает качество психодиагностических тестов, доступных в Нидерландах. спрингер Оценщик не должен, однако, довольствоваться схематичным использованием и интерпретацией психодиагностических процедур при выполнении этих требований; Тщательная оценка индивидуальных обстоятельств с учетом как деталей проблемы, так и юридических оснований является обязательной. scielo-abstract Он состоит из двух тематических исследований, основанных на анализе документов психодиагностических процессов, интерпретированных в свете теории психоанализа конфигураций связей. спрингер Целью данного исследования было изучить специфический для заболевания стресс у опухолевых пациентов в начале лучевой терапии с использованием установленных психодиагностических вопросников и оценить влияние на потребность в психосоциальной поддержке для снижения стресса и улучшения качества жизни и соблюдения режима лучевой терапии. , WikiMatrixНиже приведены десять пятен теста Роршаха, напечатанные в тесте Роршаха — Психодиагностические пластины, вместе с наиболее частыми ответами либо для всего изображения, либо для наиболее заметных деталей по мнению различных авторов. UN-2 Таким образом, суд должен с этой целью отложить рассмотрение дела и назначить проведение психодиагностического тестирования. спрингер Методы. 63 пациента психосоматической клиники боли прошли мультимодальную оценку на основе психосоматического интервью, а также набора психодиагностических анкет по социально-демографическим факторам, симптоматике (интенсивность боли, BSS, SCL-90-R, BDI), состоянию хронификации, психологической защите механизмы (DSQ) и биографическая травматизация (индекс риска). Обыкновенный обход В настоящее время уникальным методом, позволяющим неинвазивно обнаруживать функциональные и структурные изменения центральной нервной системы человека, вызванные различными интоксикациями, является комплексный метод регистрации стволовых потенциалов (психодиагностика «PST-D») вместе с определением соматическое состояние пациента по технологии «Mimex®». Обыкновенное ползание Психолог-психотерапевт и специалист по психодиагностике, сотрудничество с проектом Национального института инфекционных болезней имени Лаццаро ​​Спалланцани в Риме. springer Целью настоящего исследования было изучить прогностическую ценность анамнеза боли, а также социально-демографических, психодиагностических и медицинских факторов для отдаленных результатов после операции на поясничном диске. Между отбором и проведением операций по поводу грыжи межпозвоночного диска 100 пациентов приняли участие в стандартизированных интервью о своем клиническом и социальном анамнезе. springer Цели заключались в следующем: (1) изучить прогностическую ценность анамнеза боли, социально-демографических, психодиагностических и медицинских факторов для долгосрочного исхода после операции поясничного диска и (2) разработать контрольный список проверок надежных предикторов, которые позволяют различать хорошие и хорошие результаты. плохие результаты. scielo-abstractПсиходиагностика — это краткая оценка, основанная на наборе инструментов, которая может помочь получить различные формы понимания, в зависимости от направленности эпистемологической и теоретической работы. спрингера Всего было выявлено 398 публикаций, из которых 44 были классифицированы как экспериментальные исследования в лаборатории, 33 как психодиагностические и 225 как клинические исследования.

Показаны страницы 1. Найдено 65 предложения с фразой психодиагностика.Найдено за 7 мс.Накопители переводов создаются человеком, но выравниваются с помощью компьютера, что может вызвать ошибки.Найдено за 1 мс.Накопители переводов создаются человеком, но выравниваются с помощью компьютера, что может вызвать ошибки. Они поступают из многих источников и не проверяются. Имейте в виду.

.