Гомеостаз це вікіпедія: Гомеостаз — Вікіпедія

Содержание

Гомеостаз — Вікіпедія

Гомеоста́з — стан рівноваги динамічного середовища, у якому відбуваються біологічні процеси. Здебільшого цей термін вживається в медицині та біології.

Негативний зворотний зв’язок при роботі з підтримання рівня цукру в крові. Рівна лінія — це заданий рівень глюкози, а синусова хвиля — коливання рівня глюкози.

Гомеостаз підтримується безперервною роботою систем органів кровообігу, дихання, травлення, виділення тощо, виділенням у кров біологічно активних хімічних речовин, які забезпечують взаємодію клітин і органів. Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить нервовій системі, яка регулює діяльність органів і систем організму. Гомеостаз регулюється безпосередньо проміжним мозком.

Гомеостаз — відносна сталість складу та властивостей внутрішнього середовища біологічних систем різних рівнів організації.

В основі гомеостазу лежать динамічні процеси, оскільки сталість внутрішнього середовища безперервно порушується і так само постійно відновлюється.

Фізіологічні процеси в організмі і процеси підтримання гомеостазу знаходиться під контролем зворотного зв’язку (керований об’єкт у свою чергу, контролює об’єкт огляду, між ними існує взаємодія).

Гомеостаз — це система скоординованих реакцій, спрямованих на забезпечення, підтримання або відновлення сталості внутрішнього середовища організму.[1]

Організм як тварини, так і людини є відкритою системою, що досить сильно пов’язана з середовищем. Існує така властивість, як саморегуляція, для якої було запропоновано назву лат. «gomios stasis» — подібний стан. Гомеостаз — це постійність внутрішнього середовища і фізіологічних функцій організму (сталість хімічного складу та фізико-хімічних властивостей; він виражається наявністю низки стійких показників (констант), характеризує нормальний стан організму: температуру, тиск крові, кількість у крові речовин (Са, К, Na)).

Французький фізіолог XIX століття Клод Бернар (1813–1878) першим помітив, що всі вищі живі організми активно і постійно протидіють тому, щоби чинники зовнішнього середовища порушували ті умови, які необхідні для підтримки життєдіяльності організму.[2]

Метаболічні процеси всіх організмів можуть відбуватися лише у дуже специфічних фізичних та хімічних середовищах. Умови залежать від кожного організму і від того, чи відбуваються хімічні процеси всередині клітини або в інтерстиціальній рідині, що охоплює клітини. Найбільш відомими гомеостатичними механізмами у людини та інших ссавців є регулятори, які підтримують постійний склад позаклітинної рідини (або «внутрішнього середовища»), особливо щодо температури, рН, осмоляльності та концентрацій натрію, калію, глюкози, вуглекислого газу (діоксиду вуглецю) і кисню. Однак дуже багато інших гомеостатичних механізмів, що стосуються багатьох чинників фізіології людини, контролюють інші об’єкти в організмі. Там, де рівні змінних, є вищими або нижчими від необхідних, вони часто є з префіксами гіпер- та гіпо-, відповідно такими, як гіпертермія та гіпотермія або гіпертонія та гіпотензія. Циркадні зміни температури тіла, коливаються близько 37,5 °C з 10:00 до 18:00, і падають до 36,4 ° C від 2:00 до 6:00.

Якщо суб’єкт гомеостатично контролюється, це не означає, що його значення, обов’язково є абсолютно стійким для здоров’я. Наприклад, основна температура тіла

Коливання температури тіла людини впродовж доби

підтримується гомеостатичним механізмом з температурними давачами, серед іншого, гіпоталамусом мозку. Однак задана температура регулятора постійно скидається. Наприклад, основна температура тіла у людини змінюється протягом дня (тобто має циркадний ритм), до того-ж найнижчі температури виникають вночі, а найвищі вдень. Інші нормальні коливання температури обумовлюють ті, що стосуються менструального циклу. Уставка регулятора температури під час зараження скидається, щоби викликати жар. Організми здатні дещо пристосовуватися до різних умов, таких як зміни температури або рівня кисню на висоті, шляхом процесу акліматизації.

Гомеостаз регулює не кожну діяльність в організмі. Наприклад, сигнал (чи то через нейрони або гормони) від давача до ефектора, за потреби, дуже мінливий, щоби передати дані про напрямок і величину помилки, виявленої давачем. Подібним чином, відповідь ефектора повинна бути налаштована для зміни помилки  — адже вона мусить бути майже відповідною (але в зворотному напрямку) до помилки, яка загрожує внутрішньому середовищу. Наприклад, артеріальний кров’яний тиск у ссавців  підтримується гомеостатично і вимірюється рецепторами розтягування стінок дуги аорти та сонних пазух на початку внутрішніх сонних артерій. Давачі надсилають повідомлення по сенсорних нервах до довгастого мозку головного мозку із зазначенням того, чи знизився або підвищився артеріальний тиск, і на скільки. Потім довгастий мозок поширює повідомлення по рухових або еферентних нервах, що належать до вегетативної нервової системи, для широкого спектра ефекторних органів, діяльність яких внаслідок цього змінюється, щоби виправити відхилення артеріального тиску. Одним з ефекторних органів є серце, частота скорочень якого стимулюється до зростання (тахікардія) у разі падіння артеріального кров’яного тиску, або до сповільнення (брадикардія), коли тиск підвищується вище встановленого рівня. Таким чином, частота серцевих скорочень (для якої в організмі немає давача) підтримується не гомеостатично, але є однією з ефекторних реакцій на помилки артеріального кров’яного тиску. Ще один приклад — швидкість потовиділення. Це один з ефекторів гомеостатичного контролю температури тіла, а тому дуже змінюється залежно від теплового навантаження, яке загрожує розладнанням основної температури тіла, для чого в гіпоталамусі головного мозку є давач  — терморецептор.

Психологічний гомеостаз[ред. | ред. код]

Цей термін було введено В. Б. Кенноном 1932 року[джерело?], і позначає загальну схильність кожного організму відновлювати внутрішню рівновагу кожного разу, коли вона змінюється. Ці внутрішні дисбаланси, котрі можуть виникнути як на фізіологічному, так і на психологічному рівнях, називаються загальними потребами.

Таким чином, життя організму може бути визначене як постійний пошук узгодженості між його потребами і їх задоволенням. Кожна дія, спрямована на пошук такої рівноваги, в широкому сенсі є поведінкою.

Пташки туляться одна до одної задля заощадження тепла

У гіпотезі Геї,  Джеймс Лавлок зазначав, що вся маса живої речовини на Землі (або будь-якій планеті з життям) працює як величезний гомеостатичний суперорганізм, який активно пристосовує своє планетарне середовище для створення екологічних умов, потрібних для власного виживання. З його погляду, на всій планеті підтримується кілька гомеостазів (основний — температурний гомеостаз). Чи існує така система на Землі — залишається відкритим для обговорень. Однак деякі, відносно прості гомеостатичні механізми, загальноприйняті. Наприклад, іноді стверджується, що у разі підвищення рівня вуглекислого газу в атмосфері, деякі рослини можуть бути здатними рости краще і, таким чином, діяти так, щоби видаляти (споживати) більше вуглекислого газу з атмосфери. Однак потепління посилило посуху, зробивши воду фактичним обмежувальним чинником на суші. Коли сонячне світло рясне і температура атмосфери піднімається, стверджується, що фітопланктон поверхневих вод океану, діючи як глобальний поглинач сонячного світла, а отже, як давачі тепла, може процвітати і утворювати більше диметилсульфіду (DMS). Молекули DMS виконують роль ядер конденсації хмар, які утворюють більше хмарин, і, таким чином, збільшують атмосферне альбедо, а це сприяє зниженню температури атмосфери. Однак підвищення температури моря розшаровувало океани, та відокремлювало теплі, прогріті сонцем води від прохолодних, багатих на поживні речовини вод. Таким чином, поживні речовини стали обмежувальним чинником, а рівень планктону фактично впав за останні 50 років, а не підвищився. По мірі того, як вчені дізнаються більше про Землю, виявляється величезна кількість петель (контурів) позитивного та негативного зворотного зв’язку, які разом підтримують метастабільний стан (інколи в дуже широких межах) умов довкілля.

  1. Біда О. А., Дерій С. І. та ін. Біологія: навчально-методичний посібник — 3-тє вид., — К.: Літера ЛТД, 2012. — 672 с. ISBN 978-966-178-133-6 (С.?)
  2. ↑ Д. Морман, Л. Хеллер, Физиология сердечно-сосудистой системы, Издательство «Питер», 2000, 256 с. (C.?)

Гомеостаз — Вікіпедія

Гомеоста́з — стан рівноваги динамічного середовища, у якому відбуваються біологічні процеси. Здебільшого цей термін вживається в медицині та біології.

Негативний зворотний зв’язок при роботі з підтримання рівня цукру в крові. Рівна лінія — це заданий рівень глюкози, а синусова хвиля — коливання рівня глюкози.

Гомеостаз підтримується безперервною роботою систем органів кровообігу, дихання, травлення, виділення тощо, виділенням у кров біологічно активних хімічних речовин, які забезпечують взаємодію клітин і органів. Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить нервовій системі, яка регулює діяльність органів і систем організму. Гомеостаз регулюється безпосередньо проміжним мозком.

Гомеостаз — відносна сталість складу та властивостей внутрішнього середовища біологічних систем різних рівнів організації.

В основі гомеостазу лежать динамічні процеси, оскільки сталість внутрішнього середовища безперервно порушується і так само постійно відновлюється.

Фізіологічні процеси в організмі і процеси підтримання гомеостазу знаходиться під контролем зворотного зв’язку (керований об’єкт у свою чергу, контролює об’єкт огляду, між ними існує взаємодія).

Гомеостаз — це система скоординованих реакцій, спрямованих на забезпечення, підтримання або відновлення сталості внутрішнього середовища організму.[1]

Організм як тварини, так і людини є відкритою системою, що досить сильно пов’язана з середовищем. Існує така властивість, як саморегуляція, для якої було запропоновано назву лат.

«gomios stasis» — подібний стан. Гомеостаз — це постійність внутрішнього середовища і фізіологічних функцій організму (сталість хімічного складу та фізико-хімічних властивостей; він виражається наявністю низки стійких показників (констант), характеризує нормаль

Гомеостаз — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гомеоста́з — стан рівноваги динамічного середовища, у якому відбуваються біологічні процеси. Здебільшого це поняття вживається в біології. Гомеостаз підтримується безперервною роботою систем органів кровообігу, дихання, травлення, виділення тощо, виділенням у кров біологічно активних хімічних речовин, які забезпечують взаємодію клітин і органів. Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить нервовій системі, яка регулює діяльність органів і систем організму. Гомеостаз регулюється безпосередньо проміжним мозком.

Гомеостаз — відносна сталість складу та властивостей внутрішнього середовища біологічних систем різних рівнів організації.

В основі гомеостазу лежать динамічні процеси, оскільки сталість внутрішнього середовища безперервно порушується і так само безперервно відновлюється.

Фізіологічні процеси в організмі і процеси підтримання гомеостазу знаходиться під контролем зворотного зв’язку (керований об’єкт у свою чергу, контролює об’єкт огляду, між ними існує взаємодія).

Гомеостаз — це система скоординованих реакцій, спрямованих на забезпечення, підтримання або відновлення сталості внутрішнього середовища організму.

Організм як тварини, так і людини є відкритою системою, що досить сильно пов’язнана з середовищем. Існує таке поняття, як саморегуляція, для якої було запропоновано назву «gomios stasis» — лат. подібний стан. Гомеостаз — це постійність внутрішнього середовища і фізіологічних функцій організму (сталість хімічного складу та фізико-хімічних властивостей, він виражається наявністю ряду стійких показників (констант), характеризує нормальний стан організма: температуру, тиск крові, кількість у крові речовин(Са, К, Na).

[ред.] Історія

Французький фізіолог XIX сторіччя Клод Бернар (1813–1878) першим помітив, що всі вищі живі організми активно і постійно протидіють тому, щоб фактори зовнішнього середовища порушили ті умови, які необхідні для підтримки життєдіяльності організму.[1]

[ред.] Примітки

  1. ↑ Д. Морман, Л. Хеллер, Физиология сердечно-сосудистой системы, Издательство «Питер», 2000, 256 с.

Етнічний гомеостаз — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Етнічний гомеостаз (статичний або персистентний стан етносу) — стан етнічної системи, при якому її життєвий цикл повторюється з покоління в покоління без істотних змін і система зберігає рівновагу з ландшафтом і всіма подібними (тобто статичними) етнічними системами, не проявляючи при цьому будь-яких форм цілеспрямованої активності, що змінюють оточення. Все це дозволяє судити про вкрай низький рівень пасіонарної напруги в системі та прийняти цей рівень за нульову точку при побудові шкали пасіонарної напруги[1].

Етнос у стані гомеостазу складається майже цілком з гармонійних людей — досить працьовитих, щоб забезпечити всім необхідним себе і своє потомство, але позбавлених потреби і здатності що-небудь міняти в житті. Пасіонарії в статичних етносах зустрічаються як виняток і, як правило, емігрують, не знайшовши застосування своїм силам на батьківщині. Субпасіонарії теж відносно рідкісні: вони позбавлені здатності до повноцінної адаптації та працьовитості, а ці якості життєво необхідні при гомеостазі.

Етнічний гомеостаз має такі характерні риси:

  1. Кожне нове покоління прагне повторити стереотипи поведінки попереднього (тобто відсутня проблема «батьків і дітей»).
  2. Панує статичне (або циклічне) відчуття часу.
  3. Межі ареалу проживання етносу стабільні, якщо на них не зазіхають сусіди.
  4. Чисельність населення стабільна, що забезпечується обмеженням його приросту.
  5. Державні структури не розвинені, панує авторитет старших за віком, форми соціального життя незмінні.
  6. Релігія і світогляд не розвиваються і не змінюються з покоління в покоління, чужі ідеї не викликають інтересу.
  7. Господарство повністю пристосоване до ландшафту, природоперетворювальна діяльність відсутня.

Етнос переходить у гомеостаз після проходження всіх фаз етногенезу і може перебувати в цьому стані необмежено довго, якщо тільки він не стане жертвою агресії, геноциду, стихійного лиха, чи не буде асимільований. Приклади статичних етносів: аборигени Австралії, сучасні північноамериканські індіанці і окремі племена в Амазонській сельві, корінні народи Крайньої Півночі (чукчі, ескімоси, алеути та ін.), пігмеї (Центральна Африка), онге (Андаманські острови).

Література[ред. | ред. код]

  • Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. — СПб.: Кристалл, 2001. ISBN 5-306-00157-2.
  • Гумилев Л. Н. Этносфера: история людей и история природы. — М.: Экопрос, 1993.
  • Лимарев В. Н. Огненная наука Л. Н. Гумилева. Диалоги. Как писать историю. — Санкт-Петербург: Петробук, 2018.
  • Симонов П. В. Ершов П. М. Темперамент, характер, личность. — М.: Наука, 1984.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Гумилев Л. Н. Этносфера: история людей и история природы. — М.: Экопрос, 1993.

Гомеостаз — це що таке? Поняття гомеостазу

Гомеостаз – це саморегулюючий процес, в якому всі біологічні системи прагнуть зберегти стабільність в період адаптації до певних умов, оптимальним для виживання. Будь-яка система, перебуваючи в динамічній рівновазі, прагне до досягнення стійкого стану, який чинить опір зовнішнім факторам і подразникам.

Поняття про гомеостаз

Всі системи організму повинні працювати разом для підтримки правильного гомеостазу всередині тіла. Гомеостаз — це регуляція в організмі таких показників, як температура, вміст води та рівень вуглекислого газу. Наприклад, цукровий діабет — це стан, при якому організм не може регулювати рівень глюкози в крові.

Гомеостаз — це термін, який використовується як для опису існування організмів в екосистемі, так і для опису успішного функціонування клітин всередині організму. Організми і популяції можуть підтримувати гомеостаз в умовах підтримання стабільного рівня народжуваності і смертності.

Зворотний зв’язок

Зворотний зв’язок — це процес, який відбувається, коли системи організму необхідно уповільнити або зовсім зупинити. Коли людина їсть, їжа надходить у шлунок, і починається травлення. В перервах між прийомами їжі шлунок працювати не повинен. Травна система працює з серією гормонів і нервових імпульсів, щоб зупинити і почати вироблення секреції кислоти в шлунку.

Інший приклад негативного зворотного зв’язку можна спостерігати у випадку підвищення температури тіла. Регуляція гомеостазу проявляється потовиділенням, захисною реакцією організму на перегрів. Таким чином, зростання температури припиняється, і проблема перегріву нейтралізується. У разі переохолодження організмом також передбачено ряд заходів, що вживаються для того, щоб зігрітися.

Підтримку внутрішнього балансу

Гомеостаз можна визначити як властивість організму або системи, яка допомагає йому підтримувати задані параметри в межах нормального діапазону значень. Це ключ до життя, і неправильний баланс у підтримці гомеостазу може призвести до таких захворювань, як гіпертонія і діабет.

[ads2] Гомеостаз – це ключовий елемент у розуміння того, як влаштоване людське тіло. Таке формальне визначення характеризує систему, яка регулює свою внутрішню середу і прагне підтримувати стабільність і регулярність всіх процесів, що відбуваються в організмі.

Гомеостатичне регулювання: температура тіла

Контроль температури тіла у людини є хорошим прикладом гомеостазу в біологічній системі. Коли людина здорова, її температура тіла коливається біля значення + 37°C, але різні фактори можуть вплинути на це значення, в тому числі гормони, швидкість обміну речовин і різні захворювання, що викликають підвищення температури.

В організмі регуляція температури контролюється в частині мозку, яка називається гіпоталамус. Через кровотік до мозку здійснюється надходження сигналів про температурні показники, а також аналіз результатів даних по частоту дихання, рівня цукру в крові і метаболізму. Втрата тепла в організмі людини також сприяє зниженню активності.

Водно-сольовий баланс

Незалежно від того, скільки води випиває людина, організм не роздувається, як повітряна куля, також тіло людини не зморщується, як родзинки, якщо пити дуже мало. Напевно, хтось колись про це хоч раз замислювався. Так чи інакше, організм знає, яка кількість рідини потрібно зберегти для підтримки потрібного рівня.

Концентрація солі і глюкози (цукру) в організмі підтримується на постійному рівні (при відсутності негативних факторів), кількість крові в організмі становить близько 5 літрів.

Регулювання рівня цукру в крові

Глюкоза — це вид цукру, який міститься в крові. В тілі людини повинен підтримуватися належний рівень глюкози для того, щоб людина залишалася здоровою. Коли рівень глюкози стає занадто високим, підшлункова залоза виробляє гормон інсулін.

Якщо рівень глюкози в крові опускається дуже низько, печінка перетворює глікоген у крові, тим самим підвищуючи рівень цукру. Коли хвороботворні бактерії або віруси потрапляють в організм, він починає боротися з інфекцією перш, ніж патогенні елементи зможуть привести до яких-небудь проблем зі здоров’ям.

Тиск під контролем

Підтримання здорового кров’яного тиску також є прикладом гомеостазу. Серце може відчувати зміни кров’яного тиску і посилати сигнали в мозок для обробки. Далі мозок відправляє назад сигнал до серця з інструкцією, як правильно реагувати. Якщо кров’яний тиск дуже високий, його потрібно знизити.

Як досягається гомеостаз?

Яким чином людський організм регулює всі системи та органи і компенсує зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі? Це відбувається завдяки наявності безлічі природних датчиків, що контролюють температуру, сольовий склад крові, артеріальний тиск та інші параметри. Ці детектори посилають сигнали в мозок, головний центр управління, у разі, якщо деякі значення відхилилися від норми. Після цього запускаються компенсаторні заходи для відновлення нормального стану.

Підтримання гомеостазу неймовірно важливо для організму. Людське тіло містить певну кількість хімічних речовин, відомих як кислоти і луги, їх правильний баланс необхідний для оптимального функціонування всіх органів і систем тіла. Рівень кальцію в крові повинен підтримуватися на належному рівні. Оскільки дихання є мимовільним, нервова система забезпечує організму отримання необхідного кисню. Коли токсини потрапляють у вашу кров, вони порушують гомеостаз організму. Людське тіло реагує на це порушення за допомогою сечовидільної системи.

Важливо підкреслити, що гомеостаз організму працює автоматично, якщо система функціонує нормально. Наприклад, реакція на нагрівання — шкіра червоніє, тому що її дрібні кровоносні судини автоматично розширюються. Тремтіння — це відповідна реакція на охолодження. Таким чином, гомеостаз — це не набір органів, а синтез і баланс тілесних функцій. У сукупності це дозволяє підтримувати весь організм в стабільному стані.

Натхнення: www.syl.ru

Гомеостаз — Уикипедия

Уикипедия — ашық энциклопедиясынан алынған мәлімет

Гомеостаз (гр. ‘homoios’ — ұқсас, stasis — тепе-теңдік) — жүйенің қызмет ететін сыртқы ортасының өзгеруіне қатысты тұрақты қалыпта ұстау немесе реттеу үрдісі. Бұл термин әлеуметтік жүйелерге қатысты қолданылады. Әлеуметтік жүйелер өзін-өзі қолдайтындығы немесе өзін тепе-теңдікте ұстайтындығы туралы қағида даулы болып табылады. Тепе-теңдігін бұзуға тырысатын ішкі және сыртқы факторларға қарсы күрес жолымен сақталатын, қандай да бір жүйенің қимылды тепе-теңдікті қалпы.[1]

Гомеостаз ұғымы алғашында физиологияда ішкі ағзаның, өзін-өзі реттеу механизмі арқылы қол жететін оның негізгі физиологиялық қызметтерінің түрақтылығын түсіндіру мақсатында қолданылды. Мура фен внатуре Бұл ұғымды 1929 жылы америкалық физиолог У. Кеннон енгізді. Ол биологиялық ағзалардағы бірқатар гомеостатикалық процестерді, ең алдымен өз түрақтылығын үздіксіз сақтайтын «тән даналығы жөніндегі» ілімдерінде ашық жүйе ретінде қарастырды. Жүйеге қатер төндіретін өзгерістер жайлы дабыл алған ағза бұрынғы қалыпты жағдайға қайтып оралғанша тынбай жүмыс істейтін құрылымды қосады. Әлеуметтік және саяси ғылымдарда гомеостазис принципі қоғамның әлеуметтік және саяси жүйелерінің, сондай-ақ бірқатар жүйелік үйымдардың (мемлекет, партиялар, кәсіподақтар) қызметі мен дамуын талдауға қолданылады. Саяси және әлеуметтік гомеостазис — саяси және әлеуметтік жүйелердің, оның қүрылымдарының, әлеуметтік топтарының, институттарының тепе-теңдігін бүзуға тырысатын ішкі және сыртқы факторларға қарсы күресетін жолымен сақталатын тепе-тең қозғалмалы қалпы. Макроэкономикада гомеостатикалық тәсіл қолданылатын жалпы экономикалық тепе-теңдік теориялары кеңінен тараған (кейнсиандық және неоклассикалық үлгілер). Гомеостазис принципі әртүрлі құрамдас бөліктері үйлесімді даму тепе-теңдігін сақтайтын, негізінде табиғи ортаны дифференцияланған жүйе ретінде талдау жасайтын әлеуметтік экологияда да қолданылады.[2][3]

Тағы қараныз[өңдеу]

Дереккөздер[өңдеу]

  1. ↑ Орысша-қазақша түсіндірме сөздік: Әлеуметтану және саясаттану бойынша / Жалпы редакциясын басқарған э.ғ.д., профессор Е. Арын – Павлодар: «ЭКО» ҒӨФ. 2006. – 569 б. ISBN 9965-808-89-9
  2. ↑ Саяси түсіндірме сөздік. – Алматы, 2007. ISBN 9965-32-491-3
  3. ↑ Биоморфология терминдерінің түсіндірме сөздігі/ — Алматы: «Сөздік-Словарь», 2009. ISBN 9965-822-54-9

Гомеостаз — Википедия

Гомеоста́з (др.-греч. ὁμοιοστάσις от ὅμοιος «одинаковый, подобный» + στάσις «стояние; неподвижность») — саморегуляция, способность открытой системы сохранять постоянство своего внутреннего состояния посредством скоординированных реакций, направленных на поддержание динамического равновесия. Стремление системы воспроизводить себя, восстанавливать утраченное равновесие, преодолевать сопротивление внешней среды.
Гомеостаз популяции — способность популяции поддерживать определённую численность своих особей длительное время.

Американский физиолог Уолтер Кеннон (Walter B. Cannon) в 1932 году в своей книге «The Wisdom of the Body» («Мудрость тела») предложил этот термин как название для «координированных физиологических процессов, которые поддерживают большинство устойчивых состояний организма». В дальнейшем этот термин распространился на способность динамически сохранять постоянство своего внутреннего состояния любой открытой системы. Однако представление о постоянстве внутренней среды было сформулировано ещё в 1878 году французским учёным Клодом Бернаром.

Общие сведения

Термин «гомеостаз» чаще всего применяется в биологии. Многоклеточным организмам для существования необходимо сохранять постоянство внутренней среды. Многие экологи убеждены, что этот принцип применим также и к внешней среде. Если система неспособна восстановить свой баланс, она может в итоге перестать функционировать.

Комплексные системы — например, организм человека — должны обладать гомеостазом, чтобы сохранять стабильность и существовать. Эти системы не только должны стремиться выжить, им также приходится адаптироваться к изменениям среды и развиваться.

Свойства гомеостаза

Гомеостатические системы обладают следующими свойствами:

  • Нестабильность системы: тестирует, каким образом ей лучше приспособиться.
  • Стремление к равновесию: вся внутренняя, структурная и функциональная организация систем способствует сохранению баланса.
  • Непредсказуемость: результирующий эффект от определённого действия зачастую может отличаться от того, который ожидался.

Примеры гомеостаза у млекопитающих:

Важно отметить, что, хотя организм находится в равновесии, его физиологическое состояние может быть динамическим. Во многих организмах наблюдаются эндогенные изменения в форме циркадного, ультрадианного и инфрадианного ритмов. Так, даже находясь в гомеостазе, температура тела, кровяное давление, частота сердечных сокращений и большинство метаболических индикаторов не всегда находятся на постоянном уровне, но изменяются в течение времени.

Механизмы гомеостаза: обратная связь

Когда происходит изменение в переменных, наблюдаются два основных типа обратной связи, на которые реагирует система:

  1. Отрицательная обратная связь, выражающаяся в реакции, при которой система отвечает так, чтобы изменить направление изменения на противоположное. Так как обратная связь служит сохранению постоянства системы, это позволяет соблюдать гомеостаз.
    • Например, когда концентрация углекислого газа в организме человека увеличивается, лёгким приходит сигнал к увеличению их активности и выдыханию большего количество углекислого газа.
    • Терморегуляция — другой пример отрицательной обратной связи. Когда температура тела повышается (или понижается) терморецепторы в коже и гипоталамусе регистрируют изменение, вызывая сигнал из мозга. Данный сигнал, в свою очередь, вызывает ответ — понижение температуры (или повышение).
  2. Положительная обратная связь, которая выражается в усилении изменения переменной. Она оказывает дестабилизирующий эффект, поэтому не приводит к гомеостазу. Положительная обратная связь реже встречается в естественных системах, но также имеет своё применение.

Устойчивым системам необходимы комбинации из обоих типов обратной связи. Тогда как отрицательная обратная связь позволяет вернуться к гомеостатическому состоянию, положительная обратная связь используется для перехода к совершенно новому (и, вполне может быть, менее желанному) состоянию гомеостаза, — такая ситуация называется «метастабильность». Такие катастрофические изменения могут происходить, например, с увеличением питательных веществ в реках с прозрачной водой, что приводит к гомеостатическому состоянию высокой эвтрофикации (зарастание русла водорослями) и замутнению.

Экологический гомеостаз

Экологический гомеостаз наблюдается в климаксовых сообществах с максимально возможным биоразнообразием при благоприятных условиях среды.

В нарушенных экосистемах, или субклимаксовых биологических сообществах — как, например, остров Кракатау, после сильного извержения вулкана в 1883 — состояние гомеостаза предыдущей лесной климаксовой экосистемы было уничтожено, как и вся жизнь на этом острове. Кракатау за годы после извержения прошёл цепь экологических изменений, в которых новые виды растений и животных сменяли друг друга, что привело к биологической вариативности и в результате климаксовому сообществу. Экологическая сукцессия на Кракатау осуществилась за несколько этапов. Полная цепь сукцессий, приведшая к климаксу, называется присерией. В примере с Кракатау на этом острове образовалось климаксовое сообщество с восемью тысячами различных видов, зарегистрированных в 1983, спустя сто лет с того времени, как извержение уничтожило на нём жизнь. Данные подтверждают, что положение сохраняется в гомеостазе в течение некоторого времени, при этом появление новых видов очень быстро приводит к быстрому исчезновению старых.

Случай с Кракатау и другими нарушенными или нетронутыми экосистемами показывает, что первоначальная колонизация пионерными видами осуществляется через стратегии воспроизведения, основанные на положительной обратной связи, при которых виды расселяются, производя на свет как можно больше потомства, но при этом практически не вкладываясь в успех каждого отдельного. В таких видах наблюдается стремительное развитие и столь же стремительный крах (например, через эпидемию). Когда экосистема приближается к климаксу, такие виды заменяются более сложными климаксовыми видами, которые через отрицательную обратную связь адаптируются к специфическим условиям окружающей их среды. Эти виды тщательно контролируются потенциальной ёмкостью экосистемы и следуют иной стратегии — произведению на свет меньшего потомства, в репродуктивный успех которого в условиях микросреды его специфической экологической ниши вкладывается больше энергии.

Развитие начинается с пионер-сообщества и заканчивается на климаксовом сообществе. Это климаксовое сообщество образуется, когда флора и фауна пришла в баланс с местной средой.

Подобные экосистемы формируют гетерархии, в которых гомеостаз на одном уровне способствует гомеостатическим процессам на другом комплексном уровне. К примеру, потеря листьев у зрелого тропического дерева даёт место для новой поросли и обогащает почву. В равной степени тропическое дерево уменьшает доступ света на низшие уровни и помогает предотвратить инвазию других видов. Но и деревья падают на землю и развитие леса зависит от постоянной смены деревьев, круговорота питательных веществ, осуществляемого бактериями, насекомыми, грибами. Схожим образом такие леса способствуют экологическим процессам — таким, как регуляция микроклиматов или гидрологических циклов экосистемы, а несколько разных экосистем могут взаимодействовать для поддержания гомеостаза речного дренажа в рамках биологического региона. Вариативность биорегионов так же играет роль в гомеостатической стабильности биологического региона, или биома.

Биологический гомеостаз

Гомеостаз выступает в роли фундаментальной характеристики живых организмов и понимается как поддержание внутренней среды в допустимых пределах.

Внутренняя среда организма включает в себя организменные жидкости — плазму крови, лимфу, межклеточное вещество и цереброспинальную жидкость. Сохранение стабильности этих жидкостей жизненно важно для организмов, тогда как её отсутствие приводит к повреждению генетического материала.

В отношении любого параметра организмы делятся на конформационные и регуляторные. Регуляторные организмы сохраняют параметр на постоянном уровне, независимо от того, что происходит в среде. Конформационные организмы позволяют окружающей среде определять параметр. Например, теплокровные животные сохраняют постоянную температуру тела, тогда как холоднокровные демонстрируют широкий диапазон температур.

Речь не идёт о том, что конформационные организмы не обладают поведенческими приспособлениями, позволяющими им в некоторой степени регулировать взятый параметр. Рептилии, к примеру, часто сидят на нагретых камнях утром, чтобы повысить температуру тела.

Преимущество гомеостатической регуляции состоит в том, что она позволяет организму функционировать более эффективно. Например, холоднокровные животные, как правило, становятся вялыми при низких температурах, тогда как теплокровные почти так же активны, как и всегда. С другой стороны, регуляция требует энергии. Причина, почему некоторые змеи могут есть только раз в неделю, состоит в том, что они тратят намного меньше энергии для поддержания гомеостаза, чем млекопитающие.

Клеточный гомеостаз

Регуляция химической деятельности клетки достигается с помощью ряда процессов, среди которых особое значение имеет изменение структуры самой цитоплазмы, а также структуры и активности ферментов. Авторегуляция зависит от температуры, степени кислотности, концентрации субстрата, присутствия некоторых макро- и микроэлементов. Клеточные механизмы гомеостаза направлены на восстановление естественно погибших клеток тканей или органов в случае нарушения их целостности.

Регенерацияпроцесс обновления структурных элементов организма и восстановление их количества после повреждения, направленный на обеспечение необходимой функциональной активности.

В зависимости от регенерационной реакции ткани и органы млекопитающих можно разделить на 3 группы:

1) ткани и органы, для которых характерна клеточная регенерация (кости, рыхлая соединительная ткань, кроветворная система, эндотелий, мезотелий, слизистые оболочки желудочно-кишечного тракта, дыхательных путей и мочеполовой системы)

2) ткани и органы, для которых характерна клеточная и внутриклеточная регенерация (печень, почки, лёгкие, гладкие и скелетные мышцы, вегетативная нервная система, поджелудочная железа, эндокринная система)

3) ткани, для которых характерно преимущественно или исключительно внутриклеточная регенерация (миокард и ганглиозные клетки центральной нервной системы)

В процессе эволюции сформировались 2 типа регенерации: физиологическая и репаративная.

Гомеостаз в организме человека

Разные факторы влияют на способность жидкостей организма поддерживать жизнь. В их числе такие параметры, как температура, солёность, кислотность и концентрация питательных веществ — глюкозы, различных ионов, кислорода, и отходов — углекислого газа и мочи. Так как эти параметры влияют на химические реакции, которые сохраняют организм живым, существуют встроенные физиологические механизмы для поддержания их на необходимом уровне.

Гомеостаз нельзя считать причиной процессов этих бессознательных адаптаций. Его следует воспринимать как общую характеристику многих нормальных процессов, действующих совместно, а не как их первопричину. Более того, существует множество биологических явлений, которые не подходят под эту модель — например, анаболизм.

Другие сферы

Понятие «гомеостаз» используется также и в других сферах.

Актуарий может говорить о рисковом гомеостазе, при котором, к примеру, люди, у которых в машине установлена антиблокировочная система, не находятся в более безопасном положении по сравнению с теми, у кого она не установлены, потому что эти люди бессознательно компенсируют более безопасный автомобиль рискованной ездой. Это происходит потому, что некоторые удерживающие механизмы — например, страх — перестают действовать.

Социологи и психологи могут говорить о стрессовом гомеостазе — стремлении популяции или индивида оставаться на определённом стрессовом уровне, зачастую искусственно вызывая стресс, если «естественного» уровня стресса недостаточно.

Примеры

Многие из этих органов контролируются гормонами гипоталамо-гипофизарной системы.

См. также

Источники

1. О.-Я.Л.Бекиш. Медицинская биология. — Минск: Ураджай, 2000. — 520 с. — ISBN 985-04-0336-5.

гомеостаз | Определение, примеры и факты

Гомеостаз , любой саморегулирующийся процесс, с помощью которого биологические системы стремятся поддерживать стабильность, приспосабливаясь к условиям, оптимальным для выживания. Если гомеостаз успешен, жизнь продолжается; в случае неудачи наступает катастрофа или смерть. Достигнутая стабильность фактически представляет собой динамическое равновесие, в котором происходят непрерывные изменения, но при этом преобладают относительно однородные условия.

Популярные вопросы

Что такое гомеостаз?

Гомеостаз — это любой саморегулирующийся процесс, с помощью которого организм стремится поддерживать стабильность, приспосабливаясь к условиям, которые являются лучшими для его выживания.Если гомеостаз успешен, жизнь продолжается; если это не удается, это приводит к катастрофе или гибели организма. «Стабильность», которой достигает организм, редко бывает около точной точки (например, идеализированная температура человеческого тела 37 ° C [98,6 ° F]). Стабильность возникает как часть динамического равновесия, которое можно рассматривать как облако значений в узком диапазоне, в котором происходит непрерывное изменение. В результате преобладают относительно однородные условия.

Какой пример гомеостаза у живого существа?

Контроль температуры тела у людей — один из наиболее известных примеров гомеостаза.Нормальная температура тела колеблется около 37 ° C (98,6 ° F), но на это значение может повлиять ряд факторов, в том числе воздействие элементов, гормоны, скорость метаболизма и болезни, приводящие к чрезмерно высокой или низкой температуре тела. Гипоталамус в головном мозге регулирует температуру тела, и обратная связь о температуре тела от тела передается через кровоток в мозг, что приводит к корректировке частоты дыхания, уровня сахара в крови и скорости метаболизма. Напротив, снижение активности, потоотделение и процессы теплообмена, которые позволяют большему количеству крови циркулировать около поверхности кожи, способствуют потере тепла.Потери тепла уменьшаются за счет теплоизоляции, снижения циркуляции к коже, одежде, укрытию и внешним источникам тепла.

Какой пример гомеостаза в механической системе?

Знакомый пример гомеостатического регулирования в механической системе — это действие термостата, механизма, который регулирует комнатную температуру. В центре термостата находится биметаллическая полоса, которая реагирует на изменения температуры. Полоса расширяется в более теплых условиях и сжимается в более прохладных условиях, нарушая или замыкая электрическую цепь.Когда комната остынет, контур замыкается, печь включается, и температура повышается. При заданном уровне, например, 20 ° C (68 ° F), цепь размыкается, печь останавливается, и дополнительное тепло в комнату не выделяется. Со временем температура медленно понижается, пока комната не остынет достаточно, чтобы снова запустить процесс.

Есть ли примеры гомеостаза в экосистемах?

Понятие гомеостаза также использовалось при изучении экосистем. Американский эколог канадского происхождения Роберт Макартур впервые предположил в 1955 году, что гомеостаз в экосистемах является результатом биоразнообразия (разнообразия жизни в данном месте) и экологических взаимодействий (хищничество, конкуренция, разложение и т. Д.)), которые происходят между живущими там видами. Термин « гомеостаз » использовался многими экологами для описания двустороннего взаимодействия, которое происходит между различными частями экосистемы для поддержания статус-кво. Считалось, что этот вид гомеостаза может помочь объяснить, почему леса, луга или другие экосистемы сохраняются (то есть остаются в одном и том же месте в течение длительных периодов времени). С 1955 года концепция была изменена и теперь включает неживые части экосистемы, такие как камни, почва и вода.

Любая система в динамическом равновесии стремится достичь устойчивого состояния, баланса, который сопротивляется внешним силам изменения. Когда такая система нарушается, встроенные регулирующие устройства реагируют на отклонения, чтобы установить новый баланс; такой процесс является одним из процессов управления с обратной связью. Все процессы интеграции и координации функций, опосредованные электрическими цепями или нервной и гормональной системами, являются примерами гомеостатической регуляции.

Знакомым примером гомеостатического регулирования в механической системе является действие регулятора комнатной температуры или термостата.Сердцем термостата является биметаллическая полоса, которая реагирует на изменения температуры, замыкая или размыкая электрическую цепь. Когда комната остывает, контур замыкается, печь работает, и температура повышается. На заданном уровне происходит разрыв цепи, печь останавливается и температура падает. Однако более сложные биологические системы имеют регуляторы, лишь приблизительно сопоставимые с такими механическими устройствами. Однако эти два типа систем схожи по своим целям — поддерживать активность в заданных диапазонах, независимо от того, контролируют ли толщину стального проката или давление в системе кровообращения.

термостат Регулировка бытового термостата. Биметаллическая полоса внутри устройства реагирует на изменение температуры, замыкая или разрывая электрическую цепь. В холодном помещении контур замыкается, печь включается, и температура воздуха в помещении повышается. На заданном уровне происходит разрыв цепи, в результате чего печь выключается и тем самым позволяет температуре упасть. © GreenStockCreative / Shutterstock.com Бег на длинные дистанции Химическая наука, лежащая в основе бега на длинные дистанции, которая включает в себя то, как человеческий организм усваивает питательные вещества и выводит продукты жизнедеятельности, и как он использует воду для охлаждения кожи и поддержания температуры тела. © Американское химическое общество (партнер по издательству Britannica) См. Все видео к этой статье

Контроль температуры тела у людей — хороший пример гомеостаза в биологической системе. У людей нормальная температура тела колеблется около значения 37 ° C (98,6 ° F), но на это значение могут влиять различные факторы, в том числе воздействие, гормоны, скорость метаболизма и болезни, приводящие к чрезмерно высоким или низким температурам. Регулирование температуры тела контролируется областью мозга, называемой гипоталамусом.Обратная связь о температуре тела передается через кровоток в мозг и приводит к компенсаторным изменениям частоты дыхания, уровня сахара в крови и скорости метаболизма. Потере тепла у людей способствует снижение активности, потоотделение и механизмы теплообмена, которые позволяют большему количеству крови циркулировать около поверхности кожи. Потери тепла уменьшаются за счет изоляции, уменьшения кровообращения к коже и культурных изменений, таких как использование одежды, укрытия и внешних источников тепла.Диапазон между высокими и низкими уровнями температуры тела составляет гомеостатическое плато — «нормальный» диапазон, поддерживающий жизнь. По мере приближения к любому из двух крайних значений корректирующее действие (посредством отрицательной обратной связи) возвращает систему в нормальный диапазон.

Получите эксклюзивный доступ к контенту из нашего 1768 First Edition с подпиской.
Подпишитесь сегодня

Концепция гомеостаза также применяется к экологическим условиям. Гомеостаз в экосистемах, впервые предложенный американским экологом канадского происхождения Робертом Макартуром в 1955 году, является продуктом сочетания биоразнообразия и большого количества экологических взаимодействий, происходящих между видами.Это считалось концепцией, которая могла бы помочь объяснить стабильность экосистемы, то есть ее устойчивость как особый тип экосистемы во времени ( см. экологической устойчивости). С тех пор концепция немного изменилась, чтобы включить абиотические (неживые) части экосистемы; Этот термин использовался многими экологами для описания взаимодействия, которое происходит между живой и неживой частями экосистемы для поддержания статус-кво. Гипотеза Гайи — модель Земли, предложенная английским ученым Джеймсом Лавлоком, которая рассматривает ее различные живые и неживые части как компоненты более крупной системы или единого организма, — предполагает, что коллективные усилия отдельных организмов вносят вклад в гомеостаз на планетарном уровне.Аспект единственного организма в гипотезе Гайи считается спорным, потому что он утверждает, что живые существа на некотором уровне вынуждены работать на благо биосферы, а не ради собственного выживания.

.

Homeostasis — Wikipedia, la enciclopedia libre

La homeostasis (del griego ὅμοιος hómoios , ‘igual’, ‘подобный’, [1] y στάσις ‘stásis ,’ est [2] ) es una propiedad de los organos que consiste en su Capacidad de mantener una condición interna establepensando los cambios en su entorno mediante el intercambio Regularado de materia y energía con el external (метаболизм). Se trata de una forma de equilibrio dinámico que se hace posible gracias a una red de sistemas de control realimentados que constituyen los mecanismos de autorregulación de los seres vivos.Регулировка гомеостаза с регулированием температуры и баланс между кислотами и алкалинидадом (pH).

Концепция, разработанная для Вальтера Кэннона в 1926 году, [3] в 1929 году [4] и в 1932 году, [5] [6] для ссылки на внутреннюю концепцию медиума ( milieu intérieur ), publicado así en 1865 por Claude Bernard, referencia de la fisiología como se entiende en la actualidad.

Tradicionalmente se ha aplicado en biología pero, dado el hecho de que no solo lo biológico es capaz de cumplir con esta Definición, otras ciencias y técnicas han Adoption también este término. [7]

Interacción entre ser vivo y ambiente: respuestas a los cambios [editar]

Las estrategias que acompañan a estas respuestas pueden resumirse como sigue:

  • Evitación : los organisos evitadores minimizan las variaciones internas utilizando algún mecanismo de escape comportamental que les permite evitar los cambios ambientales, ya sea espacial (buscando microhábitats no estresantes, ls como migrate; hibernación, sopor, diapausa, huevos y pupas resistentes).
  • Conformidad : en los organisos concistas el medio interno del animal paralelamente a las condiciones externas, es decir, se конформа al ambiente pues no regula o la regación no esefectiva; designado por el prefijo «poiquilo» (ир. poiquilotermo). Puede existir unapensación funcional con la aclimatación o la aclimatización, recuperándose la velocidad funcional anterior al cambio.
  • Regulación : en los organisos Reguladores un Беспокоящие внешние нарушения, компенсаторы que mantienen el ambiente interno relativamente constante; a menudo designados con el prefijo «homeo» (стр.EJ. homeotermo).

Есть категории без абсолютного сына, который не существует безупречного качества, или безупречного конформиста; los modelos más reales se encuentran entre конформисты и регулируемые, зависимые от фактора окружающей среды и особого животного.

Гомеостаз и системы управления [редактировать]

Los siguientes components forman parte de un bucle de retroalimentación (en inglés петля обратной связи ) и взаимодействие для параметра гомеостаза (рис. 1):

Рисунок 1.Componentes de un sistema de realimentación.

  • Переменная: es la característica del ambiente interno que es controlada.
  • Сенсор

  • (рецептор): обнаруживает камби в переменной и в информационной среде интегратора (центр управления).
  • Integrador (Centro de Control): получает информацию о датчике, соответствующем значению переменной, интерпретирует ошибки, которые производятся, и действует для всех интегрированных данных датчика и данных almacenados del punto de ajuste.
  • Punto de ajuste: es el valor normal de la variable que ha sido previamente almacenado en la memoria.
  • Efector: es el mecanismo que tiene un efecto sobre la variable y yield la respuesta. La respuesta que se productions está monitorizada de formacontina por el sensor que vuelve a enviar la información al integrationdor (retroalimentación).
  • Realimentación negativa: tiene lugar cuando la retroalimentación invierte la dirección del cambio. Рисунок 2. Bucle de realimentación negativa. La realimentación negativa tiende a installizar un sistema corrigiendo las desviaciones del punto de ajuste y constituye el main mecanismo que mantiene la homeostasis.Algunos ejemplos son la frecuencia cardíaca, la presión arterial, el ritmo respratorio, el pH de la sangre, la temperatura corporal y la концентрированный осмотический раствор лос флюидос телесных.
  • Realimentación positiva: tiene lugar cuando la retroalimentación tiene igual dirección que la desviación del punto de ajuste ampificando la magnitud del cambio. Luego de un lapso se invierte la dirección del cambio retornando el system a la condición inicial. En sistemas fisiológicos la retroalimentación positiva es menos común que la negativa, sin embargo, es muy importante en numerososcesses.Como ejemplos, se puede citar la coagulación de la sangre, la generación de señales nerviosas (концентрирование содио, хаста генерар эль потенциал де аксьон), los estrógenos y la ovulación, la lactancia y las contracciones del.

Гомеостаз глюкозы [редактировать]

Finalmente, como ejemplo de realimentación negativa se описывает гомеостаз глюкемии (рис. 3).

Рис. 3. Гомеостаз глюкемии отрицательной реальности.

La Concentración de Glucosa en La Sangre Está Regularada Habitualmente dentro de límites muy estrechos, entre 3.9–5,6 ммоль / л при увеличении концентрации и 7,8 ммоль / л при пониженном давлении. Метаболизм глюкозы находится под контролем над панкреасом и изменениями в крови, инсулином и глюкагоном, а также с секретом. Панкреас отвечает на энтрада-де-глюкоза и лас-бета-де-лос-островок секретандо инсулина Лангерганса. Por otra parte, ellowsnso de la contración de glucosa вызвать las células alfa de los islotes de Langerhans секретарю глюкагона.El hígado es el major órgano, ответственный за регулирование концентрации глюкозы в крови и на торренте крови.

Cuando aumenta el nivel de glucosa en la sangre, el páncreas secreta menos glucagón y más insulina. La insulina tiene varios efectos:

  • aumenta el transporte de glucosa de la sangre a las células;
  • en las células aumenta la tasa de utilización de glucosa como fuente de energía;
  • acelera la síntesis de glucógeno a partir de glucosa (glucogénesis) en el hígado y en las fibras del músculo esquelético
  • Estimula la síntesis de lípidos a partir de glucosa en lasígado del hígado del hígado del hígado del hígado del hígado y en las fibras del músculo esquelético
  • Estimula la síntesis de lípidos a partir de glucosa en lasígado del hélulas del hígado del hígado del hígado del hígado del hígado del hígado del hígado del hioso

En concunto, estos efectos produn una disminución de los niveles de glucosa en la sangre al rango que se considera normal (salud).

En cambio, si disminuye el nivel de glucosa en la sangre, el páncreas libera menos insulina y más glucagón, уна гормона que tiene múltiples efectos:

En конъюнто, estos efectos производит un aumento en los niveles de glucosa en la sangre, que regresan al rango que se considera normal (salud).

Homeostasis psicológica [редактировать]

Este término fue introducido por W.B. Cannon en 1932, y designa la tendencia general de todo organismo al restablecimiento del equilibrio interno cada vez que este es alterado. Estos desequilibrios internos, que pueden darse tanto en el plano fisiológico como en el psicológico, reciben el nombre genérico de necesidades.

De esta manera, la vida de un organismo puede Definirse como la búsqueda constante de equilibrio entre sus necesidades y su удовлетворительным. Toda acción tendente a la búsqueda de ese equilibrio es, en sentido lato, una Conducta.

Гомеостаз cibernética [редактировать]

En cibernética, la homeostasis es el rasgo de los sistemas autorregulados (cibernéticos) que consiste en la capacity para mantener ciertas variables en un estado estacionario, de equilibrio dinámico o dentro de ciermetos límites, cambiterna de sustructos paráctes.

En la década de 1940, William Ross Ashby disñó un mecanismo al que llamó homeostato, capaz de mostrar una behaviora ultraestable frente a la perturbación de sus parámetros «esenciales».Las ideas de Ashby, desarrolladas en su Design for a Brain , dieron lugar al campo de estudio de los sistemas biológicos como sistemas homeostáticos y adaptativos en términos de matemática de sistemas dinámicos.

Estevestigador británico, formado en Cambridge en biología y en antropología, marcó pautas y nuevos enfoques que han trascendido a otros campos schemelinarios como la filosofía y la misma eptemología. Incluyó este Concepto Para Explicar los фундаментальные эпистемологические исследования.Anota lo siguiente:

Hablemos ahora sobre elblem de estudiar la homunicacional de una constelación unknown. En términos generales, nos parece que las familias que poséen miembros esquizofrénicos conocidos son estrechamente homeostáticas. Todo sistema vivo sufre cambios en todo momento y día tras día, de modo que es Conbible, de modo que es Conbible, представляет собой esos cambios mediante sinuosidades de una curva en un gráfico multidimensional (o «espacio de fase») en el que cada variable necesaria para la descripadosón del sistema está submitada por una sizesión del gráfico.Específicamente, cuando digo que esas familias son estrechamente homeostáticas, quieroignar que las sinuosidades de ese gráfico o de un definedado punto situado en el espacio de fase abarcará un volumen relativamente limitado. El sistema es homeostático en el sentido de que cuando se aproxima a los límites de sus zonas de libertad, la dirección de su senda cambiará de tal manera que las sinuosidades nunca cruzarán los límites.

Véase también [редактор]

Список литературы [редактор]

  1. ↑ μοιος, Генри Джордж Лидделл, Роберт Скотт, Греко-английский лексикон, и Персей.
  2. ↑ στάσις, Генри Джордж Лидделл, Роберт Скотт, Греко-английский лексикон, и Персей.
  3. ↑ Кэннон, У. Б. (1926). Физиологическая регуляция нормальных состояний: некоторые предварительные постулаты биологической гомеостатики. Ан: А. Петтит (ред.). Шарль Рише: ses amis, ses collègues, ses élèves . París: Éditions Médicales. п. 91.
  4. ↑ Кэннон, У. Б. (1929). «Организация физиологического гомеостаза». Physiol Rev. 9 : 399-431.
  5. ↑ Кэннон, У. Б. (1932). Мудрость тела . W. W. Norton & Company, Inc., Нуэва-Йорк.
  6. ↑ Карл Людвиг фон Берталанфи: … aber vom Menschen wissen wir nichts, Название на английском языке Роботы, люди и умы, переведено доктором Хансом-Иоахимом Флехтнером; п. 115. Econ Verlag GmbH (1970), Дюссельдорф, Вена. 1-е издание.
  7. ↑ Лэнгли, Л. Л. (1982). гомеостаз . Мадрид: альгамбра. стр.6-8.

Enlaces externos [редактор]

,

Homeostaz — Vikipedi

Homeostaz ( гомеостаз ) veya dengeleşim , çevresinde gerçekleşen olumsuzluklar karşısında hücrenin kendi dengelerini koruma dengullabasın koruma dengullabası. Fransız bilim insanı Claude Bernard’ın tanımlandığı hemostaz sürecinin amacı, fiziksel ve kimyasal tüm dengelerin yerinde olduğu dingin durumunu korumaktır. [1] [2]

Hücrelerin (canlıların) yaşamlarını sürdürebilmesi, çevreye ve içine bulundu koşullara uyumuyla olanaklıdır.Uyum sağlayabilmek evrim olgusuyla gerçekleşir. Isı değişiklikleri, ortamdaki oksijen düzeyi, güneş ışınlarının yoğunluğu, beslenme kaynakları gibi koşullara en iyi uyumu sağlayan canlı türü insandır. Örnein, haltercilerdeki ağırlık kaldırma stresinden zarar gören hücrelerin onarımı ve strese dayanıklılığı arttırmak için youn protein (myoglobulin) sentezi gerçekleşir. [3]

Canlıorganizmayı oluşturan hücrelerin yazamının sürmesi için düzenleyici sistemlerardımıyla uygun ortamın sağlanması, normal isincelevlerini yapabilmelear gereıııHomeostazın bozulmasındaki en önemli etmenler ekzojen (dış) ya da endojen (iç) kaynaklı olumsuz etkileridir. Dengelerden birinde bile oluşabilecek aksama homeostazı bozabilir. Canlı organma, homeostaz durumunu bozan tüm etkileri savaşarak yok etmek ya da yeni koşullara uyum sağlamak zorundadır. Çevresel dinamikler değiştiğinde Tüm hücrelerde dengeyi Koruma çabası izlenir: «белка теплового шока (HSP)» üretiminin yanı Sira Yeni koşullara göre iyon kanalları açılması / kapanması, zararlı Kimyasal maddelerin etkisizleştirilmesi ИАГ ве ​​glikojen depolarının мобилизуют olması, hücre içi değişimler «Savunma» çabalarının başlıcalarıdır.Ilımlı streslerle karşılaşan hücreler bu tür bir uyarana karşı işlevsel niteliklerini değiştirerek tepki gösterirler. Kendilerine zarar verebilecek düzeydeki streslerle karşılaştıklarında verecekleri tepkiler, zedelenmenin niteliklerine göre farklılıklar gösterir. Olumsuz etkiler giderilemediğinde ya da uyum sağlanamadığında ise hücrenin ölümüne dek gidebilen dejenerasyonlar belirir. [3] [4] [5]

Homeostazı etkileyen faktörler [3] [4] [5] [değiştir | kaynağı değiştir]

Hücrelere zarar veren etkenler -ne türden olursa olsun- önce hücrelerin işlevlerini daha sonra da morfolojik yapılarını bozarak hastalıklara yol açarlar.Кими olgularda etyolojik faktörleri ve patogenz sürecini bilemeyiz; бу tür hastalıklara «грунтовка» я да «идиопатик» nitelemesi yapılır.

• Oksijen yoksunluğu sendromları (hipoksi, iskemi)

Oksijen yoksunluğunun hücrelerdeki ilk etkisi aerobik işlevlerin bozulması sonucu ATP (аденозинтрифосфат) üretiminin aksamasıdır. Özellikle oksijensizlik durumunun tam olduğu olgularda hücre ölümü genellikle kaçınılmazdır. Örnekler;

İskemi: hücrelerin, yerel dolaşım bozukluğu nedeniyle ortaya çıkan oksijensizliği

Dolaşım ve / veya solunum sistemi butmezliği kökenli oksijen açlığı: hücrelerin oksijenlenmesinde genel yetersizlik

Eritrosit kökenli oksijen açlığı: eritrositlerin oksijen taşıma kapasitesinin azalması / yitirilmesi (anemi, CO zehirlenmesi)

Fiziksel nedenler: travmalar, mekanik yüklenmeler, ısı değişiklikleri (soğuk / sıcak etkisi), radyasyon, elektrik akımı

Kimyasal maddeler: tıbbi ilaçlar, zehirler, alkol, narkotik maddeler, tütün ürünleri, çevre kirlenmesi

Canlı etkenler: bakteriler, virüsler, mantarlar, parazitler

Immunolojik reaksiyonlar: otoimmun hastalıklar, canlı etkenlere karşı gelişen Immunolojik tepkiler, aşırıduyarlık tepkileri

Genetik bozukluklar: kromozom etkilenmeleri, özgün gen mutasyonları

Beslenme bozuklukları: протеин-калори, йетмезлиğи, витамин эксикликлери, дегезиз бесленме (обезите)

Değişkenler [3] [4] [6] [değiştir | kaynağı değiştir]

Hücre dengelerinin bozulmasında zedelenmesinin gücünü belirleyen değişkenler şunlardır:

  • Etkene özgü değişkenler: etkenin türü, etki süresi, etkenin gücü
  • Hücreye özgü değişkenler: hücrenin türü, hücrenin içinde bulunduğu evre, hücrenin uyum yeteneği

Hücrelerin tepkileri [3] [4] [4] | kaynağı değiştir]

Homeostazın etkilendiği ortamlarda, hücrelerin verdikleri tepkiler 3 temel grupta toplanır:

  1. Uyum (adapsyon) mekanizmaları: atrofi, hipertrofi, hiperplazi, metaplazi
  2. Dejenerasyon: bulanık şişme, yağlı dejenerasyon (стеатоз)
  3. Hücre ölümü: nekroz, apoptozis
  1. ^ Мартин, Э. a b Tahsinolu M, öloğlu AS, Erseven G. Dişhekimleri için Genel Patoloji, Altın Matbaacılık, Стамбул, 1981

,

Что такое гомеостаз? | Живая наука

Гомеостаз — это способность поддерживать относительно стабильное внутреннее состояние, которое сохраняется, несмотря на изменения во внешнем мире. Все живые организмы, от растений до щенков и людей, должны регулировать свою внутреннюю среду, чтобы обрабатывать энергию и в конечном итоге выжить. Например, если у вас резко подскакивает артериальное давление или резко падает температура тела, ваши системы органов могут с трудом выполнять свою работу и в конечном итоге отказывать.

Почему важен гомеостаз

Физиолог Уолтер Кэннон ввел термин «гомеостаз» в 1920-е годы, расширив предыдущие работы покойного физиолога Клода Бернара.В 1870-х годах Бернар описал, как сложные организмы должны поддерживать баланс в своей внутренней среде, или «внутренней среде , », , чтобы вести «свободную и независимую жизнь» в мире за ее пределами. Кэннон отточил эту концепцию и представил гомеостаз популярной аудитории в своей книге «Мудрость тела» (Британский медицинский журнал, 1932). [7 величайших загадок человеческого тела]

Провозглашенное основным принципом физиологии, основное определение гомеостаза, данное Кэнноном, используется и сегодня.Термин происходит от греческих корней, означающих «подобный» и «состояние стабильности». Приставка «гомео» подчеркивает, что гомеостаз не работает как термостат или круиз-контроль в автомобиле, фиксированный на одной точной температуре или скорости. Вместо этого, согласно обзору в журнале Appetite, гомеостаз удерживает важные физиологические факторы в пределах допустимого диапазона значений.

Человеческое тело, например, регулирует внутреннюю концентрацию водорода, кальция, калия и натрия, заряженных частиц, на которые клетки полагаются для нормального функционирования.Согласно обзору 2015 года, опубликованному в журнале Advances in Physiology Education, гомеостатические процессы также поддерживают уровни воды, кислорода, pH и сахара в крови, а также температуру тела.

По данным Scientific American, в здоровых организмах гомеостатические процессы происходят постоянно и автоматически. Несколько систем часто работают в тандеме, чтобы поддерживать один физиологический фактор, например температуру тела. Если эти меры не сработают или потерпят неудачу, организм может умереть от болезни или даже смерти.

Как поддерживается гомеостаз

Многие гомеостатические системы прислушиваются к сигналам бедствия от тела, чтобы узнать, когда ключевые переменные выходят за пределы допустимого диапазона.Нервная система обнаруживает эти отклонения и сообщает в центр управления, часто расположенный в головном мозге. Затем центр управления направляет мышцы, органы и железы на коррекцию нарушения. Согласно онлайн-учебнику по анатомии и физиологии, непрерывный цикл нарушения и приспособления известен как «отрицательная обратная связь».

Например, человеческое тело поддерживает внутреннюю температуру около 98,6 градусов по Фаренгейту (37 градусов по Цельсию). При перегреве термодатчики на коже и в мозгу издают сигнал тревоги, инициируя цепную реакцию, которая заставляет тело вспотеть и покраснеть.При охлаждении тело реагирует дрожью и сокращает кровообращение к коже. Точно так же, когда уровень натрия резко повышается, организм сигнализирует почкам, чтобы они сберегали воду и выводили излишки соли с концентрированной мочой, согласно двум исследованиям, финансируемым NIH.

Животные также изменят свое поведение в ответ на отрицательный отзыв. Например, при перегреве мы можем сбросить слой одежды, уйти в тень или выпить стакан холодной воды.

Современные модели гомеостаза

Концепция отрицательной обратной связи восходит к описанию гомеостаза Кэнноном в 1920-х годах и была первым объяснением того, как работает гомеостаз.Но в последние десятилетия многие ученые утверждают, что организмы способны предвидеть возможные нарушения гомеостаза, а не реагировать на них постфактум.

Согласно статье 2015 года в Psychological Review, эта альтернативная модель гомеостаза, известная как аллостаз, подразумевает, что идеальная уставка для конкретной переменной может смещаться в ответ на временные изменения окружающей среды. Точка может смещаться под влиянием циркадных ритмов, менструальных циклов или суточных колебаний температуры тела.Согласно обзору 2015 года, опубликованному в журнале Advances in Physiology Education, уставки также могут изменяться в ответ на физиологические явления, такие как лихорадка, или для компенсации нескольких гомеостатических процессов, происходящих одновременно.

«Сами по себе заданные значения не являются фиксированными, но могут показывать адаптивную пластичность», — сказал Арт Вудс, биолог из Университета Монтаны в Миссуле. «Эта модель позволяет упреждающе реагировать на предстоящие потенциальные нарушения в заданных точках».

Например, согласно обзору 2007 года в Appetite, в ожидании еды организм выделяет дополнительный инсулин, грелин и другие гормоны.Эта превентивная мера подготавливает организм к поступающему потоку калорий, а не пытается контролировать уровень сахара в крови и запасы энергии.

Способность изменять заданные значения позволяет животным адаптироваться к краткосрочным стрессовым факторам, но они могут потерпеть неудачу перед лицом долгосрочных проблем, таких как изменение климата.

«Активация систем гомеостатического отклика может быть прекрасной на короткое время», — сказал Вудс. Но они не предназначены для длительного использования. «Гомеостатические системы могут катастрофически выйти из строя, если их зайти слишком далеко; поэтому, хотя системы могут быть в состоянии справиться с новыми климатическими условиями в ближайшем будущем, они могут оказаться не в состоянии справиться с большими изменениями в течение более длительных периодов времени.»

Гомеостатические точки могут быть адаптивными. Например, в ожидании еды организм выделяет дополнительный инсулин, грелин и другие гормоны, чтобы подготовить тело к поступающему потоку калорий, а не бороться за контроль над уровнем сахара в крови и запасами энергии. (Изображение предоставлено Shutterstock)

Поддержание потока информации

Гомеостатические системы, возможно, в первую очередь развивались, чтобы помочь организмам поддерживать оптимальную функцию в различных средах и ситуациях. Но, согласно эссе 2013 года в журнале Trends in Ecology & Evolution, некоторые ученые предполагают, что гомеостаз в первую очередь обеспечивает «тихий фон» для взаимодействия клеток, тканей и органов друг с другом.Теория утверждает, что гомеостаз облегчает организмам извлечение важной информации из окружающей среды и передачу сигналов между частями тела.

Независимо от своего эволюционного предназначения, гомеостаз на протяжении почти столетия определял исследования в области наук о жизни. Хотя гомеостатические процессы в основном обсуждаются в контексте физиологии животных, они также позволяют растениям управлять запасами энергии, питать клетки и реагировать на проблемы окружающей среды. Помимо биологии, социальные науки, кибернетика, информатика и инженерия используют гомеостаз как основу для понимания того, как люди и машины поддерживают стабильность, несмотря на сбои.

Дополнительно r Источники:

  • Ознакомьтесь с полезными графиками о гомеостазе из Академии Хана.
  • Узнайте, как гомеостаз влияет на физиологию человека, с помощью ускоренного курса.
  • Посмотрите это видео от сестер Амеба, чтобы узнать больше об отрицательных отзывах.

.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.