Вибір методик для дослідження порушень у психічному розвитку: Методи дослідження порушень психічних процесів і станів

Содержание

Перелік методик для патопсихологічного дослідження та стимульний матеріал до них

Діагностика пізнавальних процесів

Діагностика порушень уваги

Порушення уваги не є специфічними для якихось психічних захворювань, типів психічного реагування, рівнів психічних розладів. Однак, можна відзначити специфіку їхніх змін при різній психічній патології. Так, найбільш яскраво вони представлені в структурі екзогенно-органічного типу психічного реагування, виявляючись порушеннями концентрації і стійкості уваги, швидкою втратою сили, труднощами переключення уваги. Подібні порушення зустрічаються при неврозах. У рамках ендогенного типу психічного реагування порушення уваги не є визначальними (як правило, вони або відсутні, або є вторинними стосовно інших психопатологічних феноменів). Незважаючи на це існують дані (Е.Крепелін) про те, що при шизофренії характерними виявляються порушення активної уваги при збереженні пасивної. Це відрізняє пацієнтів із шизофренією від хворих з екзогенно-органічними і невротичними психічними розладами.

Хворі шизофренією зовні неуважні і розсіяні, можуть добре сприймати усе, що відбувається навколо, вихоплюючи випадкові деталі, і в той же час їм рідко вдається активно направляти і довгостроково утримувати увагу на якому-небудь заздалегідь зазначеному об’єкті. Унаслідок цього, по співвідношенню схоронності в пацієнта активної і пасивної уваги можна побічно визначити тип психічного реагування. Крім того, у хворих шизофренією порушений механізм фільтрації, що можна помітити в експериментах на стійкість до перешкод (наприклад, у методиці Мюнстерберга).


Порушення уваги типові для соматичних захворювань, що супроводжуються вираженим болючим синдромом і іншими яскравими клінічними проявами. Найбільше часто розлад уваги відзначаються в хворих з патологією центральної нервової системи, церебральним атеросклерозом, гіпертонічною хворобою й іншими захворюваннями, що супроводжуються загально-мозковими явищами (наприклад, при нейроінтоксикаціях).Для підтвердження розладів уваги, що виявляються клінічно, найбільш адекватними патопсихологічними методиками є оцінка уваги за таблицями Шульте, за результатами проведення коректурної проби і рахунки за Крепеліном.

1. Таблиці Шульте являють собою набір цифр (від 1 до 25), розташованих у випадковому порядку в клітинках. Досліджуваний повинен показати і назвати в заданій послідовності (як правило, що зростає від одиниці до двадцяти п’яти) усі цифри. Досліджуваному пропонується підряд чотири-п’ять неідентичних таблиць Шульте, у яких цифри розташовані в різному порядку. Психолог реєструє час, витрачений досліджуваним на вказування і називання всього ряду цифр у кожній таблиці окремо. Відзначаються наступні показники: 1) перевищення нормативного (40-50 секунд) часу, витраченого на вказування і називання ряду цифр у таблицях; 2) динаміка тимчасових показників у процесі обстеження за всім п’ятьма таблицями.

Таблиці Шульте

За результатами даної методики можливі наступні висновки про характеристики уваги досліджуваного: увага концентрується достатньо— у випадку, якщо на кожну з таблиць Шульте досліджуваний затрачає час, що відповідає нормативному; увага концентрується недостатньо— у випадку, якщо на кожну з таблиць Шульте досліджуваний затрачає час, що перевищує нормативний; увага стійка — у випадку, якщо не відзначається значних тимчасових відмінностей при підрахунку цифр у кожній з чотирьох-п’яти таблиць; увага нестійка — у випадку, якщо відзначаються значні коливання результатів за даними таблиць без тенденції до збільшення часу, витраченого на кожну наступну таблицю; увага, що виснажується — у випадку, якщо відзначається тенденція до збільшення часу, затраченого досліджуваним на кожну наступну таблицю.



 

2. Методика «Рахунок за Крепеліним» використовується не тільки для дослідження волі в процесі виконання розумових завдань, але і для визначення якості уваги – її переключення, стійкості, а також темпу психічної діяльності. Методика призначена для роботи з досліджуваними старше молодшого підліткового віку. В результаті проведення психолог має можливість вибудувати графік стійкості уваги і кількості помилок на кожному з етапів роботи і зробити висновки про причини можливих порушень.

Обстежуваному дають бланк таблиці Крепеліна

3 4 3 4 4 8 6 6 2 4 4 7 3 4 8 9 6 7 2 9 8 7 4
2 5 9 7 8 4 3 2 4 7 6 5 3 4 4 7 9 7 3 8 9 2 4
3 8 5 9 3 6 8 4 2 6 7 9 3 7 4 7 4 3 9 7 2 9 7
9 5 4 7 5 2 4 8 9 8 4 8 4 7 2 9 3 6 8 9 4 9 4
9 5 4 5 2 9 6 7 3 7 6 3 2 9 6 5 9 4 7 4 7 9 3
2 9 8 7 2 9 4 8 4 4 5 4 4 8 7 2 5 9 2 2 6 7 4
9 2 3 6 3 5 4 7 8 9 3 9 4 8 9 2 4 2 7 5 7 8 4
7 4 7 5 4 4 8 6 9 7 9 2 3 4 9 7 6 4 8 3 4 9 6
8 6 3 7 6 6 9 2 9 4 8 2 6 9 4 4 7 6 9 3 7 6 2
9 8 9 3 4 8 4 5 6 7 5 4 3 4 8 9 4 7 7 9 6 3 4
5 8 5 7 4 9 7 2 6 9 3 4 7 4 2 9 8 4 3 7 5 8 3
3 4 9 2 4 7 8 5 2 9 6 4 4 7 6 7 5 6 9 8 6 4 7
5 2 3 9 3 4 5 3 2 8 2 9 8 9 4 2 8 7 8 5 4 3 5
3 4 9 2 4 7 8 5 2 9 6 4 4 7 6 7 5 6 9 8 6 4 7
4 9 6 3 4 9 9 4 8 6 5 7 4 9 3 2 4 7 4 9 8 3 8
8 4 7 8 9 4 3 9 3 7 6 5 2 4 4 3 4 8 7 3 9 2 4

Інструкція: «Додавайте пари однозначних цифр надрукованих одна під одною, і під ними записуйтеся результат додавання. Працюйте швидко, намагайтесь не допускати помилок». Досліджуваного попереджують про те, що він повинен проводити додавання в кожному рядку до того часу, поки експериментатор не скаже: «– Стоп! Переходьте до наступного рядка». Експериментатор дає такий сигнал через кожні 20 сек. Протокол вести не обов‘язково.

Відмічаючи, скільки правильних додавань виконав досліджуваний і скільки допустив помилок за кожні 20 сек., можна відмітити наявність чи відсутність виснаження уваги і зниження працездатності навіть при такому малому навантаженні.Методика дозволяє отримати коефіцієнт працездатності Коефіцієнт працездатності = S2 \ S1, де S2 – сума правильно виконаних додавань останніх 4-х рядків. Якщо відношення між ними наближається до одиниці, то це означає, що втомлюваності майже немає.

Особи з різними нервово-психічними захворюваннями мають свої особливості виконання таблиці Крепеліна:при органічних захворюваннях головного мозку(травми, судинні захворювання, запальні процеси,  пухлини) – невисокапродуктивність,виснаженість уваги, зниження працездатності при невеликих навантаженнях, наявність помилок;при неврозах виконання має нерівномірний, пікоподібний характер, помилок допускається мало, продуктивність може бути достатньою (тобто наближатись до норми), але з тенденцією до виснаження. Про виснаження і зниження працездатності свідчать нерівномірний темп виконання, але тенденція до виснаження не так різко виражена, як у хворих органічними захворюваннями мозку;при шизофренії з апато-абулічним синдромом хворі показують вкрай низьку працездатність (2-4 додавання у кожному рядку). Можлива наявність помилок без тенденції до виснаження. При виконанні даної методики хворі цієї групи потребують спонукання, так як ніякого інтересу до роботи не виявляють.

 

3. При проведенні коректурної проби Бурдона використовуються спеціальні бланки, на яких приведений ряд літер, розташованих у випадковому порядку. Інструкція передбачає закреслювання досліджуваним однієї чи двох літер на вибір дослідника. При цьому через кожні 30 чи 60 секунд він робить відмітки в тому місці таблиці, де в цей час знаходиться олівець досліджуваного, а також реєструє час, витрачений на виконання всього завдання.Інтерпретація та ж, що і при оцінці результатів за таблицями Шульте.Нормативні дані по коректурній пробі: 6-8 хвилин при 15 помилках.

4. Методика Мюнстербергапризначена для визначення вибірковості уваги. Вона являє собою буквений текст, серед якого є слова. Задача досліджуваного якнайшвидше читуючи текст, підкреслити ці слова. На роботу виділяється дві хвилини. Реєструється кількість виділених слів і кількість помилок (пропущених чи неправильно виділених слів).

бсолнцевтргщоцэрайонзгучновостьъхэьгчяфактьуэкзаментрочягщшгцкппрокуроргурсеабетеориямтоджебьамхоккейтроиаафцуйгахтелевизорболджщзхюэлгщьбпамятьшогхеюжипдргщхщнздвосприятиейцукендшизхьвафыпролдблюбовьабфырплослдспектакльячсинтьбюнбюерадостьвуфциеждлоррпнародшалдьхэшщгиернкуыфйшрепортажэкждорлафывюфбьконкурсйфнячыувскапрлличностьзжэьеюдшщглоджинэпрплаваниедтлжэзбьтрдшжнпркывкомедияшлдкуйфотчаяниейфрлньячвтлджэхьгфтасенлабораториягшдщнруцтргшчтлроснованиезхжьбшдэркеятаопрукгвсмтрпсихиатриябплмстчьйфясмтщзайэъягнтзхтм.

Ключ.

бсолнцевтргщоцэрайонзгучновостьъхэьгчяфактьуэкзаментрочягщшгцкппрокуроргурсеабетеориямтоджебьамхоккейтроиаафцуйгахттелевизорболджщзхюэлгщьбпамятьшогхеюжипдргщхщнздвосприятиейцукендшизхьвафыпролдблюбовьабфырплослдспектакльячсинтьбюнбюерадостьвуфциеждлоррпнародшалдьхэшщгиернкуыфйшрепортажэкждорлафывюфбьконкурсйфнячыувскапрлличностьзжэьеюдшщглоджинэпрплаваниедтлжэзбьтрдшжнпркывкомедияшлдкуйфотчаяниейфрлньячвтлджэхьгфтасенлабораториягшдщнруцтргшчтлроснованиезхжьбшдэркеятаопрукгвсмтрпсихиатриябплмстчьйфясмтщзайэъягнтзхтм.

 

4. Переплетені линії(оцінка стійкості уваги)

Запропонуйте дитині малюнок, на якому зображено 10 переплетених ліній. Кожна лінія має свій номер на початку (зліва) і у кінці (справа). Проте ці номери не збігаюся.Попросіть дитину уважно простежити за кожною лінією від її початку до кінця. При цьому не можна користуватися ручкою, олівцем або пальцем. Дитина вголос називає номер лінії зліва і потімномер цієї лінії справа.Фіксуйте час виконання всього завдання, помилки, збої в роботі і так далі. Більшість дітей 6-7років справляються з цим завданням за 1-2 хвилини і практично без помилок.

 

Діагностикапорушеньпам’яті

Необхідністьпідтвердженнярозладівпам’яті, щоклінічновиявляються, виникаєвтихвипадках, коливонивираженічиколиособаскаржитьсяназниженняпам’яті. Найбільше часто для оцінки мнемічних порушень використовуються:

1. Методика запам’ятовування 10 слів.Вона спрямована на вивчення здатності до безпосереднього короткострокового чи довгострокового, довільного і мимовільного запам’ятовування. Обстежуваному зачитують десять слів, підібраних так, щоб між ними було важко встановити які-небудь значеннєві відносини (наприклад: гора, голка, троянда, кішка, годинник, вино, пальто, книга, вікно, пила). Безпосередньо після зачитування, а також через годину після нього досліджуваному пропонується відтворити ці слова в будь-якому порядку. Причому після запам’ятовування подібна процедура повторюється 4-5 разів підряд. Відзначаються наступні показники: 1) кількість відтворених слів; 2) кількісну динаміку відтворених слів (крива довільного запам’ятовування).

Обстежуваному дається інструкція: «Я зараз прочитаю 10 слів. Слухайте уважно. Коли я закінчу читати, повторіть слова, що запам‘ятали у будь-якому порядку». Експериментатор читає слова повільно і чітко. У протоколі він відзначає хрестиком чи цифрою порядокі точність відтворення слів після кожного пред‘явлення. (Порядок відтворення слів може бути інформативним при аналізі способу матеріалу, що запам‘ятовується.) Іноді особи називають зайві слова, що також відзначається експериментатором у протоколі.

Протокол

Прізвище, ім‟я, побатькові                                                               

Дата                                                        Вік                              

Дослідження пам’яті за допомогою методики заучування слів

Спроби

Порядок представлення слів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1                    
2                    
3                    
4                    
5                    
Загальна кількість відтворених слів                    

За результатами даної методики можливі наступні висновки про характеристики пам’яті досліджуваного:

Безпосереднє запам’ятовування не порушене — у випадках, коли досліджуваний безпосередньо після зачитування йому десяти слів відтворює в чотирьох-п’ятьох спробах не менш 7 слів.

Безпосереднє запам’ятовування порушене — у випадках, коли досліджуваний безпосередньо після зачитування йому десяти слів відтворює менш 7 слів. Чим менше кількість слів удається досліджуваному відтворити, тим більше вираженими визнаються порушення безпосереднього запам’ятовування.

Довгострокова пам’ять не порушена — у випадках, коли через годину без попереднього попередження досліджуваний відтворює не менш 7 слів, що призначалися для запам’ятовування.

Довгострокова пам’ять знижена — у випадках, коли через годину без попереднього попередження досліджуваний відтворює менш 7 слів, що призначалися для запам’ятовування.

2. Методика піктограмзапропонована Л.С.Виготським     іслужить одним із методів діагностики опосередкованого запам‘ятовування.Піктограма – образ, створений обстежуваним для опосередкованого запам‘ятовування. Таким чином, з допомогою методики піктограм ми вивчаємо самостійну мислительну продукцію досліджуваних осіб.Досліджуваному пропонується два набори слів (по 12 в кожному), листок чистого паперу, олівець. Спочатку пропонуються слова конкретного змісту, а потім, переконавшись, що досліджуваному доступне виконання завдання, переходять до абстрактних слів. Досліджуваного попереджують, що якість малюнка ролі не грає.Інструкція: «Запам‘ятайте дані слова. Для полегшення запам‘ятовуванняробіть на папері замальовки до кожного слова, але писати чи позначати його буквами не можна. Дозволяється намалювати який-небудь малюнок, що нагадав би назване слово.

Наприклад:

Слова конкретної серії

Слова абстрактної серії
1 Теплий вечір Дружба
2 Смачний обід Ворожнеча
3 Багатство Голодна дитина
4 Справедливість Хвора жінка
5 Мрія Сміливий вчинок
6 Страх Розум
7 Темна ніч Беззубий дід
8 Очікування Нудьга
9 Космос Щастя
  Надія Любов
  Сила Сумнів
1 Снігова буря Перемога

По мірі виконання завдання (замальовок) експериментатор робить замітки в протоколі про висловлювання чи пояснення досліджуваного. Через годину просять досліджуваного пригадати за малюнками названі слова. Дозволяється вибірково пригадати слова і записати їх під малюнком. У досліджуваного з‘ясовують, як допоміг йому малюнок запам‘ятати слова. Піктограма застосовується для обстеження, починаючи з підліткового віку.

При нормальному розвитку прийом опосередкованого запам‘ятовування полегшує і утримання, і відтворення заданих слів. Якщо респондент погано заучує 10 слів, але набагато краще відтворює в піктограмі, це свідчить про органічну слабість пам‘яті при збереженості можливості логічно зв‘язати заданий матеріал. Зворотні співвідношення зустрічаються у хворих з порушенням цілеспрямованості мислення (у випадках шизофренії і системних ураженнях мозку опосередковані зв‘язки тільки заважають запам‘ятовуванню, викликають зовнішнє гальмування).

В залежності від того, який символ використовував досліджуваний для запам‘ятовування слова, можна зробити висновок не тільки про опосередковане запам‘ятовування, але і про характер асоціацій. Хворі з інтелектуальною недостатністю органічного генезу і олігофренією легкої степені простіше знаходять образи для запам‘ятовування слів конкретного змісту (веселе свято і т.д.) і відчувають труднощі при позначенні абстрактних слів (сумнів і т.д.), спостерігається конкретність, відсутність умовності. У хворих епілепсією зміст малюнків має яскраво виражений егоцентричний характер. Піктограми хворих шизофренією часто позбавлені предметного змісту, псевдо абстрактні (стрілки, математичні знаки і т.д.), а інколи парадоксальні, стереотипні.

Розлади пам’яті, як і розлади уваги частіше входять у структуру екзогенно-органічного типу психічного реагування. Нерідко вони супроводжують невротичні порушення.

Для астенічних станів різного генеза (частіше соматичного) типовими виявляються явища виснажування і ослаблення здатності до запам’ятовування до кінця дослідження. При олігофренії спостерігається рівномірне зниження безпосередньої й оперативної пам’яті. При деменції в літньому віці, як правило, порушується механічна й асоціативна пам’ять, різко виражені розлади запам’ятовування. Для шизофренії мнестичні порушення не типові. Гіпермнезії типові для маніакальних станів.

 

Перелік психодіагностичних методик та методик для соціально-психологічних досліджень, що використовуються в роботі практичного психолога

від ________ р. протокол № ________

психодіагностичних методик та методик для соціально-психологічних досліджень, що використовуються в роботі практичного психолога Новопетрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів,

Великомихайлівського району Одеської області

п/п

Назва методики, автор,

Джерело

Для рішення якого завдання використовується

Для якого віку

1. ГОТОВНІСТЬ ДО ШКОЛИ

1.

Методика Л.А. Венгера

Л.А. Венгер. Диагностика умственного развити дошкольников. – М., 2001

Дослідження рівня розумового розвитку

Дошкільники

2.

Діагностика готовності до школи (для вступу в средні школи)

Институт стандартизации психологического инструментария «ИМАТОН»

Дослідження рівня розумового розвитку

Діти від 5 до 8 років

3.

Методика з визначення домінування пізнавального чи ігрового мотивів в афективно-потребнісній сфері дитини

Н.И. Гуткина. Психологическая готовность к школе. – М., 1993

Визначення домінування пізнавального чи ігрового мотивів в афективно-потребнісній сфері дитини

Дошкільники

4.

Методика виявлення сформованості «внутрішньої позиції школяра»

Н.И. Гуткина. Психологическая готовность к школе. – М., 1993

Виявлення сформованості «внутрішньої позиції школяра»

Дошкільники

5.

Методика «Будиночок»

Н.И. Гуткина. Психологическая готовность к школе. – М., 1993

Діагностика особливостей довільної уваги, сенсомоторики, вміння працювати за зразком

Дошкільники

6.

Методика «Так та ні»

Н.И. Гуткина. Психологическая готовность к школе. – М., 1993

Дагностика вміння дитини працювати за інструкцією

Дошкільники

7.

Методика «Чобітки»

Н.И. Гуткина. Психологическая готовность к школе. – М., 1993

Діагностика вміння дитини користуватися правилом для рішення задачи; особливостей процесу узагальнення

Дошкільники

8.

Методика «Послідовність подій»

Н.И. Гуткина. Психологическая готовность к школе. – М., 1993

Вивчення особливостей розвитку логічного мислення, мовлення, здатності до узагальнення

Дошкільники

2. ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ

2.1.Дослідження адаптації до школи учнів 1-4 класів:

9.

Панченко С. Методика «Школа звірів»

Лескова А.А. Проблема адаптации первоклассников к школе. – Одесса, 2003. — С. 36-38

Вивчення рівня шкільної адаптації

6-9 років

10.

Методика «Сходинки»

Альманах психологических тестов. – М., Изд-во КСП, 1995

Дослідження рівня адаптованості дитини до школи, шкільного колективу

6-7 років

11.

Методика «Що мені подобається у школі?»

Лескова А.А. Проблема адаптации первоклассников к школе. – Одесса, 2003. — С. 34-35

Вивчення рівня шкільної адаптації

6-7 років

12.

Методика «Мій клас»

Лескова А.А. Проблема адаптации первоклассников к школе. – Одесса, 2003. — С. 35-36

Вивчення рівня шкільної адаптації

6-9 років

13.

Карта адаптації першокласників

Лескова А.А. Проблема адаптации первоклассников к школе. – Одесса, 2003. — С. 51

Вивчення особливостей адаптації дітей до школи шляхом експертної оцінки вчителя

Педагоги

14.

Анкета для батьків учнів 1-х класів

Лескова А.А. Проблема адаптации первоклассников к школе. – Одесса, 2003. — С. 49

Виявлення ознак дезадаптації у дітей

Батьки учнів-першокласників

2.2. Дослідження адаптації учнів до нових умов навчання в середній школі:

15.

Методика діагностики соціально-психологічної адаптованості К. Роджерса та Р. Даймонда

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001

Дослідження соціально-психологічної адаптованості підлітків

Від 10 років

16.

Еткінд А.М.Кольровий тест стосунків

Лескова А.А. Проблема адаптации первоклассников к школе. – Одесса, 2003. — С. 38-40

Дослідження особливостей емоційного стану учня на окремих уроках і у школі взагалі

6-10 років

3. ДОСЛІДЖЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ СФЕРИ

3.2. Дослідження сприймання:

17.

Методика «Чого не вистачає на малюнках?»

Немов Р.С. Психология: учеб. Пособие для студ. Высш. Пед. Учеб заведений: 3-я книга. – 4-е изд-е. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001. – 640 с.

Дослідження сприймання

5-7 років

18.

Методика «Розуміння тексту»

Тихомирова, Басова. Развиваем познавательную сферу ребёнка – Ярославль: академия

Дослідження слухового сприйняття

5-7 років

3.3. Дослідження уваги:

19.

«Коректурна проба» тест Бурдона Б.

Психологу для роботи. Діагностичні методики: збірник (Текст)/ (уклад.: М.В.Лемак, В.Ю. Петрище). – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2011. – 616 с. : іл.

Оцінка рівня стійкості та ступеню концентрації уваги

З 6-и років

20.

Методика Мюнстерберга

Психологу для роботи. Діагностичні методики: збірник (Текст)/ (уклад.: М.В.Лемак, В.Ю. Петрище). – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2011. – 616 с. : іл.

Вивчення продуктивності та рівня стійкості уваги

З 9-и років

21.

Методика «Червоно-чорна таблиця» Шульте-Горбова

Психологу для роботи. Діагностичні методики: збірник (Текст)/ (уклад.: М.В.Лемак, В.Ю. Петрище). – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2011. – 616 с. : іл.

Діагностика переключення уваги

З 10-и років

22.

Методика «Таблиці Шульте»

Основы психологии: Практикум/Ред.- сост. Л.Д.Столяренко. – 3-е изд., доп. И переработ.- Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – С.44-45

Визначення обсягу, переключення і стійкості уваги

З 10-и років

3.4. Дослідження пам’яті:

23.

Методика «Запам’ятай картинки»

Тихомирова, Басова. Развиваем познавательную сферу ребёнка – Ярославль: академия развития, 1996

Дослідження образної пам’яті

4-6 років

24.

«10 слов» Методика Лурії А.Р.

Альманах психологических тестов. – М.: КСП, 1996

Дослідження слухової пам’яті (короткочасної)

З 5-и років

25.

Методика «Пам’ять на числа»

Сб. психологических тестов. Часть II: Пособие/сост. Миронова Е.Е..- Мн.: женский институт, ЭНВИЛА, 2006. – 146 с.

Оцінка короткочасної пам’яті, її об’єму та точності

Від 7-и років

26.

Методика «Довготривала пам’ять»

Основы психологии: Практикум/Ред.- сост. Л.Д.Столяренко. – 3-е изд., доп. И переработ.- Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – С.46-47

Вивчення короткочасної та довготривалої пам’яті

З 9-и років

27.

Істоміна З.М. «10 слів»

Барташникова И.А. Учись играя. – Харьков, 1997

Дослідження пам’яті

Старші дошкільники

(5-6 років)

28.

Методика «Запам’ятай та розставь крапки»

Немов Р.С. Психология: учеб. Пособие для студ. Высш. Пед. Учеб заведений: 3-я книга. – 4-е изд-е. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001. – 640 с. (С. 81-83)

Вивчення рівня короткочасної пам’яті

З 6-и років

3.5. Дослідження мислення:

29.

Методика «Виділення суттєвих ознак»

Сб. психологических тестов. Часть II: Пособие/сост. Миронова Е.Е..- Мн.: женский институт, ЭНВИЛА, 2006. – 146 с.

Дослідження логічного мислення

Застосовується для дослідження дітей та дорослиї будь-якого освітнього рівня. Проте для дослідження дітей дошкільного віку та малописемних дорослих потрібно виключити частину карток. Досліди можна проводити з досліджуємими, які мають освіту не менше 5-и класів

30.

Методика «Аналогії»

Сб. психологических тестов. Часть II: Пособие/сост. Миронова Е.Е..- Мн.: женский институт, ЭНВИЛА, 2006. – 146 с.

Основы психологии: Практикум/Ред.- сост. Л.Д.Столяренко. – 3-е изд., доп. И переработ.- Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – С.59-60

Вивчення рівня розвитку аналітичного мислення

З 6-и років

31.

Методика «Складні аналогії» (Е.А. Коробкова)

Сб. психологических тестов. Часть II: Пособие/сост. Миронова Е.Е..- Мн.: женский институт, ЭНВИЛА, 2006. – 146 с.

Вивчення ступеню розуміння респондентом складних логічних відносин та абстрактних зв’язків

Досліди можна проводити з досліджуємими, які мають освіту не менше 7-и класів (частіше використовується в роботі з дорослими, які мають вищу освіту)

32.

Методика «Виключення зайвого»

Сб. психологических тестов. Часть II: Пособие/сост. Миронова Е.Е..- Мн.: женский институт, ЭНВИЛА, 2006. – 146 с.

Вивчення розвитку логічного мислення

З 9-и років

33.

Методика «Порівняння понять»

Сб. психологических тестов. Часть II: Пособие/сост. Миронова Е.Е..- Мн.: женский институт, ЭНВИЛА, 2006. – 146 с.

Дослідження аналізу і синтезу мислення

Методика застосовується у роботі з дітьми та дорослими різного освітнього рівня

34.

Прогресивні матриці Равена

Психологу для роботи. Діагностичні методики: збірник (Текст)/ (уклад.: М.В.Лемак, В.Ю. Петрище). – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2011. – 616 с. : іл.

Оцінювання наочно-образного мислення

5-11 років (кольоровий варіант)

8-14 років (чорно-білий варіант)

35.

Методика «Послідовність подій» (Бернштейн)

Дубровина И.В. Гтовность к школе. – М., 2002

Дослідження образно-логічного мислення

5-7 років

36.

Методика «Пори року», «Нісенітниці», «Що тут зайве»

Немов Р.С. Психология: учеб. Пособие для студ. Высш. Пед. Учеб заведений: 3-я книга. – 4-е изд-е. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001. – 640 с.

Дослідження образно-логічного мислення

4-6 років

3.6. Дослідження уяви:

37.

Тест «Склади казку»

Готовність дитини до навчання/ Упоряд.: С.Максименко, К. Максименко, О.Главник.-К.: Мікрос-СВС, 2003 .- С.86

Дослідження рівня уяви

5-7 років

38.

Тест «Особливості творчого уявлення»

Основы психологии: Практикум/Ред.- сост. Л.Д.Столяренко. – 3-е изд., доп. И переработ.- Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – С.66

Виявлення особливостей творчої уяви

З 6-и років

3.7. Дослідження рівня інтелектуального розвитку:

39.

Тест Векслера

Психологическая диагностика. Учебное пособие/ Под ред. К.М. Гуревича и Е.М. Борисовой. – М.: изд-во УРАО, 1997

Оцінка рівня розумового розвитку

Від 7-и років

40.

Методика Л.А. Венгера

Л.А. Венгер.Диагностика умственного развития дошкольников. – М., 2001

Оцінка рівня розумового розвитку

Дошкільники

41.

Тест «ШТРР» (К.М. Гуревич, м.К. Акімова та ін.)

Психологическая коррекция умственного развития учащихся/Под ред. К.М. Гуревича, И.В. Дубровиной. – М., 1990. С.33-35; 115-117

Діагностика розумового розвитку підлітків

Учні 6-8-х класів

42.

Тест структури інтелекту Р. Амтхауера

Тест структуры интеллекта: рук-во к применению теста структуры интеллекта Р. Амтхауэра/Под ред. М.К. Акимовой, В.Т. Козловой. – Обнинск, 1993

Дослідження інтелекту

Від 13-61 років

43.

Тест Айзенка (IQ)

Практикум по психодиагностике. Конкретные психодиагностичес

кие методики/Под ред. А.Г. Шмелёва, В.В. Столина. – М., 1989

Дослідження інтелекту

Підлітковий, юнацький вік

44.

Тест А. Біне-Симона

Психологическая коррекция умственного развития учащихся/Под ред. К.М. Гуревича, И.В. Дубровиной. – М., 1990. С.33-35; 115-117

Виявлення розумового віку дитини

3-11 років

3.8. Вивчення здібностей, обдарованості:

45.

Тест Торренса

//Практична психологія і соціальна робота № 1, 2003. С. 25-37

Діагностика невербальної креативності

5-7 років

46.

Тест Торренса

Исследование творческой одарённости с использованием тестов П. Торренса у младших школьников//Вопр. Психол.1991. № 1. С.27-32

Діагностика творчої обдарованості

Молодші школяри

4. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНОЇ СФЕРИ

4.1. Комплексне дослідження особистості:

47.

Проективна методика «Будинок- дерево-людина» (Дж. Бук)

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001. С. 35-59

Дослідження особливостей особистості

5-18 років

48.

Методика багатофакторного дослідження особистості Р. Кетелла (модиф. Е.М. Александровою, І.Н. Гільяшовою)

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001. С. 192-239

Дослідження особливостей особистості (всебічне вивченя)

З 15-и років

49.

Методика «Автопортрет»

Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. – М.: ВЛАДОС, 2001.-Кн.1.-С. 286-292

Визначення типу особистості

З 15-и років

4.2. Дослідження темпераменту:

50.

Методика діагностики темпераменту Я.Стреляу

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001

Основы психологии: Практикум/Ред.- сост. Л.Д.Столяренко. – 3-е изд., доп. И переработ.- Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – С.183-189

Виявлення типу темпераменту

З 13-и років

51.

Особистісний опитувальник Г.Айзенка-ЕПІ, адаптований А.Г. Шмельовим

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001

С. 133-141

Виявленння типу темпераменту

З 14-и років

52.

Методика Г. Айзенка-EPQ

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001

С.121-132

Виявлення типу темпераменту. Екстраверсії, інтроверсії, емоційної стабільності

З 13-и років

4.3. Дослідження характеру:

53.

Проективна методика «Неіснуюча тварина»

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001. С.110-117

Вивчення особистісних рис

5-18 років

4.4. Дослідження емоційно-вольової сфери:

54.

Дитячий тест тривожності Р. Теммл, М. Дорки, В. Амен

Немов Р.С. Психология: учеб. Пособие для студ. Высш. Пед. Учеб заведений: 3-я книга. – 4-е изд-е. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001. – 640 с. С.131-143

Оцінювання тривожності дитини у типових ситуаціях

4-7 років

55.

Тест шкільної тривожності Філіпса

Адаптація дитини до школи/Упоряд.: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. – К.:Мікрос-СВС, 2003.-С. 23-27

Оцінка рівня шкільної тривожності

З 9-и років

56.

Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса та А. Дарки (адаптація А.К. Осницького)

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001. С.174-180

Виявлення форм агресії

З 11-и років

57.

Діагностика самооцінки (Ч.Д. Спілберг, Ю.Л. Ханін)

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001. С.59-63

Виявлення рівня реактивної та особистісної тривожності

З 14-и років

58.

Методика визначення рівня нервово-психічної стійкості «Прогноз», адаптація Санкт-Петербурзької військово-медичної академії

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001. С.544-548

Діагностика нервово-психічної стійкості особистості в екстремальних і стресових ситуаціях

З 15-и років

4.5. Дослідження мотивації:

59.

Методика дослідження мотивації у першоклсників. Гінзбург М.Р.

Лескова А.А. Проблема адаптации первоклассников к школе. – Одесса, 2003. — С. 38-40

Виявлення рівня мотивації дитини до навчання

Від 6-7-и років

5. ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ:

5.1. В сім’ї:

60.

Проективний тест Г.Т. Хоментаускаса «Малюнок сім’ї»

Шевандрин Н.И. психодиагностика, коррекция и развитие личности. – М.: ВЛАДОС, 2001.-С.470-473

Визначення особливостей стосунків в сім’ї

З 6-и років

61.

Методика незакінчених речень

Шевандрин Н.И. психодиагностика, коррекция и развитие личности. – М.: ВЛАДОС, 2001.-С.474-475

Вивчення системи відносин членів сім’ї

З 14-и років

62.

Методика діагностики батьківського ставлення до дітей А.Я. Варга, В.В. Століна

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001. С.544-548

Вивчення ставлення батьків до дитини

Батьки

5.2. В навчальному колективі:

63.

Морено Дж. Методика діагностики міжособистісних стосунків (соціометрія)

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001. С.476-486

Вивчення стосунків у групі

7-17 років

64.

Методика діагностики міжособистсних стосунків Т. Лірі

Основы психологии: Практикум/Ред.- сост. Л.Д.Столяренко. – 3-е изд., доп. И переработ.- Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – С.632-641

Виявлення відношення до людей

З 12-и років

5.3. В педагогічному колективі:

65.

Тест «Оцінка свого стилю керівництва колективом»

Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога.-М.:ВЛАДОС, 2001.-Кн. 2.-С.232-240

Визначення стилю керування трудовим колективом

Адміністрація

66.

Методика вивчення взаємовідносин між адміністрацією та педагогічним колективом

Управлінські та організаційні аспекти взаємодії психолога з адміністрацією та педагогічним колективом/Автор-упор. З.Ф. сіверс.-К.: КМІУВ ім. Б.Д. Грінченка, 2001.- С.3-9

Діагностика характеру взаємовідносин між адміністрацією та педагогічним колективом

Педагоги, адміністрація

6. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ, СХИЛЬНОСТЕЙ УЧНІВ

67.

Климов Е.А. Методика «Диференційно-діагностичний опитувальник» (ДДО)

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001. С.569-573

Діагностика профорієнтаційних типів

З 14-и років

68.

Методика «Карта інтересів»

Райгородский Д.Я./ Ред.-сост. Практическая психодиагностика Методика и тесты. Уч. Пособие. – Самара: издат. Дом «Бахрах-М», 2001. С.573-580

Діагностика інтересів (профорієнтація)

З 14-и років

69.

Тест Я. Голанда для визначення оптимального типу професії

Баріхашвілі І.І., Ворона М.П., Старіков І.М. психологічні основи профорієнтації і професійного самовизначення. Навчально-методичний посібник. – Миколаїв: «Атол», 2006. С.196-199

Виявлення професійного типу особистості

З 14-и років

70.

Методика «КОС-1», «КОС-2»

Баріхашвілі І.І., Ворона М.П., Старіков І.М. психологічні основи профорієнтації і професійного самовизначення. Навчально-методичний посібник. – Миколаїв: «Атол», 2006. С.207-211

Оцінка рівня розвитку комунікативних і організаційних схильностей особистості

З 14-и років

7. ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

71.

Юсупов І.М. Методика «Здатність педагога до емпатії»

Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога.-М.:ВЛАДОС, 2001.-Кн. 2.-С.48-52

Виявлення рвня здатності особистості до емпатії

Педагоги

72.

Тест «Готовність до керівної діяльності»

Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога.-М.:ВЛАДОС, 2001.-Кн. 2.-С.48-52

Визначеня рівня готовності до керування трудовим колективом

Адміністрація

73.

Тест «Оцінка свого стилю керівництва колективом»

Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога.-М.:ВЛАДОС, 2001.-Кн. 2.-С.232-240

Визначення стилю керування трудовим колективом

Адміністрація

74.

Оцінка рівня комунікативності учителя. Ряховський В.Ф.

Рогов Е.И. Учитель как объект психологического исследования: Пособие для школьных психологов по работе с учителем и педагогическим коллективом.-М.:ВЛАДОС, 1998.-С. 17-21

Визначення рівня комунікативності учителя

Педагоги

Фарнберг І., Зарг Х., Гампел Р. Модифікований Фрайбурзький особистісний опитувальник

Рогов Е.И. Учитель как объект психологического исследования: Пособие для школьных психологов по работе с учителем и педагогическим коллективом.-М.:ВЛАДОС, 1998.-С. 23-25

Діагностика невротичності, агресивнсті, депресивності тощо

Педагоги

NMK_Patopsihol (1) — Стр 2

11

ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. ПАТОПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

Практичне заняття № 1.1. Методи патопсихології

Використання експериментального методу для вивчення психопатологічних явищ. Основні принципи побудови патопсихологічного експерименту. Спрямованість окремих методик. Огляд експериментальних методик патопсихологічного дослідження.

Практичне заняття № 1.2. Особливості застосування експериментальних методик патопсихології

Вибір методик для дослідження порушень у психічному розвитку. Складання висновків за даними патопсихологічного експериментального дослідження. Організаційні питання використання методик експериментальної патопсихології.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. ВИДИ ПОРУШЕНЬ ПСИХІКИ

Практичне заняття № 2.1.1. Методики дослідження порушень пізнавальних психічних процесів

Дослідження сенсомоторної сфери та уваги: зорово-моторна координація, коректурна проба, рахунок за Крепеліним та ін. Дослідження мислення: класифікація предметів, виключення предметів, методика Виготського-Сахарова, істотні ознаки та ін. Дослідження асоціацій. Навчаючий експеримент.

Практичне заняття № 2.1.2. Методики дослідження порушень пам’яті та емоційно-вольових психічних процесів

Дослідження пам’яті: заучування десяти слів, опосередковане запам’ятання (за О.М.Леонтьєвим), піктограма, відтворення розповідей. Дослідження емоційновольової сфери: варіант ТАТ, вибір цінностей, рівень домагань, дослідження самооцінки.

Практичне заняття № 2.2. Ознаки порушеної свідомості

Ознаки розладів свідомості. Ознаки затьмареної свідомості. Ознаки приглушеного стану свідомості. Ознаки делірію. Ознаки онейроїду. Ознаки сутінкового стану свідомості. Ознаки псевдодеменції. Ознаки деперсоналізації.

Практичне заняття № 2.3. Методики дослідження порушень особистості

Типологічний опитувальник, відшукування чисел, класифікація понять за „мислительним” і „художнім” типом (за Є.А.Рушкевичем), особистісний опитувальник (Г.Ю.Айзенк), дослідження рівня домагань (методика Ф.Хоппа),

12

дослідження самооцінки (за Т.В.Дембо і С.Я.Рубінштейн).

Практичне заняття № 2.4.1. Діагностичні показники окремих видів девіантної поведінки

Діагностичні показники нервової булімії. Ознаки надцінних психологічних захоплень. Ознаки переходу комп’ютерних ігор у залежну поведінку. Поведінкові характеристики інтернет-залежності. Ознаки культової залежності особистості. Негативні явища при прийомі алкоголю. Клінічні прояви наркоманій.

Практичне заняття № 2.4.2. Методики дослідження порушень поведінки особистості

Патохарактерологічний опитувальник (А.Є.Личко), опитувальник для виявлення ранніх ознак алкоголізму (К.К.Яхін, В.Д.Менделевич), „Схильність до залежної поведінки” (В.Д.Менделевич), тест „Ваші суїцидальні нахили”, тест „Ваші думки про смерть” та ін.

Практичне заняття № 2.4.3. Методи допомоги неповнолітнім з девіантною поведінкою

Основи психологічної допомоги при девіаціях. Практичні рекомендації щодо позбуття інтернет-залежності. Терапія і профілактика при наркологічних проблемах. Психотерапія алкоголізму. Психологічна допомога у випадках суїцидально-орієнтованої поведінки.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ. ВІКОВА ПАТОПСИХОЛОГІЯ

Практичне заняття № 3.1. Методи психодіагностики та психокорекції дисграфії

Діагностика характеру графічних помилок: комплексна методика В.Петерсон для визначення можливих ускладнень у навчанні. Експрес-методики виявлення загальної здатності до оволодіння письмом. Корекція недоліків письма: тренування м’язів руки, спеціальні зошити.

Практичне заняття № 3.2. Ознаки психічних розладів у дітей, підлітків та людей похилого віку

Ознаки розладів дитячого та підліткового віку: тривожності і депресії, руйнівної поведінки, дефіциту уваги і гіперактивності, енурезу та енкоперезу, аутизму, розумової відсталості. Характерні риси психопатії. Ознаки психічних розладів у похилому віці.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІV. ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПРИ НЕНОРМАТИВНОМУ

ПСИХІЧНОМУ РОЗВИТКУ

Практичне заняття № 4.1. Психодіагностика дитячих проблем

13

Методи психодіагностики дитячих проблем: карта спостережень Д.Скотта, малюнкові тести, напівстрктуроване інтерв’ю для оцінки травматичних переживань дітей, батьківська анкета для оцінки травматичних переживань дітей, анкета „Для тих, хто хоче забезпечити безпекою своїх дітей”.

Практичне заняття № 4.2. Психокорекція дитячих проблем

Методи психокорекції дитячих проблем: корекційна методика В.С.Мухіної, корекційна методика У.Форіндер та Л.Полфелдт, корекційна методика Дж.Алана, корекційна методика В.Оклендер, корекційна методика Дж.Г.Менделла та Л.Дамона, тренінг модифікації поведінки І.Фурманова.

Практичне заняття № 4.3. Групова психокорекція у профілактиці порушень психічного розвитку молодших школярів

Методи поглиблення уявлень дитини про власне „я” та власну цінність, формування усвідомлення дитиною свого місця у стосунках з іншими, окультурення потреб у саморозвитку та самопізнанні, формування соціальної компетентності, навичок конструктивної взаємодії у спілкуванні.

Практичне заняття № 4.4. Сімейні проблеми як джерело порушень у психічному розвитку дитини

Вплив любові батьків до дитини на її психічне здоров’я. Вплив стилю сімейного виховання на психічний розвиток дитини. Тип сім’ї і психічний розвиток дитини. Специфічні особистісні особливості батьків і неправильне батьківське виховання.

Практичне заняття № 4.5. Принципи психологічної допомоги неповнолітнім з відхиленнями у поведінці

Зовнішній контроль девіантної поведінки підлітків та формування внутрішнього контролю особистості. Вимоги до психотерапевтичного впливу на відхилення у поведінці. Основні параметри вивчення девіантної поведінки. Способи психологічної підтримки підлітків з девіаціями у поведінці.

14

ТЕМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. ПАТОПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

№1.1. Поняття психічної патології

1.Підготувати коротку доповідь на тему „Психопатологія і мистецтво”.

2.Скласти порівняльну таблицю на тему „Моделі психічної патології”.

3.Скласти порівняльну таблицю на тему „Методи терапії психічних розладів”.

4.Підготувати тезовий огляд теми „Психологічні фактори психічних захворювань” (описавши можливі причини психічних захворювань, особливості їх впливу на психічне здоров’я людини та способи профілактики психічних захворювань).

№1.2. Особливості патопсихологічних досліджень

1.Підготувати коротку доповідь на тему: „Патопсихологічна характеристика пограничних нервово-психічних розладів”.

2.Підготувати коротку доповідь на тему: „Патопсихологічна характеристика найбільш поширених психічних захворювань”.

3.Підготувати коротку доповідь на тему: „Деонтологічний аспект діяльності патопсихолога”.

4.Підготувати коротку доповідь на тему: „Особливості проведення патопсихологічного дослідження і підготовки висновку”.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. ВИДИ ПОРУШЕНЬ ПСИХІКИ

№2.1.1. Тезаурус патопсихологічних методик дослідження пізнавальних психічних процесів

1.Скласти перелік методик дослідження порушень сенсомоторної сфери особистості із зазначенням особливостей інтерпретації результатів дослідження.

2.Скласти перелік методик дослідження порушень уваги із зазначенням особливостей інтерпретації результатів дослідження.

3.Скласти перелік методик дослідження порушень мислення із зазначенням особливостей інтерпретації результатів дослідження.

4.Скласти перелік методик дослідження порушень пам’яті із зазначенням особливостей інтерпретації результатів дослідження.

№2.1.2. Тезаурус патопсихологічних методик дослідження

емоційно-вольових психічних процесів

1. Скласти перелік методик дослідження порушень сенсомоторної сфери особистості із зазначенням особливостей інтерпретації результатів дослідження.

№ 2.2. Розлади, викликані використанням психоактивних речовин

15

1.Зробити коротку схему-опис впливу депресантів (алкоголь, седативноснотворні лікарські засоби, опіати) на психіку людини.

2.Зробити коротку схему-опис впливу стимуляторів (кокаїн, амфетаміни) на психіку людини.

3.Зробити коротку схему-опис впливу галюциногенів, каннабісу (конопля) і комбінацій психоактивних речовин на психіку людини.

4.Зробити перелік методів лікування розладів, викликаних використанням психоактивних речовин.

№2.3. Причини розладів особистості

1.Коротко описати взаємозв’язок відхилень у функціонуванні психічних процесів та особистісному розвитку дитини (зупинити увагу на можливих детермінантах відхилень у розвитку особистості, структурі первинного і вторинного дефектів, частковому і загальному характері порушень психічного розвитку, порушенні міжфункціональної взаємодії).

2.Коротко описати залежність дисгармонійного розвитку особистості від порушень емоційної регуляції (зупинити увагу на психологічній сутності психопатій, психологічних особливостях та внутрішньо особистісному конфлікті при неврозах).

3.Коротко описати суть часткових та загальних порушень психічного розвитку особистості.

4.Коротко описати суть первинних і вторинних дефектів психічного розвитку, наслідки порушення міжфункціональної взаємодії.

№2.4.1. Характеристика окремих видів девіантної поведінки

1.Підготувати коротку доповідь на тему „Підліткова злочинність як вид девіантної поведінки”.

2.Підготувати коротку доповідь на тему „Патопсихологія залежної поведінки” (поняття залежної поведінки, основні види залежності, причини виникнення залежної поведінки; поведінкові характеристики Інтернет-залежності та практичні рекомендації щодо позбуття Інтернет-залежності; культова залежність, основні риси деструктивних культів, основні фактори ризику культової залежної поведінки, культові зміни особистості).

3.Підготувати коротку доповідь на тему „Алкоголізм як хімічно залежна поведінка” (загальне поняття про алкоголізм, мотивація вживання алкоголю та наркотичних речовин, негативні явища при прийомі алкоголю, хронічний алкоголізм, психотичні розлади при хронічному алкоголізмі (психози), алкоголізм

упідлітків, алкоголізм у дітей).

4.Підготувати коротку доповідь на тему „Наркоманія та токсикоманія як хімічно залежна поведінка” (поняття про наркоманію та токсикоманію, основні наркотичні речовини, клінічні прояви наркоманій при вживанні різних наркотичних речовин, фактори ризику у розвитку наркоманій, терапія і профілактика при наркологічних проблемах).

№2.4.2. Характеристика окремих форм девіантної поведінки

16

1.Підготувати коротку доповідь на тему „Суїцидальна поведінка дітей і підлітків”.

2.Підготувати коротку доповідь на тему „Дитяча агресивність як соціальнопсихологічна проблема”.

3.Коротко описати форми соціальної дезадаптації неповнолітніх (зупинити увагу на таких питаннях: порушення стосунків дитини і дорослого як першоджерело соціальної дезадаптації, механізми психологічного захисту при виникненні важковиховуваності у підлітків, новоутворення у структурі особистості дитини, що перешкоджають процесу соціалізації, діагностичні ознаки особистісних новоутворень, типологія соціально дезадаптованої поведінки).

4.Коротко описати комунікативні девіації особистості.

№2.4.3. Варіанти девіантної поведінки

1.Підготувати коротку доповідь на тему „Етнокультурні варіанти девіантної поведінки”.

2.Підготувати коротку доповідь на тему „Гендерні варіанти девіантної поведінки”.

3.Підготувати коротку доповідь на тему „Вікові варіанти девіантної поведінки”.

4.Підготувати коротку доповідь на тему „Професійні варіанти девіантної поведінки”.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ. ВІКОВА ПАТОПСИХОЛОГІЯ

№3.1. Характеристика окремих психічних порушень у дітей

1.Коротко описати психічні відхилення у дітей з органічним ураженням центральної нервової системи.

2.Підготувати тезовий огляд теми „Суть та особливості неврозу у дитячому віці” (зазначивши причини, ознаки, специфіку неврозу у дітей та способи його подолання).

3.Підготувати тезовий огляд теми „Суть та особливості неврастенії у дитячому віці” (зазначивши причини, ознаки, специфіку неврастенії у дітей та способи її подолання).

4.Підготувати тезовий огляд теми „Дитячі страхи” (зазначивши причини, ознаки, специфіку страхів у дітей та способи їх подолання).

5.Підготувати тезовий огляд теми „Порушення сну у дітей” (зазначивши причини розладів сну, вплив таких розладів на психічне та соматичне здоров’я дитини та способи подолання даних порушень).

6.Підготувати тезовий огляд теми „Нетримання сечі і калу” (зазначивши причини енкоперезу та енурезу, особливості дітей із вказаним діагнозом, способи подолання вказаних розладів).

7.Підготувати тезовий огляд теми „Тики та інші мимовільні рухи” (зазначивши причини, ознаки тиків і мимовільних рухів у дітей та способи їх подолання).

17

8.Підготувати тезовий огляд теми „Парааутистичні стани у дітей і підлітків” (зазначивши причини, ознаки, специфіку вказаних порушень та способи їх подолання).

9.Підготувати тезовий огляд теми „Дитячі тривожні розлади” (зазначивши причини, ознаки тривожних розладів, специфіку поведінки дітей з тривожними розладами та способи їх подолання).

10.Підготувати тезовий огляд теми „Розлади, що виражаються у руйнівній поведінці” (зазначивши причини та ознаки руйнівної поведінки дітей, особистісні особливості дітей, яким властива руйнівна поведінка, способи її подолання).

11.Підготувати тезовий огляд теми „Розлад, пов’язаний з дефіцитом уваги та гіперактивністю” (зазначивши причини та ознаки вказаного розладу, вплив даного порушення на навчальну діяльність дитини, способи його подолання).

№3.2. Характеристика окремих психічних порушень

упідлітковому та дорослому віці

1.Підготувати тезовий огляд теми „Порушення психічного розвитку у підлітковому віці”(звернути увагу на такі питання: акцентуації та психопатії, невротичні розлади, початкові прояви психічних захворювань, порушення потягів, допомога у кризових станах).

2.Підготувати тезовий огляд теми „Види розладів зрілої особистості” (звернути увагу на такі види: „дивні”, „драматичні”, „тривожні”).

3.Підготувати тезовий огляд теми „Види розладів похилого віку” (звернути увагу на такі питання: розлади настрою, тривожні розлади і розлади, пов’язані із зловживанням психоактивними речовинами, делірій і деменція, ключові фактори, які впливають на психічне здоров’я людей похилого віку).

4.Підготувати тезовий огляд теми „Порушення апетиту і харчування” (зазначивши причини даних розладів, особливості осіб з анорексією та булімією та способи подолання вказаних порушень).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІV. ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПРИ НЕНОРМАТИВНОМУ

ПСИХІЧНОМУ РОЗВИТКУ

4.1.Діагностика і корекція шкільної дезадаптації у дітей

1.Виділити основні ознаки шкільної дезадаптації, її суть та механізм розвитку.

2.Скласти таблицю причин різних форм шкільної дезадаптації, їх діагностики та корекційних заходів.

№4.2. Психічні порушення, що лежать в основі труднощів дітей у

навчанні

1.Підготувати тезовий огляд теми „Психологічні причини труднощів дітей

унавчанні” (зазначивши перелік причин, їх особливості, вплив на навчальну діяльність дітей та способи їх усунення).

18

№ 4.3. Медико-соціальна реабілітація та реабілітаційна психологія окремих видів психічних порушень

1.Коротко опишіть методи медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи.

2.Коротко опишіть методи реабілітаційної психології та спеціальної педагогіки для дітей з органічними ураженнями нервової системи.

№4.4. Особливості поведінки з людьми, які страждають психічними

захворюваннями

1.На основі аналізу психологічної літератури підготуйте пам’ятку родичам психічно хворої людини (Як поводити себе з людьми, які страждають психічними захворюваннями?)

№4.5. Психічні аномалії та проблеми їх криміногенності

1.Підготувати коротку доповідь на тему „Злочинна поведінка осіб з психічними аномаліями”.

2.Підготувати коротку доповідь на тему „Кримінальна відповідальність осіб з психічними аномаліями”.

3.Підготувати коротку доповідь на тему „Вплив клініцистів на систему кримінального права”.

4.Підготувати коротку доповідь на тему „Вплив законодавства на систему психіатричних клінік”.

19

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической деятельности человека / Под ред. И.А.Полищука и А.Е.Видренко. – К.: Здоров’я, 1980. – 123 с.

2.Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений). – Д.: Сталкер, 1998. – 432 с.

3.Зейгарник Б.В. Патопсихология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – 2-е изд., стереотип. – М.: Академия, 2003. – 208 с.

4.Зінченко С.М., Мартинюк В.Ю., Майструк О.А. Психічні відхилення у дітей з органічним ураженням центральної нервової системи (Клінікосиндромологічний аспект). – К., 1999. – 24 с.

5.Зинченко С.М. Почему детям бывает трудно учиться. – К.: Радянська школа, 1990. – 56 с.

6.Зинченко С.М. Нервные дети – болезнь или воспитание (початок) // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – №7. – С. 63 – 70.

7.Зинченко С.М. Нервные дети – болезнь или воспитание // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – №8. – С. 51 – 57.

8.Зінченко С.М. Патопсихологія: методики дослідження. Розділ І. (методичний посібник). – К., 2004. – 30 с.

9.Зинченко С.М. Нервные дети – болезнь или воспитание // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – №1. – С. 52 – 57.

10.Зинченко С.М. Нервные дети – болезнь или воспитание // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – №2. – С. 54 – 59.

11.Зинченко С.М. Нервные дети – болезнь или воспитание // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – №3. – С. 73 – 77.

12.Зинченко С.М. Нервные дети – болезнь или воспитание // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – №6. – С. 73 – 77.

13.Зинченко С.М. Нервные дети – болезнь или воспитание // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – №8. – С. 70 – 73.

14.Зінченко С.М. Медична психологія. Розділ „Сексологія та сексопатологія”: Навчальний посібник. – К.: Екмо, 2005. – 62 с.

15.Зінченко С.М. Медична психологія. Розділ – Девіантна поведінка: Навчальний посібник. – К., 2006. – 108 с.

16.Зінченко С.М., Злагодух В.В. Специфічні розлади здібностей дитини до навчання // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – №8. – С. 48 – 51.

17.Зінченко С.М. Специфічні розлади здібностей дитини до навчання // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – №9. – С. 63 – 66.

18.Карпов А.А. Ваш близкий – психически больной. – СПб., 2005. – 385 с.

19.Колесникова Г.И. Девиантное поведение для студентов вузов / Г.И.Колесникова, А.Б.Котова, И.А.Петрулевич. – Ростов н/Д.: Феникс, 2007. – 120 с.

20.Комер Р. Патология поведения. Нарушения и патологии психики. – 4-е изд. – СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2005. – 640 с.

21.Кузнєцов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія: Навчальний посібник. –

20

Київ: Здоров’я, 1993. – 344 с.

22.Майданник В.Г., Хайтович М.В., Ісаєвич С.І. Діагностика і корекція шкільної дезадаптації у дітей: методичні рекомендації. – Ужгород, 2002.

–24 с.

23.Максимова Н.Ю., Милютина Е.Л. Курс лекций по детской патопсихологии: Учебное пособие. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 576 с.

24.Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології. – К.: Перун, 1996. – 463 с.

25.Максимова Н.Ю. Психологія адиктивної поведінки. – К., 2001.

26.Мартинюк І.А. Патопсихологія. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 208 с.

27.Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. Практическое руководство. – 4-е изд. – М.: МЕДпресс-информ, 2002. – 592 с.

28.Менделевич В.Д. Психология девиантного поведения: учебное пособие для вузов. – СПб.: Речь, 2005. – 445 с.

29.Основи медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи. Навчально-методичний посібник / За ред. Мартинюка В.Ю., Зінченко С.М. – К.: Інтермед, 2005. – 416 с.

30.Патопсихологическая диагностика / В.М.Блейхер, И.В.Крук. – К.:

Здоров’я, 1986. – 280 с.

31.Патопсихология: Хрестоматия / Сост. Н.Л.Белопольская, 2-е изд., испр. и доп. – М.: Когито-Центр, 2000. – 289 с.

32.Пеньковська Н.М. Групова психокорекція у роботі з молодшими школярами (психологічний супровід особистісного становлення молодших школярів): Метод. посіб. для студ. вищ. навч. пед. закл. – Тернопіль: ТНПУ, 2006. – 116 с.

33.Перешеина Н.В., Заостровцева М.Н. Девиантный школьник: Профилактика и коррекция отклонений. – М.: ТЦ Сфера, 2006. – 192 с.

34.Психологический словарь / авт.-сост. В.Н.Копорулина, М.Н.Смирнова, Н.О.Гордеева, Л.М.Балабанова; Под общ. ред. Ю.Л.Неймера. – Ростов-на-

Дону: Феникс, 2003. – 640 с.

35.Развитие личности ребенка / Н.Ньюкомб. – 8-е изд. – СПб.: Питер, 2003.

–640 с.

36.Рубинштейн С.Я. Экспериментальные методики патопсихологии и опыт применения их в клинике. (Практическое руководство) – М.: АпрельПресс, Психотерапия, 2007. – 224 с.

37.Технологія попередження дисграфії / Л.Кондратенко, О.Прищепа. – К.:

Главник, 2005. – 96 с.

38.Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. – М.: Издательство Института Психотерапии, 2002. – 490 с.

39.Фурманов И.А., Фурманова Н.В. Психология депривированного ребенка: пособие для психологов и педагогов. – М.: Гуманиар. изд. центр ВЛАДОС, 2004. – 319 с.

спостереження, самоспостереження, цілеспрямована психологічна бесіда. Експериментально-психологічні методи, їх роль у психологічній діагностиці хворих.

Сучасна медична
психологія має у своєму розпорядженні
великий арсенал методів дослідження.
У здебільшості ці методи запозичені з
загальної психології, частина з них
створена в клінічній психології як
власне клініко-психологічні прийоми.
Умовно всі методи психології можуть
бути розділені на нестандартизовані і
стандартизовані. Нестандартизовані
методи, представлені насамперед набором
так званих патопсихологічних методик,
які відрізняються «прицільністю»,
спрямованістю на певні види психічної
патології, і вибір їх здійснюється
індивідуально для конкретного
досліджуваного. Створюються ці методики
для вивчення конкретних видів порушення
психічної діяльності. В умовах
психологічного експерименту вони
використовуються для виявлення
особливостей психічних процесів
відповідно до поставленої задачі,
зокрема диференціальної діагностики.

Психологічний
висновок ґрунтується при цьому не
стільки на урахуванні кінцевого
результату діяльності хворого, скільки
на якісному, змістовному аналізі способів
діяльності, характерних рис самого
процесу виконання роботи в цілому, а не
окремих завдань. Важливим є урахування
відношення хворого до дослідження,
залежність форми пред’явлення завдання
від стану досліджуваного і рівня його
розвитку. Лише при такій побудові
експерименту може бути повною мірою
реалізована вимога до психологічного
дослідження — виявлення і зіставлення
структури як змінених, так і збережених
форм психічної діяльності. Очевидно,
що проведення психологічного експерименту,
побудованого на відзначених вище
принципах, вимагає особливо високої
кваліфікації медичного психолога.

У
практичній діяльності медичного
психолога використовуються також і
стандартизовані методики. У цьому
випадку групи відповідним чином
підібраних і структурованих завдань
пред’являються в однаковій формі
кожному випробуваному з метою зіставлення
способу і рівня виконання їх випробуваним
і іншими особами. Стандартизовані методи
можна визначити як тести, що широко
розуміються, зараховуючи до них тести
для дослідження психічних процесів,
психічних станів і особистості.

У випадку застосування
стандартизованих методів спосіб аналізу
результатів кожної окремої методики
ґрунтується переважно на кількісній
оцінці, що зіставляється з оцінками,
отриманими раніше у відповідної вибірки
хворих і здорових випробуваних.
Стандартизовані методи, крім уніфікації
самих завдань, повинні бути нормалізовані,
тобто мати шкалу оцінок (норм), створену
на основі емпіричного попереднього
дослідження; повинні мати обчислений
ступінь стійкості результатів (надійності)
і досить точно оцінювати стан визначених
характеристик психічної діяльності.

Стандартизовані
методики уступають по своїй діагностичній
цінності нестандартизованим, застосування
їх у клініці зазвичай має допоміжне
значення, частіше як доповнення до
нестандартизованих методів. Адекватним
є їх використання при масових обстеженнях,
при необхідності групової оцінки
досліджуваних, для орієнтованої
експрес-діагностики в умовах дефіциту
часу. При оцінці результатів досліджень,
проведених за допомогою одних лише
тестових методів, необхідна певна
обережність, бо отримані дані можуть
бути використані лише як доповнення до
повного клінічного обстеження.

Один
з найкрупніших вітчизняних медичних
психологів В.Н. Мясищєв відзначав, що в
складній задачі психологічного
дослідження на сучасному рівні кожний
із психологічних методів має переваги
і слабкі сторони. Лабораторний метод
уступає клінічному в близькості до
життя, але може перевершувати його з
аналітично-методичної точки зору. Задача
психолога-дослідника і психолога-практика
— у вмілому комбінуванні цих методів
згідно цілям дослідження.

Серед
методів, які найчастіше застосовуються
в практичній діяльності медичного
психолога відносяться спостереження
і самоспостереження (обсерваційні
методи), психодіагностичні методи (тести
— стандартизовані і проективні), інтерв’ю,
бесіди; аналіз процесів і продуктів
діяльності, біографічні методи (аналіз
фактів, дат і подій життєвого шляху,
документів, свідчень). Застосування
окремих методів або їх сполучення
залежить від задач і об’єкта дослідження.

Серед
методів, що найчастіше використовуються
в медичній психології та дозволяють
об’єктивізувати, диференціювати і
кваліфікувати різні варіанти норми і
патології виділяються спостереження
та самоспостереження, психофізіологічні
методи (ЕЕГ, РЕГ, ЕКГ та ін.), анамнестичний
метод, експериментально-психологічний
метод.

Спостереження
— описовий психологічний дослідницький
метод, що полягає в цілеспрямованому й
організованому сприйнятті і реєстрації
поведінки досліджуваного об’єкта.

Разом з інтроспекцією
спостереження вважається найстаршим
психологічним методом. Наукове
спостереження стало широко застосовуватися,
починаючи з кінця XІX століття, в областях,
де особливе значення має фіксація
особливостей поведінки людини в різних
умовах, — у клінічній, соціальній,
педагогічній психології, психології
розвитку, а з початку XX століття — у
психології праці.

Відповідно до
цілей і задач, спостереження може бути
суцільним (фіксуються всі прояви психіки)
чи вибірковим (фіксуються тільки окремі
прояви, наприклад, тільки емоційні). У
спостереженні важливе значення має
фіксація результатів, вона може
здійснюватися за допомогою спеціальних
записів — протоколів, стенограм, але в
даний час найбільше значення має
спеціальна апаратура: телеаудіозапис
і т.п. Спостереження вимагає значних
витрат часу, дослідник знаходиться в
пасивній позиції, він змушений чекати,
коли наступить цікавляче його явище.
На результати спостереження можуть
вплинути установки, інтереси дослідника.

З огляду на ці
недоліки, спостереження використовується,
у першу чергу, у тих випадках, коли
потрібно мінімальне втручання в природну
поведінку, коли необхідно одержати
цілісну картину. Часто воно використовується
на початкових етапах дослідження, а
потім доповнюється іншими методами
дослідження.

Предметами
спостереження виступають різні
особливості поводження. Об’єктами
дослідження можуть бути:

1. Вербальна
поведінка

o Зміст мови

o Тривалість мови

o Інтенсивність
мови та ін.

2. Невербальна
поведінка

o Експресія обличчя,
очей, тіла

o Виразність
рухів та ін.

3. Переміщення
людей

4. Дистанція між
людьми

5. Фізичні впливи

o Торкання

o Поштовхи

o Удари та ін.

Таким
чином, дослідник не спостерігає
властивості психіки, він реєструє лише
ті прояви об’єкта, що доступні для
фіксації. І тільки виходячи з припущення
про те, що психіка знаходить свій прояв
у поведінці, психолог може будувати
гіпотези про психічні властивості,
ґрунтуючись на даних, отриманих при
спостереженні.

Самоспостереження
як реальний процес завжди присутній у
психологічному дослідженні і може
виступати у виді самозвіту досліджуваного
про свої думки, хід рішення задачі,
переживаннях і т.п. Особливе значення
має самоспостереження при вивченні
динаміки свідомості, при описі самопочуття
в тих чи інших станах діяльності, динаміки
представлень і переживань, мотивів
поведінки. Велике значення мають прийоми
і дані опосередкованого самоспостереження,
представлені у виді щоденників,
автобіографічних матеріалів, переписування.
У медичній практиці завжди використовується
матеріал суб’єктивного анамнезу, що
зіставляється з даними клінічного і
лабораторного дослідження (об’єктивного
анамнезу). Необхідно відзначити, що сама
можливість самоспостереження і його
адекватність залежать від рівня
самоаналізу, що є показником психічного
розвитку людини.

Клініко-психологічне
інтерв’ю (бесіда)

— це метод одержання інформації про
індивідуально-психологічні особливості
особистості і психологічні стани. Від
звичайного розпиту інтерв’ю відрізняється
тим, що воно має спрямований діалогічний
характер і спрямовано не тільки на
ідентифікацію явних ознак патології,
але і на розпізнавання прихованих ознак,
а також на більш точне розуміння сутності
проблеми.

Під
час проведення клініко-психологічного
інтерв’ю необхідно дотримуватись
певних принципів.

Принцип
однозначності і точності має на увазі
однозначне формулювання питань, що не
допускає розмаїтності в розумінні того,
про що запитує лікар пацієнта (наприклад,
питання «Чи Ви пробуєте на собі психічний
вплив?» неоднозначний, оскільки під
впливом можна розуміти різні речі:
інопланетян, інших людей, сильні
переживання і т.д. ).

Принцип зрозумілості
припускає, що діагност звертається до
пацієнта на зрозумілій йому мові, що
відповідає його соціальному статусу,
рівню знань, словниковому запасу,
культурним особливостям.

Принцип адекватності
вимагає уточнення змісту однакових
слів, якими користаються пацієнт і
психолог для виключення невірної
інтерпретації відповідей.

Принцип
неупередженості припускає контроль
діагноста над тим, чи не нав’язує він
пацієнту своїх представлень про наявність
у пацієнта патології.

Саме
інтерв’ю (бесіда) складається з двох
частин. Перша частина — установлення
психологічного контакту. Це найбільш
важливий і складний етап, здатний
уплинути на якість отриманих результатів.
Як правило, при роботі з дітьми і
підлітками медичний психолог зіштовхується
з тим, що дітей приводять на прийом
дорослі: батьки і педагоги. Причиною
звертання до медичного психолога стає
проблемна з погляду дорослих поведінка
дитини. Тому діти часто не розуміють,
чому їм потрібно розмовляти з психологом
і брати участь у якихось обстеженнях.
Тому первинне клініко-психологічне
інтерв’ю ніколи не слід орієнтувати
на одержання інформації: його краще
починати із ситуативної підтримки,
уточнення самопочуття і здатності брати
участь у дослідженні, пояснення цілей
і задач зустрічі психолога з дитиною,
акцентуючи увагу на наявності в нього
права відмовитися від діагностичної
процедури. Однак подібні ж задачі нерідко
вирішуються і медичним психологом, що
працює з дорослими людьми (наприклад,
з пацієнтами психіатричних клінік).

Друга
частина інтерв’ю — бесіда під час
експерименту — більше характерна для
нозологічної парадигми медичної
психології. Зміст цієї бесіди завжди
залежить від поставленої задачі.

В
описувально-феноменологічній парадигмі
клініко-психологічне інтерв’ю є головним
методом обстеження особистості, тоді
як спостереження і експериментально-психологічне
дослідження відіграють допоміжну роль.

Клініко-психологічне
інтерв’ю може бути напівструктурованим
і вільним.

Напівструктуроване
інтерв’ю містить у собі обов’язковий
список специфічних питань, що стосується
конкретної проблеми. Воно дозволяє
психологу за короткий період зібрати
повну інформацію, необхідну для постановки
психологічного діагнозу, і прояснити
всі необхідні аспекти проблеми.
Напівструктуровані інтерв’ю складаються
на основі таксономічних (синдромальних)
ознак психічних чи поведінкових розладів
і полегшують класифікацію проблеми в
універсальних визначеннях хвороб.
Питання в таких інтерв’ю спрямовані
на ідентифікацію симптомів розладу,
визначення типових ситуацій їхнього
прояву, інтенсивність і глибину порушень,
сімейний і міжособистісний контекст.
Ефективність проведення структурованого
інтерв’ю визначається двома факторами:
1) якістю міжособистісного контакту
психолога і досліджуваного; 2) гнучкістю
проведення інтерв’ю (урахування
психологом індивідуального стану
досліджуваного, ситуації обстеження й
особливостей життя досліджуваного).
Перевагою використання напівструктурованого
інтерв’ю є те, що нерідко люди не схильні
відразу поділятися з психологом важливою
діагностичною інформацією. Недоліком
є те, що обстежувані цим способом часто
не схильні розповідати психологу більш
того, про що були задані питання.

Вільні
клініко-психологічні інтерв’ю допомагають
сформувати найбільш повну інформацію
про актуальні проблеми досліджуваного
і ситуації, у якій він знаходиться.
Вільне інтерв’ю дозволяє досліджуваним
спонтанно висловлювати свої найбільш
актуальні, не нав’язані психологом
думки і почуття, як це і буває з ними в
повсякденному спілкуванні. Багато
психологів розробляють індивідуальний
стиль залучення своїх клієнтів у вільне
діагностичне інтерв’ю, використовуючи
різні засоби. При роботі з маленькими
дітьми доцільно спочатку втягнути в
гру чи спільну діяльність одного з
близьких дитини, якому він довіряє
(наприклад, почати роботу зі спільного
розфарбовування чи малювання картинок).
У ході вільного інтерв’ю необхідно
зібрати інформацію про сприйняття
дитиною самого себе й інших людей,
довідатися його звичайні поведінкові
реакції в різноманітних ситуаціях
спілкування і взаємодії. При такому
інтерв’ю важливою може виявитися
будь-яка інформація, що стосується
поглядів дитини на ситуацію звертання
до психолога, обстеження, а також його
інтерпретації того, що сталося й інших
основних життєвих подій.

У
первинному клініко-психологічному
інтерв’ю, проведеному будь-яким методом,
важливо провести обстеження психічного
статусу. Інформація про психічний статус
являє собою враження психолога від
спілкування з клієнтом. Таке обстеження
дозволяє виділити ті аспекти поведінки,
які необхідно піддати більш ретельному
аналізу, зіставити скарги зі сформованим
враженням. Психічний статус містить у
собі п’ять параметрів:

— зовнішній вигляд
обстежуваного;

— комунікабельність
і поведінка під час бесіди і тестування;

— настрої й емоції;

— інтелект;

— особливості
сприйняття себе, часу і навколишній
реальності.

Для оцінки
зовнішнього вигляду необхідно звернути
увагу на зовнішність, відповідність
зовнішнього вигляду віку, ходу, одяг,
зовнішній вигляд (охайний, неохайний),
використовувані пози і жести, вираження
обличчя.

Комунікабельність
і поведінка під час бесіди і тестування
подає інформацію про сформованість
соціальних навичок спілкування і
взаємодії, про рівень моторного статусу,
відношення до факту бесіди з психологом
(роздратування, агресія, прагнення
викликати до себе симпатію, оборонна
позиція, апатичність, сарказм) і
адекватності поведінки у ситуації.
Комунікабельність також дозволяє
оцінити процес мислення: цілісність чи
розірваність, рухливість, доречність,
докладність.

Настрій
та емоції характеризують психологічний
стан обстежуваного (похмурість,
напруженість, безвихідність, обурювання,
впевненість, сум, ейфорія, страх і т.д.
).

Інтелект
характеризується словниковим запасом,
рівнем досвідченості, наявним запасом
знань, здатністю розуміти зв’язок речей
і явищ, робити висновки.

Особливості
сприйняття себе, часу і навколишній
реальності характеризують здатність
людини знати час, місце, хто він і де
знаходиться, а також характеризують
рівень свідомості (ясне, сплутане,
потьмарене), адекватність самооцінки,
наявність порушень сприйняття.

Глава 3: Решение проблем психического здоровья

версия для печати

Глава 3: Решение проблем с психическим здоровьем:
Предыдущая страница |
1,2,3,4

Идея оказания психиатрической помощи на базе сообщества — это скорее глобальный подход, чем организационное решение. Уход на уровне общины означает, что подавляющее большинство пациентов, нуждающихся в психиатрической помощи, должны иметь возможность лечиться на уровне общины. Психиатрическая помощь должна быть не только местной и доступной, но и удовлетворять многочисленные потребности людей.В конечном итоге он должен быть направлен на расширение прав и возможностей и использование эффективных методов лечения, которые позволят людям с психическими расстройствами улучшить свои навыки самопомощи, включая неформальную семейную социальную среду, а также формальные механизмы поддержки. Помощь на уровне общины (в отличие от помощи на базе больниц) способна выявить ресурсы и создать здоровые союзы, которые в противном случае остались бы скрытыми и неактивными.

Использование этих скрытых ресурсов может предотвратить ситуации, в которых службы здравоохранения бросают выписанных пациентов на попечение их необорудованных семей (с хорошо известными негативными психосоциальными последствиями и бременем для обоих).Это позволяет достаточно эффективно справляться с социальным и семейным бременем, которое традиционно облегчается институциональным уходом. Этот вид услуг распространяется в некоторых европейских странах, в некоторых штатах США, в Австралии, Канаде и Китае. Некоторые страны Латинской Америки, Африки, Восточного Средиземноморья, Юго-Восточной Азии и Западной части Тихого океана ввели инновационные услуги (ВОЗ 1997b).

Однако надлежащая помощь, где бы она ни применялась, основывается на основных руководящих принципах, некоторые из которых особенно важны для охраны психического здоровья.Это: диагностика; раннее вмешательство; рациональное использование лечебных методик; непрерывность ухода; широкий спектр услуг; вовлечение потребителей; партнерство с семьями; вовлечение местного сообщества; и интеграция в первичную медико-санитарную помощь.

Диагностика и вмешательство

Правильный объективный диагноз имеет основополагающее значение для планирования индивидуального ухода и выбора подходящего лечения. Психические и поведенческие расстройства можно диагностировать с высокой степенью достоверности.Поскольку для разных болезней показаны разные методы лечения, диагностика является важной отправной точкой любого вмешательства.

Диагноз может быть установлен нозологически (то есть в соответствии с международной классификацией и номенклатурой болезней и расстройств), с точки зрения типа и уровня инвалидности, с которыми сталкивается человек, или, предпочтительно, с точки зрения того и другого.

Раннее вмешательство имеет основополагающее значение для предотвращения развития полномасштабного заболевания, контроля симптомов и улучшения результатов.Чем раньше будет назначен правильный курс лечения, тем лучше прогноз. Важность раннего вмешательства подчеркивается следующими примерами.

  • При шизофрении продолжительность нелеченого психоза оказывается важной. Задержка в лечении, вероятно, приведет к худшим результатам (McGorry 2000; Tharaet al. 1994).
  • Скрининг и краткие вмешательства для лиц с высоким риском развития проблем, связанных с алкоголем, эффективны для снижения потребления алкоголя и связанного с ним вреда (Wilk et al.1997).

Надлежащее лечение психических расстройств подразумевает рациональное использование фармакологических, психологических и психосоциальных вмешательств клинически значимым, сбалансированным и хорошо интегрированным способом. Ввиду чрезвычайной важности компонентов ухода, они подробно рассматриваются далее в этой главе.

Непрерывность ухода

Некоторые психические и поведенческие расстройства имеют хроническое течение, хотя и имеют периоды ремиссии и рецидивов, которые могут имитировать острые расстройства.Тем не менее, что касается лечения, они похожи на хронические соматические заболевания. Таким образом, парадигма оказания помощи при хронических заболеваниях более подходит для них, чем парадигма, обычно используемая при острых инфекционных заболеваниях. Это имеет особые последствия для доступа к услугам, наличия персонала и затрат для пациентов и их семей.

Потребности пациентов и их семей сложны и меняются, поэтому важна непрерывность оказания помощи. Это требует изменений в нынешней организации ухода.Некоторые из мер по обеспечению непрерывности лечения включают:

  • специальные клиники для групп пациентов с одинаковым диагнозом или проблемами;
  • Навыки заботы о лицах, осуществляющих уход;
  • та же медицинская бригада, которая оказывает помощь пациентам и их семьям;
  • групповое обучение пациентов и их семей;
  • децентрализация услуг;
  • интеграция помощи в первичную медико-санитарную помощь.

Широкий спектр услуг

Потребности людей с психическими заболеваниями и их семей многочисленны и разнообразны и различаются на разных стадиях болезни.Для оказания всесторонней помощи некоторым людям с психическими заболеваниями требуется широкий спектр услуг. Те, кто выздоравливает после болезни, нуждаются в помощи, чтобы восстановить свои навыки и вернуться к своей роли в обществе. Те, кто выздоравливает лишь частично, нуждаются в помощи, чтобы конкурировать в открытом обществе. Некоторым пациентам, особенно в развивающихся странах, которые получили неоптимальную помощь, тем не менее, могут помочь программы реабилитации. Эти службы могут предоставлять лекарства или предоставлять специальные программы реабилитации, жилье, судебную помощь или другие формы социально-экономической поддержки.Специализированный персонал, такой как медсестры, клинические психологи, социальные работники, эрготерапевты и волонтеры, продемонстрировали свою ценность как неотъемлемые элементы гибких групп по уходу. Многопрофильные бригады особенно важны для лечения психических расстройств из-за сложных потребностей пациентов и их семей на разных этапах болезни.

Партнерство с пациентами и семьями

Появление движений потребителей в ряде стран изменило восприятие взглядов заинтересованных сторон.Эти группы потребителей обычно состоят из людей с психическими расстройствами и членов их семей. Во многих странах движения потребителей росли параллельно с традиционной пропагандой психического здоровья, например движениями семей. Движение потребителей основано на вере в индивидуальный выбор пациента в отношении лечения и других решений (см. Вставку 3.4).

Вставка 3.4 Роль потребителей в охране психического здоровья

Люди, пользующиеся услугами психиатрических служб, традиционно рассматривались в системе как пассивные получатели, неспособные сформулировать свои собственные потребности и желания и подвергающиеся формам ухода или лечения, выбранным и разработанным другими.Однако за последние 30 лет, будучи потребителями, они начали формулировать собственное видение того, какие услуги им нужны и в которых они нуждаются.

Среди наиболее значительных возникших тем: право на самоопределение; потребность в информации о лекарствах и других методах лечения; потребность в услугах, способствующих активному участию сообщества; прекращение стигмы и дискриминации; улучшение законов и общественного мнения, устранение препятствий на пути интеграции в сообщества; потребность в альтернативных потребительских услугах; лучшие юридические права и правовая защита существующих прав; и прекращение содержания людей в крупных учреждениях, часто на всю жизнь.

Мнения потребителей и их организаций о том, как лучше всего достичь своих целей, различаются. Некоторые группы хотят активного сотрудничества и сотрудничества со специалистами в области психического здоровья, в то время как другие хотят полного отделения от них. Существуют также большие различия в том, насколько тесно сотрудничать, если вообще, с организациями, представляющими членов семей пациентов.

Очевидно, что организации потребителей во всем мире хотят, чтобы их голоса были услышаны и учитывались при принятии решений относительно их жизни.Люди, у которых диагностировано психическое заболевание, имеют право быть услышанными в обсуждениях политики и практики в области психического здоровья, в которых принимают участие специалисты, члены семьи, законодатели и лидеры общественного мнения. За ярлыками и диагнозами стоят реальные люди, у которых, независимо от того, что думают другие, есть идеи, мысли, мнения и амбиции. Те, у кого диагностировано психическое заболевание, не отличаются от других людей и хотят от жизни тех же самых элементарных вещей: адекватного дохода; достойные места для жизни; образовательные возможности; профессиональная подготовка, ведущая к реальной, значимой работе; участие в жизни своих сообществ; друзья и социальные отношения; и любящие личные отношения.

Предоставлено Джуди Чемберлин ([email protected]), Национальный центр расширения прав и возможностей, Лоуренс, Массачусетс, США (http://www.power2u.org).

Вероятно, лучшим примером потребительского движения является Анонимные Алкоголики, которые стали популярными во всем мире и достигли показателей выздоровления, сопоставимых с показателями, получаемыми при официальной психиатрической помощи. Доступность компьютерного лечения и онлайн-поддержка от бывших пациентов открыли новые способы получения медицинской помощи.Пациенты с психическими расстройствами могут очень успешно помогать себе, и поддержка со стороны сверстников была важна в ряде условий для выздоровления и реинтеграции в общество.

Потребительское движение существенно повлияло на политику в области психического здоровья в ряде стран. В частности, это увеличило занятость людей с расстройствами в традиционной системе психического здоровья, а также в других социальных службах. Например, в Министерстве здравоохранения провинции Британская Колумбия, Канада, должность директора альтернативного ухода недавно была назначена человеку с психическим расстройством, который, таким образом, имеет сильные возможности влиять на политику и услуги в области психического здоровья.

Защита прав потребителей нацелена на принудительное лечение, самостоятельное лечение, роль потребителей в исследованиях, предоставление услуг и доступ к медицинской помощи. Программы, проводимые потребителями, включают центры доверия, программы ведения дел, программы работы с клиентами и кризисные службы.

Позитивная роль семьи в программах охраны психического здоровья была признана сравнительно недавно. Раннее представление о семье как о причинном факторе неверно. Роль семьи теперь выходит за рамки повседневного ухода за организованной защитой интересов психически больных.Такая адвокация сыграла решающую роль в изменении законодательства в области психического здоровья в некоторых странах и улучшении услуг и развитии сетей поддержки в других.

Обширные данные демонстрируют преимущества вовлечения семей в лечение и ведение шизофрении, умственной отсталости, депрессии, алкогольной зависимости и расстройств поведения в детском возрасте. Роль семьи в лечении других заболеваний еще предстоит более четко установить в ходе дальнейших контролируемых исследований.Есть признаки того, что результаты для пациентов, живущих со своими семьями, лучше, чем для пациентов в учреждениях. Тем не менее, многие международные исследования установили тесную взаимосвязь между высоким отношением к «выраженным эмоциям» у родственников и повышенной частотой рецидивов у пациентов, живущих с ними. Изменяя эмоциональную атмосферу в доме, можно снизить частоту рецидивов (Leff & Gamble 1995; Dixon et al. 2000).

Работа с семьями по сокращению рецидивов всегда рассматривалась как дополнение к поддерживающим лекарствам, а не как их замена.Действительно, было показано, что семейная терапия в сочетании с антипсихотическими препаратами более эффективна в предотвращении рецидива шизофрении, чем одно лекарство. Мета-анализ, проведенный Кокрановским сотрудничеством (Pharaoh et al. 2000), показал, что частота рецидивов снижается в среднем вдвое как в течение одного, так и двух лет. Однако остается вопрос, смогут ли обычные клинические бригады воспроизвести поразительные результаты новаторских исследовательских групп, которые проводили свою работу в основном в развитых странах.В развивающихся странах семья обычно участвует в лечении отдельного психиатрического пациента как традиционными целителями, так и биомедицинскими службами.

Семейные сети на местном и национальном уровнях позволили опекунам установить партнерские отношения с профессионалами (вставка 3.5). Помимо взаимной поддержки, многие сети стали пропагандистами, просвещающими широкую публику, увеличивая поддержку со стороны политиков и борясь со стигмой и дискриминацией.

Коробка 3.5 Партнерство с семьями

Работникам психиатрической помощи, семьям людей с психическими заболеваниями и организациям поддержки семей есть чему поучиться друг у друга. Благодаря регулярным контактам медицинский персонал может узнать от семей, какие знания, отношения и навыки необходимы, чтобы они могли эффективно работать вместе. Они также узнают о таких проблемах, как ограниченные ресурсы, огромная нагрузка и недостаточная подготовка, которые не позволяют клиницистам и клиническим службам предоставлять эффективные услуги.В таких случаях защита со стороны семейной организации может рассматриваться как более ценная, чем «личная заинтересованность» профессионального работника.

Когда возникает психическое заболевание, профессиональным работникам полезно наладить ранние партнерские отношения с семьей. Благодаря такому совместному взаимодействию можно обсуждать информацию по широкому кругу вопросов, связанных с заболеванием, изучать реакции семьи и формулировать план лечения. Семьи, в свою очередь, извлекают пользу из обучения процессу решения проблем, чтобы справляться с болезнью наиболее эффективно.

Ниже кратко описаны две ассоциации поддержки семьи, которые очень успешно справились с потребностями своих групп и наладили контакты с профессионалами.

Alzheimer’s Disease International (ADI) является головной организацией 57 национальных ассоциаций Альцгеймера по всему миру. Его цель — поддержать развитие и повышение эффективности новых и существующих национальных ассоциаций Альцгеймера посредством таких мероприятий, как Всемирный день болезни Альцгеймера, ежегодная конференция и Университет Альцгеймера (серия семинаров, посвященных основным организационным вопросам).Он также предоставляет информацию через свой веб-сайт (http://www.alz.co.uk), информационные бюллетени, буклеты и информационные бюллетени.

Национальные ассоциации по борьбе с болезнью Альцгеймера посвящены поддержке людей с деменцией и их семей. Они предоставляют информацию, а также практическую и эмоциональную помощь, такую ​​как линии помощи, группы поддержки и временный уход. Они также проводят обучение лиц, осуществляющих уход, и специалистов, а также проводят разъяснительную работу с правительствами.

Всемирное содружество по шизофрении и родственным расстройствам (WSF) подчеркивает, что взаимный обмен знаниями, профессиональными знаниями работников психического здоровья, а также знаниями, полученными семьями и потребителями через их жизненный опыт, имеет жизненно важное значение для развития доверия.Без доверия эффективный терапевтический альянс часто невозможен, и врачи, семьи и потребители могут оказаться в противоречии друг с другом.

Это постоянное партнерство направлено на развитие уверенности в себе членов семьи, осуществляющих уход, чтобы они могли решать множество сложных проблем, с которыми они сталкиваются, вместо того, чтобы постоянно полагаться на профессиональную поддержку. Этот процесс известен как «переход от пассивного мышления к активному уходу». Это подкрепляется направлениями в организации поддержки семьи, которые специалисты должны настоятельно рекомендовать членам семьи как важную часть долгосрочного плана лечения и ухода.Более подробную информацию об этой ассоциации можно получить по электронной почте [email protected]

Вовлечение местного сообщества

Общественные убеждения, отношения и реакции определяют многие аспекты психиатрической помощи. Люди с психическими заболеваниями являются членами общества, и социальная среда является важным фактором, определяющим результат. Если социальная среда благоприятна, она способствует выздоровлению и реинтеграции; если отрицательный, это может усилить стигму и дискриминацию.Усилия по расширению участия местных сообществ включают распространение точной информации о психических расстройствах и использование ресурсов сообщества для конкретных инициатив, таких как участие волонтеров в предотвращении самоубийств и сотрудничество с традиционными целителями. Перенос ухода из учреждений в само сообщество может изменить отношение и реакцию сообщества и помочь людям с психическими заболеваниями вести лучшую жизнь.

Исследования, проведенные во многих странах Африки и Азии, показывают, что около 40% клиентов традиционных целителей страдают психическими заболеваниями (Saeed et al.2000). Это не сильно отличается от картины, выявленной во многих исследованиях, проведенных в медицинских учреждениях общего профиля. Таким образом, работа с народными целителями является важной инициативой в области психического здоровья. Профессионалы предоставляют целителям точную информацию о психических и поведенческих расстройствах, поощряют их выступать в качестве консультантов и препятствуют таким практикам, как голодание и наказание. Со своей стороны, профессионалы начинают понимать навыки целителей в борьбе с психосоциальными расстройствами.

Неправительственные организации играли важную роль в движениях за психическое здоровье на протяжении всей истории. Это был потребитель, Клиффорд Бирс, который в 1906 году создал первую успешную неправительственную организацию, занимающуюся психическим здоровьем, предшественницу Всемирной федерации психического здоровья. Вклад этих организаций неоспорим.

Есть несколько способов внести изменения в сообщество. Наиболее важным из них является использование средств массовой информации для образовательных кампаний, направленных на широкую общественность.«Победить депрессию», «Изменить сознание каждой семьи в стране» и лозунг Всемирного дня здоровья 2001 года «Прекратить изоляцию, не бойтесь заботиться». Массовые программы повышения осведомленности общественности в таких странах, как Австралия, Канада, Индия, Исламская Республика Иран, Малайзия, Великобритания и США изменили отношение населения к психическим расстройствам. Всемирная психиатрическая ассоциация (ВПА) запустила программу в ряде стран по борьбе со стигмой и дискриминацией в отношении лиц, страдающих шизофренией (см. Вставку 4.9). Программа использует средства массовой информации, школы и членов семьи как агентов изменений.

Хотя во многих развивающихся странах сообщество не обязательно дискриминирует людей с психическими заболеваниями, вера в колдовство, сверхъестественные силы, судьбу, недоброжелательность богов и т. Д. Могут помешать поиску помощи и приверженности лечению. Один из лучших примеров того, как сообщества могут ухаживать за душевнобольными, можно найти в бельгийском городе Гил, месте, несомненно, старейшей общественной программы психического здоровья в западном мире.С 13-го века и, возможно, еще с 8-го века, людей с тяжелыми психическими заболеваниями встречали в церкви Святой Димфы или в приемных семьях города, с которыми они жили, часто в течение нескольких десятилетий. Сегодня такие семьи в Гиле заботятся о 550 пациентах, около половины из которых работают в специализированных мастерских.

Интеграция в систему первичной медико-санитарной помощи

Другой важный принцип, который играет решающую роль в организации психиатрической помощи, — это интеграция в систему первичной медико-санитарной помощи.Фундаментальная роль первичной медико-санитарной помощи для всей системы здравоохранения любой страны была четко указана в Алма-Атинской декларации. Этот базовый уровень помощи действует как фильтр между населением в целом и специализированной медицинской помощью.

Психические расстройства являются обычным явлением, и большинство пациентов наблюдаются только в первичном звене; но их расстройства часто не обнаруживаются (Üstün & Sartorius 1995). Кроме того, психологическая заболеваемость является общей чертой соматических заболеваний, и специалисты первичной медико-санитарной помощи часто замечают (но не всегда осознают) эмоциональное расстройство.Обучение персонала первичной медико-санитарной помощи и общего медицинского персонала выявлению и лечению распространенных психических и поведенческих расстройств является важной мерой общественного здравоохранения. Этому обучению может способствовать связь с местным персоналом психиатрической помощи, который почти всегда стремится поделиться своим опытом.

Качество и количество необходимых специализированных психиатрических услуг зависит от услуг, предоставляемых на уровне первичной медико-санитарной помощи. Другими словами, предоставление услуг должно быть сбалансировано между уходом в общине и стационарным уходом.

Пациенты, выписанные из психиатрических отделений (как в больницах общего профиля, так и в специализированных), могут находиться под эффективным наблюдением врачей первичной медико-санитарной помощи. Ясно, что первичная медико-санитарная помощь играет важную роль в странах, где не существует служб охраны психического здоровья на уровне общины. Во многих развивающихся странах хорошо обученные работники первичной медико-санитарной помощи обеспечивают адекватное лечение психически больных. Интересно отметить, что бедность страны не обязательно означает, что психически больные люди будут получать плохую помощь.Опыт некоторых стран Африки, Азии и Латинской Америки показывает, что адекватная подготовка работников первичной медико-санитарной помощи в области раннего распознавания и лечения психических расстройств может снизить количество институционализации и улучшить психическое здоровье клиентов.

Глава 3: Решение проблем с психическим здоровьем:
1,2,3,4
| Следующая страница

.

Для людей с проблемами психического здоровья

Если у вас есть или вы полагаете, что у вас есть проблемы с психическим здоровьем, будет полезно поговорить об этих проблемах с другими. Обращаться за помощью может быть страшно, но часто это первый шаг к исцелению, росту и выздоровлению.

Наличие хорошей системы поддержки и взаимодействие с заслуживающими доверия людьми являются ключевыми элементами успешного разговора о собственном психическом здоровье.

Создайте свою систему поддержки

Найдите кого-нибудь — например, родителя, члена семьи, учителя, религиозного лидера, поставщика медицинских услуг или другого надежного человека, который:

  • Дает хороший совет, когда вы этого хотите и просите; помогает вам принять меры, которые помогут
  • Любит, уважает и доверяет вам, а также тем, кого вы любите, уважаете и доверяете
  • Позволяет вам меняться, расти, принимать решения и даже совершать ошибки
  • Слушает вас и делится с вами, как в хорошие, так и в плохие времена
  • Уважает вашу потребность в конфиденциальности, чтобы вы могли сообщить ему или ей все, что угодно.
  • Позволяет свободно выражать свои чувства и эмоции, не осуждая, не дразня и не критикуя
  • Работает с вами, чтобы решить, что делать в следующий раз, когда возникнет трудная ситуация
  • Помните о ваших интересах

Найти группу аналогов

Найдите группу людей с такими же проблемами психического здоровья, как ваше.Отношения поддержки со стороны сверстников могут положительно повлиять на индивидуальное выздоровление, потому что:

  • Люди, имеющие общий жизненный опыт, обладают уникальной способностью помогать друг другу, основанной на общей истории и глубоком понимании, которое может выходить за рамки того, что существует в других отношениях
  • Люди делятся своим опытом, сильными сторонами и надеждами с коллегами, что обеспечивает естественную эволюцию личностного роста, продвижения хорошего самочувствия и восстановления
  • Сверстники могут оказать большую поддержку, поскольку они «были там» и служат живым примером того, что люди могут и выздоравливают от проблем психического здоровья
  • Сверстники также выступают в качестве защитников и поддерживают других, кто может столкнуться с дискриминацией и предубеждениями

Возможно, вы захотите создать группу самопомощи или поддержки сверстников или присоединиться к ней.Национальные организации по всей стране имеют сети поддержки сверстников и адвокатов. Найдите организацию, которая может помочь вам подключиться к одноранговым группам и другой одноранговой поддержке.

Участвуйте в принятии решений о лечении

Для вас также важно быть образованным, информированным и заинтересованным в собственном психическом здоровье.

Примите участие в вашем лечении, приняв совместное решение. В полной мере участвуйте в работе со своим поставщиком психиатрических услуг и вместе принимайте информированные решения о лечении.Полноценное участие в совместном принятии решений включает:

  • Признание необходимости принятия решения
  • Определение партнеров в процессе равно
  • Заявление опционов на равенство
  • Изучение понимания и ожиданий
  • Определение предпочтений
  • Варианты переговоров / согласование
  • Совместные решения
  • Организация последующей деятельности для оценки результатов принятия решений

Подробнее о совместном принятии решений.

Разработка плана восстановления

Восстановление — это процесс изменений, в ходе которого люди улучшают свое здоровье и самочувствие, ведут самостоятельную жизнь и стремятся полностью раскрыть свой потенциал. Исследования показывают, что большинство людей с проблемами психического здоровья поправляются, а многие полностью выздоравливают.

Вы можете разработать письменный план восстановления. Планы восстановления:

  • Позвольте вам определить цели для достижения хорошего самочувствия
  • Укажите, что вы можете сделать для достижения этих целей
  • Может быть как повседневной деятельностью, так и долгосрочными целями
  • Отслеживайте проблемы с психическим здоровьем
  • Определите триггеры или другие стрессовые события, которые могут ухудшить ваше самочувствие, и научите справляться с ними

Вы можете разработать эти планы с членами семьи и другими помощниками.Узнайте больше о восстановлении.

.

Проблемы с психическим здоровьем и беременность

Часто женщины впервые испытывают психическое расстройство во время беременности. Женщины могут чувствовать себя более уязвимыми и тревожными, а у некоторых может развиться депрессия.

Если у вас в прошлом было тяжелое психическое заболевание или оно есть сейчас, у вас больше шансов заболеть во время беременности или через год после родов, чем в другие периоды вашей жизни. Тяжелые психические расстройства включают биполярное аффективное расстройство, тяжелую депрессию и психоз.

Некоторые женщины с тяжелыми психическими заболеваниями в анамнезе хорошо себя чувствуют во время беременности — все люди разные, и у них есть триггеры, которые вызывают недомогание. Полезно спланировать все ситуации.

На этой странице представлена ​​информация для:

  • женщин, у которых ранее было психическое заболевание и которые могут принимать лекарства от этого
  • женщин, которые хотят знать о симптомах психического расстройства во время беременности и что делать, если вы хотите help

В какой бы ситуации вы ни находились, поговорите со своей акушеркой или врачом — вам доступны помощь, поддержка и лечение.

Планируется забеременеть

Если у вас есть психическое заболевание, и вы планируете беременность, обсудите свои планы со своим терапевтом или психиатром.

Ваш врач может обсудить с вами:

  • ваше лекарство
  • как беременность может повлиять на ваше психическое здоровье
  • как ваше психическое здоровье может повлиять на вашу беременность
  • медицинское обслуживание, на которое вы можете рассчитывать

Это называется до беременности или консультирование до зачатия, которое поможет вам и вашему врачу спланировать наиболее здоровый старт для вас и вашего ребенка.

Разговор с акушеркой или врачом

Во время беременности вы можете в любое время поговорить со своей акушеркой, терапевтом или патронажной сестрой, если вас беспокоит свое психическое здоровье.

Некоторые женщины беспокоятся о том, чтобы рассказать медицинским работникам о своем самочувствии, потому что опасаются, что их осудят как родителей или их ребенка заберут из-под их опеки.

На самом деле медицинские работники очень стараются вылечить мам, чтобы они могли продолжать заботиться о своих детях.

Во время беременности и после рождения ребенка ваша акушерка или патронажная сестра также должны спросить, были ли у вас когда-либо проблемы с психическим здоровьем в прошлом, и беспокоило ли вас в последнее время чувство подавленности, безнадежности или невозможности получать удовольствие .

Не бойтесь рассказать своей акушерке или патронажной сестре, как вы себя чувствуете. Это может помочь им определить, если вы нездоровы или можете заболеть.

Это также возможность обсудить любые проблемы с психическим здоровьем, варианты лечения и ухода.

В Национальном институте здравоохранения и повышения квалификации (NICE) есть список вопросов о проблемах с психическим здоровьем во время беременности и в течение года после родов. Сюда входит выяснение того, что не так и какие методы лечения доступны.

Чувство подавленности или беспокойство

Если чувство подавленности влияет на вашу повседневную жизнь, но у вас нет определенного психического заболевания, вам следует предложить поддержку, которая поможет вам справиться со своими чувствами.

Эта поддержка может предоставляться специалистами здравоохранения, добровольными организациями или другими службами.Вам могут предложить психологическое лечение (обычно когнитивно-поведенческую терапию или психотерапию), если вы страдаете тревогой или депрессией.

Депрессия

Беременность и роды могут вызвать депрессию у некоторых женщин.

Симптомы, которые могут указывать на вашу депрессию, включают:

  • грусть и безнадежность
  • негативные мысли о себе
  • плохой сон, даже когда ребенок спит, или слишком много спит
  • отсутствие интереса или удовольствия от занятий вещи или общение с людьми
  • потеря аппетита

Если вы беспокоитесь, поговорите со своей акушеркой или терапевтом, и они обсудят с вами варианты лечения.Узнайте больше о симптомах депрессии.

Лечение

Если у вас есть или было тяжелое психическое заболевание, ваша акушерка или врач должны вместе с вами разработать план обслуживания. Вас могут направить в перинатальную бригаду психиатрической помощи, особенно для беременных женщин и молодых мам, или в местную бригаду психиатрической помощи.

К вашим услугам могут быть привлечены несколько специалистов здравоохранения, в том числе врачи, акушерки, медицинские сестры, психологи и патронажные сестры. Они должны работать вместе, чтобы:

  • ваше лечение было скоординировано
  • лечение было доступно тогда, когда оно вам нужно
  • информация была передана профессионалам и вам (и вашему партнеру, семье и опекунам, если вы согласны)
  • вашему Психическое здоровье принимается во внимание при планировании вашего лечения

Лечение проблем с психическим здоровьем во время беременности и после родов может включать психологические методы лечения, в том числе разговоры, и лекарства.

Ваша группа медицинского обслуживания должна разработать вместе с вами план обслуживания, в котором будет указано, как часто вы должны их посещать. План должен быть записан и предоставлен вам, а также внесен в ваши медицинские записи.

Если вам требуется стационарное психиатрическое лечение, вас следует поместить в отделение матери и ребенка, чтобы вы могли оставаться вместе w

.

Как заботиться о своем психическом здоровье

Заказать публикацию

См. Другие наши руководства «Как…»

Важно заботиться о себе и получать от жизни максимум удовольствия. Ниже приведены 10 практических способов заботиться о своем психическом здоровье. Внесение простых изменений в свой образ жизни не обязательно будет стоить целое состояние или отнимать уйму времени. Любой желающий может последовать этому совету. Почему бы не начать сегодня?

1. Расскажите о своих чувствах

Говоря о своих чувствах, вы можете сохранять хорошее психическое здоровье и справляться с трудностями.

Расскажите подробнее …

2. Оставаться активным

Регулярные упражнения могут повысить вашу самооценку, помочь сконцентрироваться, заснуть и улучшить самочувствие. Упражнения поддерживают здоровье мозга и других жизненно важных органов, а также являются значительным преимуществом для улучшения вашего психического здоровья.

Расскажите подробнее …

3. Хорошо питайтесь

Ваш мозг нуждается в смеси питательных веществ, чтобы оставаться здоровым и хорошо функционировать, как и другие органы вашего тела.Диета, полезная для вашего физического здоровья, также полезна для вашего психического здоровья.

Расскажите подробнее …

4. Пейте разумно

Мы часто употребляем алкоголь, чтобы изменить настроение. Некоторые люди пьют, чтобы справиться со страхом или одиночеством, но эффект временный.

Когда питье прекращается, вы чувствуете себя хуже из-за того, как алкоголь повлиял на ваш мозг и остальные части вашего тела. Питье — не лучший способ справиться с трудными чувствами.

Расскажите подробнее…

5. Оставайтесь на связи

Нет ничего лучше, чем встретиться с кем-нибудь лицом к лицу, но это не всегда возможно. Вы также можете позвонить им, написать им записку или поговорить с ними в сети. Держите линии общения открытыми: это хорошо для вас!

Расскажите подробнее …

6. Обратиться за помощью

Никто из нас не сверхчеловек. Все мы иногда устаем или подавлены тем, как мы себя чувствуем, или когда что-то идет не по плану.

Если вам становится не по себе, и вы чувствуете, что не можете справиться, попросите о помощи.Ваша семья или друзья могут предложить практическую помощь или выслушать.

Местные службы готовы помочь вам.

Расскажите подробнее …

7. Сделайте перерыв

Смена обстановки или ритма полезна для вашего психического здоровья.

Это может быть пятиминутная пауза после уборки на кухне, получасовой перерыв на обед на работе или выходные в поисках чего-то нового. Несколько минут может быть достаточно, чтобы снять стресс. Дайте себе немного времени.

Расскажите подробнее …

8. Делай то, что у тебя хорошо получается в

Чем ты любишь заниматься? В каких занятиях вы можете потеряться? Что ты любил делать в прошлом?

Развлечение помогает справиться со стрессом. Занятие тем, что вам нравится, вероятно, означает, что у вас хорошо получается, а достижение чего-то повышает вашу самооценку

Расскажите подробнее …

9. Признайте себя

Мы все разные. Гораздо полезнее признать, что вы уникальны, чем желать, чтобы вы были больше похожи на кого-то другого.Хорошее отношение к себе повышает вашу уверенность в том, что вы приобретаете новые навыки, посещаете новые места и заводите новых друзей. Хорошая самооценка помогает справиться с трудностями.

Расскажите подробнее …

10. Забота о других

«Друзья действительно важны … Мы помогаем друг другу, когда можем, поэтому это улица с двусторонним движением, и поддержка их воодушевляет меня».

Забота о других часто является важной частью поддержания отношений с близкими вам людьми.Это может даже сблизить вас.

Расскажите подробнее …

.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *