Медична психологія: Медична психологія — Вікіпедія

Медична психологія — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Меди́чна психоло́гія — наука на стику медицини та психології, яка вивчає загальні й окремі психологічні закономірності змін і відновлювання психічної діяльності за різних патологічних станів, при аномаліях розвитку та дезадаптаціях і їх психодіагностику, психотерапію, психокорекцію, реабілітацію та психопрофілактику.
Вона виходить із психологічних теорій і психологічних методів, розпроблених на їх підставі, головна роль яких полягає у вирішенні наукових і практичних проблем, актуальних для медицини.^[1].

Американська академія медичної психології визначає медичну психологію як спеціальність, що призначена для проведення розширених діагностичних і клінічних втручань в медичних установах та закладах охорони здоров’я із використанням знань і навичок клінічної психології, психології здоров’я, поведінкової медицини, психофармакології і фундаментальної медичної науки ^[2].

Також під медичною психологією розуміють галузь практичної медицини, в якій працюють медичні психологи.

В Україні спеціальність «Медична психологія» входить до переліку медичних спеціальностей, а відповідний спеціаліст має назву лікар-психолог. ^[3][4]

Напрями досліджень:

• методологія медичної психології; деонтологічні, етичні й організаційні проблеми надання медичної допомоги;
• патопсихологія: вивчення ролі психологічних чинників в етіології та патогенезі різних психічних розладів, застосування даних патопсихологічних досліджень у диференційній діагностиці різних захворювань, порушеннях психічних процесів і особистості при різних психічних розладах;
• нейропсихологія: вивчення принципів і методів нейропсихологічної діагностики та відновлювального навчання, структури та динаміки порушень психічних функцій і особистості при локальних і дифузних ураженнях мозку різної етіології:
• психосоматика: вивчення впливу психічних чинників на психічну діяльність, психосоматичні розлади в структурі різних захворювань, психологічних чинників і механізмів розвитку різних видів адиктивної поведінки;
• психологія аномального онтогенезу та інволюції: вивчення закономірностей порушень психічної діяльності в дитячому віці, методів психодіагностики аномалій психічного розвитку, психологічних аспектів корекційно-педагогічної та психотерапевтичної роботи з аномальними дітьми, порушень психічних функцій, особистості та поведінки при різних варіантах патологічного старіння;
• психологічне консультування, психотерапія, психокорекція, психопрофілактика, психогігієна та судово-психологічна експертиза — система, принципи, методи.

Навчання та діяльність медичного психолога в Україні[ред. | ред. код]

В Україні лікар (лікар-психолог) за спеціальністю «Медична психологія» належить до однієї з лікарських спеціальностей, а серед його завдань та обов’язків є здійснення психопрофілактики серед людей груп ризику, психодіагностика та лікування хворих соматичного і психічного профілю спільно з відповідними лікарями-спеціалістами, психологічна реабілітація із застосуванням спеціальних методик ^[5]. Ці компетенції також підтверджуються наявністю в програмі підготовки майже всіх дисциплін підготовки «класичного» лікаря та ліцензійних інтегрованих іспитів КРОК 1 та КРОК 2 ^[6].

Кваліфікаційна характеристика лікаря-психолога визначає надання психологічної допомоги особам різного віку, неспроможним справитися з несприятливими умовами, що склалися в їхньому житті. Лікар-психолог має розширені психологічні компетенції в порівнянні з психологом ^[6][7]. А освітньо-кваліфікаційна характеристика визначає майже повний перелік психологічних компетенцій лікаря-психолога, підтверджених програмою підготовки ^[6].

Випуском лікарів-психологів займаються медико-психологічні факультети медичних університетів. Після закінчення навчання випускники навчаються в інтернатурі протягом року. Після підготовки в інтернатурі фахівцю присвоюється спеціалізація – лікар-психолог, після чого він здатний самостійно виконувати професійну роботу та займати посаду лікаря-психолога в закладах охорони здоров‘я України: багатопрофільних та спеціалізованих лікарнях, диспансерах, поліклініках, пологових будинках, центрах медико-соціальної експертизи або приватних медичних закладах ^[8].

Система післядипломної освіти фахівця з медичної психології включає можливість навчання в аспірантурі.

Медична психологія

Міністерство охорони здоров’я України

Центральний методичний кабінет з вищої
освіти

Міністерства охорони здоров’я

Дніпропетровська державна медична
академія

Кафедра психіатрії, занальної та медичної
психології

Видання під
загальною редакцією професора І.Д.
Спіріної, професора І.С. Вітенко

Рекомендовано
Центральним методичним

кабінетом з вищої
освіти МОЗ України,

як підручник для
студентів вищих

медичних закладів
ΙΙΙ-IV рівнів акредитації

Дніпропетровськ
2008

УДК

Авторський колектив

Академік УАН, професор І.Д. Спіріна,
доктор психологічних наук, професор
І.С. Вітенко, доц,к.м.н. С.Ф. Леонов, к.м.н.
Ніколенко А.Є., А.М. Дячук, К.О Калініченко.,О.В.
Кузнєцов

Приводом для
написання підручника з медичної
психології стала зростаюча роль
психологічних знань в медичній практиці
та розвиток нової спеціальності –
медичний психолог. Світовий досвід
свідчить про те, що цілий ряд досягнень
у різних галузях медицини обумовлений
безпосередньою участю медичних психологів
в удосконаленні лікувально–діагностичних
і реабілітаційних процесів. Для більшості
лікарів стала зрозумілою необхідність
психологічної підготовки для ефективної
допомоги пацієнтам з різними захворюваннями.
Психологічна допомога пацієнтам
терапевтичних та хірургічних стаціонарів,
участь психологів у інших формах
лікарського втручання грають серйозну
роль у профілактиці ускладнень
захворювань, скороченні тривалості
періоду відновлювання. У зв’язку з цим,
актуальним є створення посібника для
медичних вузів, який відповідає вимогам
кредитно-модульної системи навчання
та сучасним уявам про роль і місто
психічних знань в діяльності лікаря.У
підручнику надаються прості та ясні
алгорітми професійних відносин на
різних етапах лікувального процесу.
Крім цього, важливою особливістю
підручника є рекомендації лікарям
різних спеціальностей для будування
лікувального альянсу з різними категоріями
пацієнтів.

Підручник розрахован
на студентів усіх курсів вищих медичних
навчальних закладів, лікарів різних
фахів, майбутніх медичних психологів.

Зміст

Передмова 5

Предмет
і задачі медичної психології. 7

Медична
психологія як одночасно і психологічна
і медична наука. 9

Теоретичні
і методологічні основи медичної
психології. Роль медичної психології
у формуванні сучасних уявлень про
єдність соматичного і психічного. 10

Роль
медичного психолога у діагностичному,
лікувальному, реабілітаційному
процесах. 11

Розвиток
медичної психології у світі і на Україні.
Внесок робіт О.Р. Лурія, Л.С. Виготського,
М.О. Бернштейна, П.К. Анохіна, К.К.
Платонова, Б.В. Зейгарнік, Л.Ф. Бурлачка,
В.М. Блейхера в розвиток світової та
вітчизняної медичної психології. 12

Методи
психологічного дослідження: спостереження,
самоспостереження, цілеспрямована
психологічна бесіда. Експериментально-психологічні
методи, їх роль у психологічній
діагностиці хворих. 18

Експериментально-психологічне
дослідження 22

Принципи
побудови комплексного психологічного
дослідження з урахуванням віку та
культурних особливостей пацієнтів. 22

Визначення
психічного здоров’я та рівнів
психологічної адаптації людини. Критерії
здоров’я ВООЗ. 23

Розділ
II. Особистість та хвороба. Внутрішня
картина хвороби. 25

Психічна
структура особистості: темперамент,
характер, інтелект, здібності. 25

Вчення
про темперамент 25

Основні
властивості темпераменту 26

Характер 27

Структура
характеру 28

Оцінка
характеру. 29

Інтелект
Здібності. Природа здібностей 30

Інтелект 30

Класифікація
здібностей. 32

Акцентуації
особистості. Типологія та класифікації
акцентуацій, особистості по К. Леонгарду,
М.С. Лічко. 33

Внутрішня
картина хвороби 56

Рівні
внутрішньої картини хвороби 57

Типи
реакції на хворобу 57

Основні
типи відношення до хвороби 60

Діагностика
основних типів відношення до хвороби.
Додаткові психодіагностичні методики,
трактова результатів дослідження. 60

Вплив
відношення до хвороби на подальший
перебіг захворювання та прогноз.
Агравація, симуляція, дисимуляція,
госпіталізм. Принципи психотерапевтичної
корекції відношення до хвороби, тактика
лікаря відносно хворих з патологічними
типами реагування на хворобу. 61

Розділ
III. Стан психологічних функцій і
хвороба 65

Загальна
характеристика пізнавальних процесів 65

Вплив
особливостей інтелекту хворого на
лікувальний процес: інфантилізм,
олігофренія, деменція 66

Вплив
порушень мови на лікувальний процес 69

Клініко-психологічні
аспекти емоційно-вольової сфери. Вплив
хвороби на емоційно-вольову сферу
людини 71

Нозогенії.
Хворобливі зміни емоцій: тривога,
депресії, емоційна лабільність. 73

Вольові
якості особистості: витримка, рішучість,
наполегливість, ініціативність,
організованість та їх роль в лікувальному
процесі. 76

Зміни
волі, потягів та поведінки під час
хвороби. 78

Свідомість,
самосвідомість, їх рівні. Критерії
непорушеної свідомості. 79

Критерії
непорушеної свідомості: 80

Стани
свідомості у хворого: при стомленості,
сонливості, афективно-звужений стан. 83

Особливі
стани свідомості 85

Розділ
IV. Психологія медичних працівників 87

Основні
вимоги до особистості медичного
працівника 87

Важливі
професійні якості лікаря 87

Поняття
“лікарського обов’язку” 87

“Лікарська
таємниця” 88

Лікарські
помилки 88

Психологічні
типи лікарів 88

Поняття
про “професійну деформацію” 89

“Синдром
вигоряння” 90

Основи
спілкування з колегами 91

Розділ
V. Психологія лікувально-діагностичного
процесу 96

Психологічні
основи спілкування в лікувальному
процесі. 96

Комунікативна
компетентність, її роль в ефективній
і безконфліктній взаємодії. 98

Функції
спілкування: інформаційно-комунікативна,
регуляторно-комунікативна,
афективно-комунікативна. 101

Роль
психологічних особливостей лікаря і
медичної сестри, «ідеальний лікар» та
«ідеальна медична сестра». 102

Психологічні
особливості етапів діагностичного
процесу. Медична деонтологія. Інформування
хворого про діагноз. Взаємодія та
спілкування лікаря з хворими та їх
родичами. Значення психологічної
установки хворого. 105

Медична
деонтологія 106

Деонтологія
взаємостосунків з хворими 115

Деонтологія
повідомлення про діагноз 116

Патерналізм,
«інформована згода» та їх роль в
діагностичному процесі. 118

Конфлікти
в медичному середовищі, їх різновиди.
Схема розвитку конфлікту. Конфлікт в
діяльності лікаря. Особливості конфліктів
між особами, що діють в лікувально-діагностичному
процесі. Способи вирішення та попередження
конфліктів. 123

Види
конфліктів 125

Способи
вирішення та попередження конфліктів 134

Розділ
VI. Психосоматичні розлади 135

Психосоматичний
підхід в медичній психології і
медицині 135

Емоційний
стрес, як фактор етіопатогенезу
психосоматичних розладів 138

Захисні
механізми особистості 140

Класифікація
психосоматичних розладів 143

Розділ
VII. Психологічні особливості хворих з
різними захворюваннями 146

Серцево-судинні
захворювання 146

Есенціальна
гіпертонія 147

Ішемічна
хвороба серця й інфаркт міокарду 147

Виразка
шлунку і дванадцятипалої кишки 148

Бронхіальна
астма 151

Психологія
хворих з інфекційними захворюваннями 154

Психічні
розлади при ендокринних захворюваннях. 155

Психологія
хворих при хірургічному втручанні 156

Зв’язок
між виразністю тривоги в передопераційному
та післяопераційному періодах 157

Психологічні
реакції онкологічних хворих 159

Психологія
вагітних та при гінекологічних
захворюваннях 162

Соціально-психологічні
типи старечого віку (по І.С. Коні): 177

Розділ
VIII. Психологічні аспекти залежної,
суїцидальної поведінки, танатології
та евтаназії 181

Психологічні
аспекти залежності від психоактивних
речовин 181

Суїцидальна
поведінка 184

Особливості
суїцидальної поведінки соматично
хворих 187

Особливості
суїцидальної поведінки хворих на
СНІД 187

Особливості
суїцидальної поведінки в онкології 188

Особливості
суїцидальної поведінки при вроджених
та набутих фізичних дефектах 188

Особливості
суїцидальної поведінки при залежностях 189

Психологічні
аспекти умирання та смерті 189

Проблема
евтаназії 190

Розділ
IX. Психогігієна, психопрофілактика.
Основи психотерапії 191

Психогігієна
та психопрофілактика 191

Психогігієна 191

Психопрофілактика 195

Психотерапія 198

Види
психотерапії: 199

Основні
сучасні концепції та принципи
психотерапії: 200

Техніка
проведення. Етапи раціональної
психотерапії: 201

Гіпнотерапія
або гіпносугестивна психотерапія 202

Метеріально–
опосередкована непряма психотерапія
(placebo – терапія). 203

Аутогенне
тренування 204

Раціональна
психотерапія. Застосування, ускладнення
та протипоказання. 206

Психоаналіз.
Застосування, ускладнення та
протипоказання. . 206

Артотерапія.
Застосування, ускладнення та
протипоказання. 206

Гештальт
– терапія. Показання та протипоказання
для поведінки. 207

Психотерапія
в соматичній медицині та в роботі лікаря
загальної практики. 207

Психологічна
допомога у кризових періодах та
психологічні особливості надання
медичної допомоги у надзвичайних
ситуаціях. 213

Список
літератури 215

Медична психологія

Міністерство охорони здоров’я України

Центральний методичний кабінет з вищої
освіти

Міністерства охорони здоров’я

Дніпропетровська державна медична
академія

Кафедра психіатрії, занальної та медичної
психології

Видання під
загальною редакцією професора І.Д.
Спіріної, професора І.С. Вітенко

Рекомендовано
Центральним методичним

кабінетом з вищої
освіти МОЗ України,

як підручник для
студентів вищих

медичних закладів
ΙΙΙ-IV рівнів акредитації

Дніпропетровськ
2008

УДК

Авторський колектив

Академік УАН, професор І.Д. Спіріна,
доктор психологічних наук, професор
І.С. Вітенко, доц,к.м.н. С.Ф. Леонов, к.м.н.
Ніколенко А.Є., А.М. Дячук, К.О Калініченко.,О.В.
Кузнєцов

Приводом для
написання підручника з медичної
психології стала зростаюча роль
психологічних знань в медичній практиці
та розвиток нової спеціальності –
медичний психолог. Світовий досвід
свідчить про те, що цілий ряд досягнень
у різних галузях медицини обумовлений
безпосередньою участю медичних психологів
в удосконаленні лікувально–діагностичних
і реабілітаційних процесів. Для більшості
лікарів стала зрозумілою необхідність
психологічної підготовки для ефективної
допомоги пацієнтам з різними захворюваннями.
Психологічна допомога пацієнтам
терапевтичних та хірургічних стаціонарів,
участь психологів у інших формах
лікарського втручання грають серйозну
роль у профілактиці ускладнень
захворювань, скороченні тривалості
періоду відновлювання. У зв’язку з цим,
актуальним є створення посібника для
медичних вузів, який відповідає вимогам
кредитно-модульної системи навчання
та сучасним уявам про роль і місто
психічних знань в діяльності лікаря.У
підручнику надаються прості та ясні
алгорітми професійних відносин на
різних етапах лікувального процесу.
Крім цього, важливою особливістю
підручника є рекомендації лікарям
різних спеціальностей для будування
лікувального альянсу з різними категоріями
пацієнтів.

Підручник розрахован
на студентів усіх курсів вищих медичних
навчальних закладів, лікарів різних
фахів, майбутніх медичних психологів.

Зміст

Передмова 5

Предмет
і задачі медичної психології. 7

Медична
психологія як одночасно і психологічна
і медична наука. 9

Теоретичні
і методологічні основи медичної
психології. Роль медичної психології
у формуванні сучасних уявлень про
єдність соматичного і психічного. 10

Роль
медичного психолога у діагностичному,
лікувальному, реабілітаційному
процесах. 11

Розвиток
медичної психології у світі і на Україні.
Внесок робіт О.Р. Лурія, Л.С. Виготського,
М.О. Бернштейна, П.К. Анохіна, К.К.
Платонова, Б.В. Зейгарнік, Л.Ф. Бурлачка,
В.М. Блейхера в розвиток світової та
вітчизняної медичної психології. 12

Методи
психологічного дослідження: спостереження,
самоспостереження, цілеспрямована
психологічна бесіда. Експериментально-психологічні
методи, їх роль у психологічній
діагностиці хворих. 18

Експериментально-психологічне
дослідження 22

Принципи
побудови комплексного психологічного
дослідження з урахуванням віку та
культурних особливостей пацієнтів. 22

Визначення
психічного здоров’я та рівнів
психологічної адаптації людини. Критерії
здоров’я ВООЗ. 23

Розділ
II. Особистість та хвороба. Внутрішня
картина хвороби. 25

Психічна
структура особистості: темперамент,
характер, інтелект, здібності. 25

Вчення
про темперамент 25

Основні
властивості темпераменту 26

Характер 27

Структура
характеру 28

Оцінка
характеру. 29

Інтелект
Здібності. Природа здібностей 30

Інтелект 30

Класифікація
здібностей. 32

Акцентуації
особистості. Типологія та класифікації
акцентуацій, особистості по К. Леонгарду,
М.С. Лічко. 33

Внутрішня
картина хвороби 56

Рівні
внутрішньої картини хвороби 57

Типи
реакції на хворобу 57

Основні
типи відношення до хвороби 60

Діагностика
основних типів відношення до хвороби.
Додаткові психодіагностичні методики,
трактова результатів дослідження. 60

Вплив
відношення до хвороби на подальший
перебіг захворювання та прогноз.
Агравація, симуляція, дисимуляція,
госпіталізм. Принципи психотерапевтичної
корекції відношення до хвороби, тактика
лікаря відносно хворих з патологічними
типами реагування на хворобу. 61

Розділ
III. Стан психологічних функцій і
хвороба 65

Загальна
характеристика пізнавальних процесів 65

Вплив
особливостей інтелекту хворого на
лікувальний процес: інфантилізм,
олігофренія, деменція 66

Вплив
порушень мови на лікувальний процес 69

Клініко-психологічні
аспекти емоційно-вольової сфери. Вплив
хвороби на емоційно-вольову сферу
людини 71

Нозогенії.
Хворобливі зміни емоцій: тривога,
депресії, емоційна лабільність. 73

Вольові
якості особистості: витримка, рішучість,
наполегливість, ініціативність,
організованість та їх роль в лікувальному
процесі. 76

Зміни
волі, потягів та поведінки під час
хвороби. 78

Свідомість,
самосвідомість, їх рівні. Критерії
непорушеної свідомості. 79

Критерії
непорушеної свідомості: 80

Стани
свідомості у хворого: при стомленості,
сонливості, афективно-звужений стан. 83

Особливі
стани свідомості 85

Розділ
IV. Психологія медичних працівників 87

Основні
вимоги до особистості медичного
працівника 87

Важливі
професійні якості лікаря 87

Поняття
“лікарського обов’язку” 87

“Лікарська
таємниця” 88

Лікарські
помилки 88

Психологічні
типи лікарів 88

Поняття
про “професійну деформацію” 89

“Синдром
вигоряння” 90

Основи
спілкування з колегами 91

Розділ
V. Психологія лікувально-діагностичного
процесу 96

Психологічні
основи спілкування в лікувальному
процесі. 96

Комунікативна
компетентність, її роль в ефективній
і безконфліктній взаємодії. 98

Функції
спілкування: інформаційно-комунікативна,
регуляторно-комунікативна,
афективно-комунікативна. 101

Роль
психологічних особливостей лікаря і
медичної сестри, «ідеальний лікар» та
«ідеальна медична сестра». 102

Психологічні
особливості етапів діагностичного
процесу. Медична деонтологія. Інформування
хворого про діагноз. Взаємодія та
спілкування лікаря з хворими та їх
родичами. Значення психологічної
установки хворого. 105

Медична
деонтологія 106

Деонтологія
взаємостосунків з хворими 115

Деонтологія
повідомлення про діагноз 116

Патерналізм,
«інформована згода» та їх роль в
діагностичному процесі. 118

Конфлікти
в медичному середовищі, їх різновиди.
Схема розвитку конфлікту. Конфлікт в
діяльності лікаря. Особливості конфліктів
між особами, що діють в лікувально-діагностичному
процесі. Способи вирішення та попередження
конфліктів. 123

Види
конфліктів 125

Способи
вирішення та попередження конфліктів 134

Розділ
VI. Психосоматичні розлади 135

Психосоматичний
підхід в медичній психології і
медицині 135

Емоційний
стрес, як фактор етіопатогенезу
психосоматичних розладів 138

Захисні
механізми особистості 140

Класифікація
психосоматичних розладів 143

Розділ
VII. Психологічні особливості хворих з
різними захворюваннями 146

Серцево-судинні
захворювання 146

Есенціальна
гіпертонія 147

Ішемічна
хвороба серця й інфаркт міокарду 147

Виразка
шлунку і дванадцятипалої кишки 148

Бронхіальна
астма 151

Психологія
хворих з інфекційними захворюваннями 154

Психічні
розлади при ендокринних захворюваннях. 155

Психологія
хворих при хірургічному втручанні 156

Зв’язок
між виразністю тривоги в передопераційному
та післяопераційному періодах 157

Психологічні
реакції онкологічних хворих 159

Психологія
вагітних та при гінекологічних
захворюваннях 162

Соціально-психологічні
типи старечого віку (по І.С. Коні): 177

Розділ
VIII. Психологічні аспекти залежної,
суїцидальної поведінки, танатології
та евтаназії 181

Психологічні
аспекти залежності від психоактивних
речовин 181

Суїцидальна
поведінка 184

Особливості
суїцидальної поведінки соматично
хворих 187

Особливості
суїцидальної поведінки хворих на
СНІД 187

Особливості
суїцидальної поведінки в онкології 188

Особливості
суїцидальної поведінки при вроджених
та набутих фізичних дефектах 188

Особливості
суїцидальної поведінки при залежностях 189

Психологічні
аспекти умирання та смерті 189

Проблема
евтаназії 190

Розділ
IX. Психогігієна, психопрофілактика.
Основи психотерапії 191

Психогігієна
та психопрофілактика 191

Психогігієна 191

Психопрофілактика 195

Психотерапія 198

Види
психотерапії: 199

Основні
сучасні концепції та принципи
психотерапії: 200

Техніка
проведення. Етапи раціональної
психотерапії: 201

Гіпнотерапія
або гіпносугестивна психотерапія 202

Метеріально–
опосередкована непряма психотерапія
(placebo – терапія). 203

Аутогенне
тренування 204

Раціональна
психотерапія. Застосування, ускладнення
та протипоказання. 206

Психоаналіз.
Застосування, ускладнення та
протипоказання. . 206

Артотерапія.
Застосування, ускладнення та
протипоказання. 206

Гештальт
– терапія. Показання та протипоказання
для поведінки. 207

Психотерапія
в соматичній медицині та в роботі лікаря
загальної практики. 207

Психологічна
допомога у кризових періодах та
психологічні особливості надання
медичної допомоги у надзвичайних
ситуаціях. 213

Список
літератури 215

Медична психологія як одночасно і психологічна і медична наука.

Будь-яка наука
розвивається у взаємодії з іншими
науками і під їхнім впливом. Ці взаємодії
можуть бути «горизонтальними»,
прикладом чого і є медична психологія,
як одна з психологічних дисциплін. Але
більше значення, як вважає К.К. Платонов,
мають «вертикальні» взаємодії,
наприклад, медичної психології з
філософією. Філософія ширше методології
конкретної науки, яку вона включає як
філософське вчення про методи пізнання
і перетворення дійсності, застосуванні
принципів світогляду до процесу пізнання.
Базисними науками для медичної психології
є загальна психологія і психіатрія.

Психіатрія
відноситься до медицини, але найтіснішим
образом стикається з медичною психологією.
Предметом наукових досліджень, як
клінічної психології, так і психіатрії
є психічні розлади, а медична психологія,
крім того, займається такими порушеннями,
що по своїй значимості не рівноцінні
хворобі (наприклад, проблеми шлюбу і
партнерства), а також психічними аспектами
соматичних розладів.

На думку Перре і
Бауманна, медична психологія і психіатрія
близькі, навіть якщо врахувати по-різному
розставлені акценти в їхньому підході
до предмета дослідження. Психіатрія,
як приватна область медицини, більше
враховує соматичну площину психічних
розладів; а в медичній психології
основними є психологічні аспекти.
Усеосяжне розуміння психічних розладів
можливо тільки при наявності комплексних
біопсихосоціальних моделей. Тому
дисциплінарні підходи іноді не мають
виражених розходжень і нерідко
реалізуються при спільних дослідженнях.

Клінічна психологія
впливає на розвиток теорії і практики
психіатрії, неврології, нейрохірургії,
внутрішніх хвороб і інших медичних
дисциплін.

Патопсихологічні
розлади часто виявляються в екстремальних
умовах, що вивчаються й іншими
психологічними науками, наприклад,
авіаційною і космічною психологією. У
зв’язку з цим був запропонований термін
— екстремальна
психологія.
На думку К.К. Платонова, патопсихологія
вивчає анормальну особистість у
нормальних умовах, а екстремальна
психологія вивчає нормальну особистість
в анормальних умовах.

Предметом
нейропсихології є вивчення динамічної
локалізації психічних функцій,
співвідношення психологічних
функціональних структур з морфологічними
мозковими макро- і мікроструктурами в
нормі, але які розуміються через
патологію.

В
останнє десятиліття в якості самостійного
наукового напрямку виділена поведінкова
неврологія,
як область неврології, що вивчає вплив
захворювань мозку на поведінку людини
і, особливо, на вищі коркові чи когнітивні
функції. Діагностика включає методи
клінічної психології і нейропсихології,
що поєднує дані дисципліни.

Психофармакологія
також зв’язана з медичною психологією,
оскільки і та, і інша вивчають
психопатологічні розлади і способи
їхнього лікування. Крім того, медикаментозне
лікування завжди реалізує позитивний
чи негативний психологічний вплив на
пацієнта (наприклад, плацебо — ефект).

У
систему загальної клінічної діагностики
включена психологічна
діагностика
(насамперед у психіатрії). Остання
близька до судово-медичної психології
і судової психіатрії.

Областю
медичної психології у певній мірі є
психологічна
трудова експертиза,
що підрозділяється на профорієнтацію,
профконсультацію, профвідбір і
працевлаштування інвалідів. Психологічна
трудова експертиза в цілому є розділом
самостійної галузі психології — психології
праці. Медико-психологічна профорієнтація
і профконсультація підлітків зв’язані
з педіатрією і шкільною гігієною, також
як у відношенні людей похилого віку — з
геріатрією і психогігієною. Психогігієну
можна розглядати і як самостійну
дисципліну, пограничну з гігієною, і як
розділ медичної психології.

Успішно
розвивається медична
педагогіка
— суміжна з медициною, психологією і
педагогікою область. Її предметом
служить навчання, виховання і лікування
хворих дітей — дефектопедагогіка з
галузями олігофрено-, сурдо- і
тифлопедагогіки.

В даний
час у якості самостійної медичної
спеціальності виділена психотерапія.
Теоретичні і практичні проблеми
психотерапії не можуть розроблятися
без медичної психології. З погляду
західної клінічної психології психотерапія
вважається її приватною областю.
Психотерапія являє собою окремий випадок
клініко-психологічної інтервенції
(втручання). Психотерапія характеризується,
насамперед, специфічністю своїх методів:
їхній вихідний пункт знаходиться в
психічній площині, тобто в переживанні
і поведінці, що і є предметом психології
як науки. Клініко-психологічне втручання
характеризують не етіологія розладу
чи постановка мети, а його методи. Отже,
воно може бути і при соматичних порушеннях.

В
зарубіжній медицині виділяються і деякі
нові напрямки, що пов’язують медичну
психологію з іншими дисциплінами.

Поведінкова
медицина
— міждисциплінарна науково-дослідна і
прикладна галузь. У своєму підході до
проблем здоров’я і хвороби орієнтується
на біопсихосоціальну модель. Здійснюваний
у її рамках синтез досягнень науки про
поведінку і біомедичних наук покликаний
допомогти успішному рішенню проблеми
здоров’я-хвороби і використанню цих
досягнень у профілактиці, лікуванні і
реабілітації.

Психологія
здоров’я
— науковий, психологічний і педагогічний
внесок у профілактику й охорону здоров’я,
запобігання і лікування хвороб, виявлення
форм поведінки, що підвищують ризик
захворювання, постановку діагнозу і
виявлення причин порушення здоров’я,
реабілітацію та удосконалювання системи
охорони здоров’я.

Суспільне
здоров’я чи популяційна
медицина
— міждисциплінарна область дослідницької
і практичної діяльності, що займається
підвищенням загального рівня здоров’я
населення (попередженням хвороб,
продовженням життя, поліпшенням
самопочуття) за допомогою суспільних
заходів чи впливом на систему охорони
здоров’я в цілому.

Розглядаючи
здорову і хвору особистість у
біопсихосоціальній єдності, можна
побачити взаємозв’язок медичної
психології з іншими дисциплінами, такими
як соціологія, антропологія, етнографія,
культурологія, історія, філологія і
лінгвістика (нейролінгвістика,
психолінгвістика), математика і статистика
й ін.

Кафедра медичної психології та психіатрії з курсом післядипломної освіти

Історія кафедри

Кафедра медичної психології та психіатрії з курсом післядипломної освіти створена 1 вересня 2008 року як базова випускаюча кафедра медико-психологічного факультету.

Кафедра розташована на території Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка та обласного наркологічного диспансеру.

Клінічною базою кафедри є психіатричні відділення № 1, 2, 6, 18, 21, Центр психосоматичної медицини, Вінницький обласний наркологічний диспансер.

На кафедрі навчаються студенти усіх факультетів та спеціальностей.

Студенти, які навчаються за спеціальностями «Медична психологія» та «Психологічна реабілітація», вивчають на кафедрі 34 дисципліни клініко-психологічного спрямування, серед яких медична психологія, психіатрія та наркологія, психотерапія, психологія спілкування, кризова психологія, диференційна психологія, психологічне консультування, вікова психологія, сексологія та сексопатологія, нейропсихологія та багато інших.

Студентам, які навчаються за спеціальностями «Лікувальна справа» та «Педіатрія», на кафедрі викладаються основи психології та педагогіки (І курс), медична психологія (ІІІ курс) та інноваційний курс «Комунікативні навички лікаря» (V курс).

Майбутні стоматологи вивчають на кафедрі основи психології та педагогіки (І курс), медичну психологію (IV курс), психіатрію та наркологію (IV курс), а також новий курс «Комунікативні навички лікаря» (IV курс).

На кафедрі медичної психології та психіатрії навчаються також всі лікарі-інтерни, незалежно від спеціальності: інтернам лікувального профілю викладається цикл «Медична психологія», інтернам з фармації та клінічної фармації — цикл «Основи психології», а лікарі-психологи проходять на кафедрі повний цикл навчання за фахом «Медична психологія».

Кафедра медичної психології та психіатрії з курсом післядипломної освіти є одним з провідних в Україні центрів з фахової підготовки лікарів-психологів та спеціалістів з психологічної реабілітації, добре знаним у нашій країні та за її межами.

Завідувач кафедри доктор медичних наук, професор Н.Г. Пшук є автором Національних підручників з медичної психології (українською та англійською мовами). Викладачі кафедри підготували понад 100 навчальних посібників, підручників, методичних розробок з медичної психології та інших клініко-психологічних дисциплін, що викладаються на кафедрі.

Наукові дослідження фахівців кафедри медичної психології та психіатрії охоплюють широкий спектр актуальних проблем сучасної клінічної психології та психіатрії, психотерапії, сексології, наркології, психосоматичної медицини, кризової психології та психіатрії.

Кафедра медичної психології та психіатрії з курсом післядипломної освіти є одним з провідних наукових центрів України в галузях медико-психологічної та психіатричної науки. За останні три роки викладачами, аспірантами та здобувачами кафедри захищено шість кандидатських дисертацій з наукових спеціальностей «медична психологія» та «психіатрія». У даний час на кафедрі виконується дві докторських і п’ять кандидатських дисертацій.

Викладачі кафедри здійснюють психологічне консультування, провадять лікувальну роботу з психіатрії, медичної психології, наркології та психотерапії.

На базі кафедри медичної психології та психіатрії створений і активно функціонує Центр психологічної підтримки, який надає безкоштовну психологічну, психокорекційну та психотерапевтичну допомогу студентам і викладачам Вінницького національного медичного університету.

Викладачі кафедри із задоволенням передають свої знання й досвід майбутнім лікарям. Для студентів та інтернів проводяться майстер-класи та заняття з різних напрямків психотерапії (психоаналіз, гештальт-терапія, психодрама, арт-терапія, тілесна терапія та інших). На засіданнях студентського наукового гуртка обговорюються сучасні інноваційні методи психотерапії та психокорекції. Також постійно працюють тематичні групи з різних напрямків психотерапії та клінічної психології. Студенти мають можливість оволодіти навичками психодіагностики, психокорекції, психотерапії, необхідними для майбутньої професійної діяльності.

На кафедрі медичної психології та психіатрії прагнуть активно розвивати студентську науку. Науково-дослідницьким роботам, виконаним студентами за напрямами клінічної та загальної психології і психіатрії, притаманні вдумливість, глибокий аналіз, поєднання сучасних методологічних підходів з високим рівнем осмислення інформації. Тенденцією останніх років є активна участь у наукових дослідженнях не лише майбутніх психологів, а й студентів медичного та стоматологічного факультетів, які демонструють глибокі знання і розуміння різних аспектів психіки людини. 

Наші студенти неодноразово ставали переможцями та призерами Всеукраїнських студентських олімпіад, загальнодержавних і міжнародних наукових конференцій студентів та молодих вчених.

Без знання психології, без вміння знаходити психологічний контакт з пацієнтом, без розуміння тих змін, які накладає хвороба на його психіку, не зможе відбутися лікар будь-якої спеціальності. «Неможливо лікувати тіло, не лікуючи душу» — ці слова мудрого Сократа сьогодні набувають особливої актуальності. Колектив кафедри медичної психології та психіатрії робить усе, аби сучасний лікар гармонійно поєднував високий професійний рівень з глибоким розумінням душевного стану пацієнта, прагнув і вмів надавати йому не лише вузькоклінічну, а й необхідну психологічну допомогу.

Медична психологія (спецкурс) Лекція № 11 Предмет і завдання медичної психології

План

1. Зміст
   медичної психології.

2. Взаємозв’язок
   медичної психології з іншими науками.

3. Основні
   завдання й загальні принципи
   психологічного дослідження в клініці.

1. Зміст медичної психології.

При
всіх відмінностях у поглядах на ПРО и
П дослідження медичної психології, її
обсяг і завдання, аналіз літератури
останніх років свідчать про зближення
позицій у трактуванні цих понять.

Насамперед,
це стосується самого поняття «медична
психологія», визнання її права на
самостійність як науки на стику між
медициною й психологією.

Конкретні
цілі медичної психології:

1. вивчення
   психічних факторів, що впливають на
   розвиток хвороб, їх профілактику й
   лікування;

2. вивчення
   впливу тих або інших хвороб на психіку;

3. вивчення
   психічних проявів різних захворювань
   у їхньому динаміку;

4. вивчення
   характеру відносин хворої людину з
   медичним персоналом і навколишнім його
   мікросередовищем;

5. розробка
   принципів і методів психологічного
   дослідження в клініці;

6. створення
   й вивчення психологічних методів впливу
   на психіку людини в лікувальних і
   профілактичних цілях.

Відповідно
до зазначених цілями, предмета
медичної психології є
особливості психічної діяльності
хворого в їхньому значенні для
патогенетической і диференціальної
діагностики хвороби, оптимізації її
лікування й попередження (збереження
й зміцнення здоров’я). У цей час найбільш
розробленими є патопсихологія (виникла
на стику психології, психопатології й
психіатрії) і нейропсихологія (виникла
на границях психології, неврології й
нейрохірургії).

Патопсихологія
(згідно Б.В.Зейгарник) вивчає закономірності
розпаду психічної діяльності й
властивостей особистості в зіставленні
із закономірностями формування й
протікання психічних процесів у нормі.

Завданням
нейропсихології,
згідно з поглядами А.С.Лурия – засновника
цієї психології – є вивчення мозкових
механізмів психічної діяльності із
залученням нових психологічних методів
для діагностики локальних поразок
мозку. Пізніше Лурия доповнює виділення
фактора, що лежить в основі порушення
в описі особливостей тієї структури
зміненої психічної діяльності, яка
виникає в результаті осередкової поразки
мозку.

Розв’язок
традиційних для умов психіатричної,
неврологічної й нейрохірургічної клінік
завдань у цей час у зв’язку з розвитком
концепції реабілітації повинне бути
доповнене.

Процес
реабілітації
не обмежується рамками заходів, що мають
своєю метою відновлення окремих психічних
функцій. Цей процес (Кабанів) розуміється
як системна діяльність, спрямована на
відновлення особистісного й соціального
статусу хворого (повного або часткового)
особливим методом, головний зміст якого
полягає в опосередкуванні через
особистість лікувально-відбудовних
впливів і заходів.

Таке
розуміння реабілітації обумовлює
розробку 3-го роздягнула медичної
психології – психологічні
основи психотерапії й реабілітації.
Її завдання – розробка психологічної
теорії психотерапії й психологічних
основ відбудовної терапії.

Психологія здоров’я — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Психологія здоров’я — міждисциплінарна галузь психологічних знань про причини захворювань; факторах, що сприяють здоров’ю та умовах розвитку індивідуальності протягом усього життєвого шляху людини^[1]. Психологія здоров’я — це наука про психологічні причини здоров’я, про методи та засоби його збереження, зміцнення та розвитку здоров’я людини від зачаття до смерті^[2].

Зміст та категоріальний апарат науки[ред. | ред. код]

Психологія здоров’я — це комплекс специфічних освітніх, наукових та професійних вкладів психології як наукової дисципліни зі зміцнення та підтримки здоров’я, попередження та лікування хвороб, ідентифікації етіологічних і діагностичних корелятів здоров’я, хвороби та пов’язаних з нею дисфункцій, а також з аналізу та поліпшення системи охорони здоров’я, формування стратегії (політики) здоров’я.

У зарубіжній психології під психологією здоров’я пропонується розуміти всю сукупність базових знань з психології, які можуть використовуватися для розуміння здоров’я і хвороби^[3].

Вчені пострадянського простору до змісту психології здоров’я включають теорію і практику попередження різних психічних і психосоматичних захворювань; заходи щодо корекції індивідуального розвитку й адаптації до умов (вимог) соціального життя; створення умов для реалізації потенційних можливостей людини, її задоволеності життям та надання психологічної допомоги при завершенні життєвого шляху. Психологія здоров’я — міждисциплінарна галузь психологічних знань про причини захворювань; факторах, що сприяють здоров’ю та умовах розвитку індивідуальності протягом усього життєвого шляху людини^[1].

Об’єктом психології здоров’я є з певною часткою ймовірності «здорова», але не «хвора» особистість^[2].

Завдання психології здоров’я[ред. | ред. код]

Й. Н. Гурвич, проаналізувавши, в основному, закордонні монографічні видання, приходить до висновку про важкість виокремлення однозначної предметної області психології здоров’я, хоча «найадекватнішим сучасному стану психології здоров’я є визначення її як предметної області, тобто через розкриття переліку основних тем, зі складових предмет теоретичних і емпіричних досліджень»^[3].

Тож, основні завдання, що входять у сферу інтересів психології здоров’я:

• визначення базисних понять психології здоров’я;
• дослідження та систематизація критеріїв психічного і соціального здоров’я;

• методи діагностики, оцінки та самооцінки психічного і соціального здоров’я;

• розробка простих і доступних для самостійного застосування тестів для визначення здоров’я та початкових стадій захворювань;

• гендерні аспекти психічного і соціального здоров’я;
• розробка індивідуально-орієнтованих оздоровчих програм з урахуванням стану здоров’я, статевих, вікових та особистісних особливостей людини;
• дитяча і шкільна психологія здоров’я;
• психологічне забезпечення професійного здоров’я;
• психологія довголіття, ознаки психічного старіння та його профілактика;
• психологічну допомогу при завершенні життєвого шляху^[4].

Зв’язок з іншими науками[ред. | ред. код]

1. Психологічні галузі
2. Медичні науки
3. Інші науки

На думку Й. Н. Гурвича безпосередній інтерес для психології здоров’я мають різні розділи соціології: девіантна поведінка, культура, масова культура, соціальна медицина та ін.

Психологія здоров’я та психогігієна мають близькі цілі та завдання досліджень, тож частина дослідників зазначають про зв’язок цих наук, а деякі навіть не схильні розрізняти ці поняття, вважаючи їх синонімічними^[4].

1. ↑ ^{а б} Водопьянова Н. Е., Ходырева Н. В. Психология здоровья // Вестник ЛГУ Сер. 6. — 1991. Вып. 4.
2. ↑ ^{а б} Ананьев В. А. Введение в психологию здоровья: Учебное пособие. — СПб., 1998
3. ↑ ^{а б} Психология здоровья: Учебник для вузов / Под ред. Г С. Никифорова. — СПб. Питер, 2006. — 607 с: ил. — (Серия «Учебник для вузов»)
4. ↑ ^{а б} Гурвич И. Н. Социальная психология здоровья. — СПб., 1999.

Клиническая наука | Кафедра психологии

Программа клинической психологии придерживается модели обучения клинической науки и является членом Академии психологических клинических наук. Мы стремимся обучать клинических психологов, исследования которых расширяют научные знания о психопатологии и ее лечении, и которые способны применять основанные на доказательствах методы оценки и клинического вмешательства. Основное внимание в программе уделяется исследованиям, особенно по тяжелой психопатологии.Программа включает исследования, курсовую работу и клиническую практику и обычно занимает пять лет. Студенты обычно проходят практику по оценке и лечению в течение второго и третьего года обучения в программе, и они должны выполнить все требования департамента до начала своей годичной стажировки. Учебная программа соответствует требованиям для получения лицензии в Массачусетсе и аккредитована Системой аккредитации психологических клинических наук (PCSAS) и Американской психологической ассоциацией (APA).PCSAS аккредитовало программу 24 мая 2012 г. сроком на 10 лет. Последний раз АПА аккредитовало программу 28 апреля 2015 года на семилетний срок.

Требования

Обязательные курсы и опыт обучения соответствуют требованиям для получения лицензии на клиническую психологию в Массачусетсе, а также соответствуют критериям APA для аккредитации программ клинической психологии. В дополнение к этим курсам требуется дополнительное обучение в соответствии с руководящими принципами Американской психологической ассоциации по аккредитации программ клинической психологии (например,g., клиническая практика [например, PSY 3050 Clinical Practicum, PSY 3080 Practicum in Neuropsychological Assessment]; клиническая интернатура).

Студенты программы клинической психологии должны пройти следующие курсы:

• PSY 1950, Промежуточный статистический анализ в психологии
• PSY 1952, многомерный анализ в психологии
• PSY 2070, Психометрическая теория и методы
• PSY 2040, Современные темы психопатологии
• PSY 2050, История психологии
• PSY 2430, Культурное и индивидуальное разнообразие
• PSY 3250, Психологическое тестирование
• PSY 2460, Диагностическое интервью
• PSY 2420, Когнитивно-поведенческое лечение психологических расстройств
• PSY 2445, Исследование психологического лечения
• PSY 3900, Профессиональная этика

Минимум один курс по каждой из следующих областей:

СОЦИАЛЬНЫЕ ОСНОВЫ ПОВЕДЕНИЯ

• PSY 2500 Просеминар по социальной психологии
• PSY 3515 Семинар для аспирантов по социальной психологии

КОГНИТИВНО-ВЛИЯЮЩИЕ ОСНОВЫ ПОВЕДЕНИЯ

• PSY 2400 Когнитивная психология и эмоциональные расстройства

БИОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПОВЕДЕНИЯ

• PSY 1202 Современная нейроанатомия
• PSY 1352 Основы исследований когнитивной нейробиологии
• PSY 1355 Мозг подростка
• PSY 1303 Человеческий мозг, тогда и сейчас
• NEURO 2000 Нейробиология

В соответствии с руководящими принципами Американской психологической ассоциации по аккредитации программ клинической психологии студенты-клиники также получают консультации и наблюдение в контексте клинической практики по психологической оценке и лечению, начиная со второго семестра первого года и продолжаясь до третьего года обучения. (PSY 3050, всего 6 семестров).Они получают дальнейшее ознакомление с дополнительными темами (например, человеческое развитие) на семинаре по психопатологии развития и в серии лекций «коричневый мешок», проводимой дважды в месяц по клинической психологии. Наконец, студенты проходят годичную клиническую интернатуру.

Студенты несут ответственность за прохождение курсов во всех соответствующих и обязательных областях, перечисленных выше. Студенты, желающие заменить один обязательный курс другим, должны проконсультироваться у своего консультанта и директора клинической подготовки до регистрации.В течение первого года студентам рекомендуется выполнить как можно больше требований. Многие требования могут быть выполнены до крайних сроков, указанных ниже.

Проект первого года: Под руководством преподавателя, который выступает в качестве наставника, студенты участвуют в исследовательском проекте и пишут официальный отчет о своих исследованиях. К маю первого года.

Проект второго года: Оригинальный исследовательский проект, результатом которого стал письменный отчет в стиле статьи в журнале APA.Также требуется десятиминутное устное выступление. К маю второго года.

Общий экзамен: Шестичасовой экзамен по литературе в данной области. Принимать в сентябре до начала третьего года.

Проспект диссертации: Письменное описание предлагаемого исследования должно быть одобрено комитетом по проспекту эмиссии, назначенным CHD. Срок оплаты в начале четвертого года.

Диссертация и устная защита: Обычно она завершается к концу четвертого года обучения.

Клиническая стажировка: Обычно это происходит на пятом курсе. Перед прохождением стажировки студенты должны завершить диссертационное исследование.

,

Здоровье и медицинская психология (MSc)

Здоровье и медицинская психология — это быстро развивающаяся дисциплина психологии, и мы приглашаем вас присоединиться к этой захватывающей и инновационной области!

Что включает в себя эта магистерская программа?

Здоровье и медицинская психология изучает, как биопсихосоциальные факторы влияют на здоровье, болезнь и выздоровление. Особое внимание уделяется расширению прав и возможностей, так что «что кто-то может сделать» вместо того, чтобы сосредоточиться только на том, каково бремя конкретной болезни.Это в значительной степени способствует укреплению и поддержанию здоровья, предотвращению болезней и их лечению. Специализация в области здравоохранения и медицинской психологии идеально подходит для тех, кто хочет понять роль разума в нашем общем состоянии здоровья, что актуально практически во всех сферах нашей жизни.

Основное внимание уделяется взаимосвязям между биопсихосоциальными процессами (такими как познание, эмоции и поведение, системы психофизиологического стресса, функционирование мозга) и результатами для здоровья. В частности, представляющими интерес темами являются профилактика заболеваний и укрепление здоровья, а также диагностика и лечение психологических аспектов хронических соматических заболеваний.

Лаура Рамиро Пирес

Выпускница

«Переезд из Германии в Нидерланды для изучения психологии здоровья был лучшим решением, которое я когда-либо мог принять.
Сейчас я психолог здоровья, работаю не по найму в качестве лайф-коуча и тренера. Я разработал программу обучения, чтобы направлять экспатриантов через их путь личных изменений и роста внутренних ресурсов. Я также работаю научным сотрудником в исследовании удовлетворенности работой врачей. Я искренне люблю свою работу.’

причины выбрать здоровье и медицинскую психологию в Лейденском университете

• Имея степень магистра в области здравоохранения и медицинской психологии, вы можете работать в различных междисциплинарных учреждениях и организациях, уделяя особое внимание различным темам и целевым группам. Например, вы можете обучать медицинский персонал, организовывать крупномасштабные кампании по укреплению здоровья или играть ключевую роль в консультативных советах по вопросам здоровья.
• У вас будет возможность работать клинически с различными группами пациентов или в исследовательских проектах вместе с ассоциированными организациями, такими как Медицинский центр Лейденского университета.
• У вас будет возможность участвовать в отличных исследовательских программах, посвященных широкому спектру исследовательских методов как в прикладных, так и в фундаментальных исследованиях по таким темам, как электронное здравоохранение, самоконтроль при хронических состояниях, эффекты плацебо, стресс, соматические необъяснимые симптомы или укрепление здоровья.

Магистерская программа в области здравоохранения и медицинской психологии дает представление как о глубоком изучении теории, так и о приобретении профессиональных и исследовательских навыков.Отличительной чертой Лейденской программы является модель ученого-практика. Это означает, что понимание психологических процессов всегда связано с их последствиями и влиянием в повседневной практике. Таким образом, вы не только разовьете свои знания о психологии как науке, но и научитесь применять эти знания. Вы научитесь понимать и анализировать практические проблемы и разрабатывать эффективные меры для решения этих проблем.

Студенты-медики и медики проводят семинар по привычкам сна

Общайтесь со студентом

У вас есть вопросы о студенческой жизни в Лейдене, учебе в Лейденском университете или вам нужна дополнительная информация о специализации магистра в области здравоохранения и медицинской психологии? Вы можете связаться со студентом напрямую из этой программы!

,

Рейтинг докторских программ по клинической психологии

.