Принцип об єктивності: ‘: , — — — medbib.in.ua

Содержание

об’єктивність, детермінізм, історизм, причинність, розвиток, практична спрямованість.

Ефективність
будь — якого дослідження суттєво залежить
від загальних та конкретнонаукових
принципів та підходів , які складають
зміст загальнонаукової та спеціальної
методологій . Це те підґрунтя , на яке
має спиратися кожен дослідник . У
методологічному знанні особливо важливу
роль відіграють принципи дослідницької
діяльності , які об ’ єднують у собі
основи теорії та практики . Отже ,
розглянемо основні принципи , які
використовуються в дослідженнях.

Принцип
об’єктивності.
Пізнанняповинно бути абсолютно безпристрасним.
На його виконання не повинні впливати
загальні враження про природу
досліджуваного; симпатії або навпаки,
антипатії, власний настрій чи стан. На
жаль, цей принцип дуже часто порушується
особами, не маючих спеціальної підготовки
для проведення досліджень та відсутніми
необхідними елементами самоповаги в
своїй професійній самосвідомості і
практичними навичками коректного.

Принцип
детермінізму

передбачає закономірну й необхідну
залежність явищ від факторів, що
породжують ці явища. Детермінізм
може бути причинним, цільовим, системним
і статистичним.

Причинний
детермінізм передбачає сукупність
обставин, що передують у часі наслідкові
й викликають його. У системі даної
проблематики таке бачення орієнтує
дослідника на пошук достовірних причин
і наслідків реалізації взаємодії.

Цільовий
детермінізм виходить з положення про
те, що, передбачаючи результат, мета як
закон визначає спосіб її досягнення.
Це зобов’язує дослідника коректно,
відповідно до визначеної цілі добирати
адекватні методи досягнення її.

Системний
детермінізм, який засвідчує залежність
окремих компонентів системи від якостей
цілого, вимагає від дослідника перш за
все визначитись з основними характеристиками
у цілому (її вимогами, структурою та
особливостями перебігу основних
процесів) і вже з урахуванням такої
інформації переходити до вивчення
особливостей активності її окремих
елементів .

Статистичний
детермінізм базується на твердженні,
що при однакових причинах виникають
різні в певних межах ефекти, які
підкоряються статистичній закономірності.

Принципи
розвитку й історизму
, які забезпечують
вивчення явища з погляду того, як воно
колись виникло, які головні етапи у
своєму розвитку проходило, чим стало в
цей час і чим буде в майбутньому.Пізнання
предмета характеризується
спрямованістю, послідовністю,
необоротністю, збереженням досягнутих
результатів, наступністю, запереченням.
Відповідно до історизму соціальні явища
характеризуються закономірним,
спрямованим і необоротним розвитком,
прогресивною тенденцією, боротьбою
внутрішніх протиріч на кожному даному
етапі історії.

У
межах історичного принципу активно
застосовується порівняльно-історичний
метод -сукупність пізнавальних засобів,
процедур, які дозволяють виявити схожість
і відмінність між явищами, що вивчаються,
визначити їхню генетичну спорідненість
(зв’язок за походженням), загальне й
специфічне в їхньому розвитку.

У
кожному порівняльно-історичному
дослідженні ставляться конкретні
пізнавальні цілі, які визначають коло
джерел та особливості застосування
способів зіставлень і порівнянь об’єктів
дослідження і встановлення ознак
схожості і відмінності між ними. За
характером схожості порівняння поділяють
на історико-генетичні та історико-типологічні,
де схожість є результатом закономірностей,
притаманних самим об’єктам, і порівняння,
де схожість є наслідком взаємовпливу
явищ. На цій основі виділяють два види
порівняльно-історичних методів:
порівняльно-типологічний, що розкриває
схожість генетично не пов’язаних
об’єктів, і власне порівняльно-історичний,
що фіксує схожість між явищами як
свідчення спільності їхнього походження,
а розходження між ними — як показник
їхнього різного походження.

Зупинимося
й на наступному принципі, а саме на
принципі
причинності
.
Він пов’язаний
із принципами загального зв’язку й
розвитку, проявляється в одному з
найважливіших
видів зв’язку, зокрема генетичного
зв’язку явищ, у якій одне (причина) за
певних
умов породжує інше (наслідок). Причинність
як принцип пізнання дозволяє побачити
загальність
явищ, неминучість породження одних
іншими й так — нескінченно. Характеристикою
причинності с зв’язок згодом і із
взаємодією, принцип причинності означає,
що психічні явища, процеси й стани
людини, психологія соціальних груп у
сфері,, є вторинними утвореннями,
причинно-обумовленими об’єктивною
дійсністю, і відбиттям цієї дійсності.

Горбунова В.В. До проблеми методологічних засад експерименту в психології // Наукові записки Інституту психології ім.. Г.С. Костюка АПН України / За

ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
О. В. Колесников ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК 2-ге видання, виправлене та доповнене Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів Київ «Центр

More information

Процедури обробки черг і стеків

Процедури обробки черг і стеків
Процедури обробки черг і стеків Д И Н А М І Ч Н І С Т Р У К Т У Р И Д А Н И Х Структуровані типи даних, такі, як масиви, множини, записи, являють собою статичні структури, тому що їхні розміри незмінні

More information

ПРОТОКОЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ

ПРОТОКОЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ
Стор. 1 ПОЗАЧЕРГОВІ ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 25 травня 2014 року ПРОТОКОЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ Примірник 1 ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Відповідно до частини дванадцятої статті 73,

More information

Текст: Євангеліє від Матвія 6:1-6, 16-34

Текст: Євангеліє від Матвія 6:1-6, 16-34
Текст: Євангеліє від Матвія 6:1-6, 16-34 а) Пошук праведності не перед собою а) Пошук праведності не перед собою б) Пошук праведності не перед людьми а) Пошук праведності не перед собою б) Пошук праведності

More information

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА:

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА:
КИЇВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ МНЕДЖМЕНТУ (ЕКОМЕН) А.П. РУМЯНЦЕВ, Ю.О. КОВАЛЕНКО МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА: Практикум Киів 2007 УДК 339.9(075.8) ББК 65.5я73 М 58 Рецензенти: Вергун В. А. доктор економічних

More information

Основи педагогічного оцінювання

Основи педагогічного оцінювання
Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя Канівець Т.М. Основи педагогічного оцінювання Навчально-методичний посібник This project has been funded with support from the European Commission.

More information

моделювання прогнозування

моделювання прогнозування
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ А. М. Єріна моделювання прогнозування Навчальний посібник Допущено Міністерством освіти і науки України Київ 2001 ББК

More information

ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ
ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ Вказівки до виконання роботи Подані далі завдання призначені для практичної реалізації знань, здобутих при вивченні окремих розділів курсу. Пропонуються розрахункові

More information

Лекція 27. Дерева. Рис

Лекція 27. Дерева. Рис
Дискретна Математика :: Дерева 157 Лекція 27. Дерева 27.1. Основні означення та властивості Поняття дерева широко застосовують у багатьох розділах математики й інформатики. Наприклад, дерева використовують

More information

ОГЛЯД МІЖНАРОДНОЇ МЕТРОЛОГІЇ

ОГЛЯД МІЖНАРОДНОЇ МЕТРОЛОГІЇ
ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ ОГЛЯД МІЖНАРОДНОЇ МЕТРОЛОГІЇ ВИПУСК 3 Київ 2007 ББК 30.10я5 0-37 0-37 Огляд міжнародної метрології / Держспоживстандарт України. Укрметртестстандарт. К.:

More information

1 Бюлетень ВАК України, 9-10, 2011

1 Бюлетень ВАК України, 9-10, 2011
1 Бюлетень ВАК України, 9-10, 2011 ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙ ТА АВТОРЕФЕРАТІВ ДИСЕРТАЦІЙ (розроблено на підставі ДСТУ 3008-95 «Документи. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення»)

More information

Тема 28. Застосування дерев

Тема 28. Застосування дерев
Основи Дискретної Математики :: Застосування дерев 164 Тема 28. Застосування дерев 28.1. Бінарне дерево пошуку Бінарне дерево дуже зручний метод організації даних, у разі використання якого можна легко

More information

КРАМАТОРСЬКА МІСЬКА РАДА РІШЕННЯ

КРАМАТОРСЬКА МІСЬКА РАДА РІШЕННЯ
ПРОЕКТ КРАМАТОРСЬКА МІСЬКА РАДА РІШЕННЯ Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому та третьому частини першої статті другої

More information

АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ О.В. Новакова, Н.П. Пашина АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ Навчальний посібник Луганськ 2013 УДК 351:342:321:316

More information

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ ФОРМАЛЬНИХ ГРАМАТИК

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ ФОРМАЛЬНИХ ГРАМАТИК
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ ФОРМАЛЬНИХ ГРАМАТИК МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до лабораторної роботи 6 з дисципліни Математична лінгвістика

More information

Програмний комплекс користувача ЦСК

Програмний комплекс користувача ЦСК
ЗАТВЕРДЖЕНИЙ ЄААД.00021-13-ЛЗ Підп. та дата Програмний комплекс користувача ЦСК Версія 1.3.1 Інв. дубл Настанова оператора Підп. та дата Взам. інв. Інв. ориг. Харків 2012 р. 2 АНОТАЦІЯ Даний документ містить

More information

Національні Стандарти Оцінки

Національні Стандарти Оцінки
Національні Стандарти Оцінки (проект) Проект Національних Стандартів Оцінки підготовлений Українським Товариством Оцінювачів на заміну діючим НСО. Склад Робочої Групи: МАРКУС Я.І., НАЗИРОВА В.П., РОМАСЕНКО

More information

[Дата вступления в силу]

[Дата вступления в силу]
Політика обробки в ПУАТ «ФІДОБАНК» Власник ВНД: Розробник ВНД: Документ затверджений колегіальним органом Підрозділи, яким дозволений доступ до ВНД Григоров Ігор Павлович Пацюк Ася Борисівна Правління

More information

Научно-технический сборник 87

Научно-технический сборник 87
7.Сапожников Е. Особенности бюджетирования в российских организациях // Финансовый менеджмент. 2003. 6. С.42-51. 8.Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб єктів господарювання. К.: КНЕУ, 2003. 554 с.

More information

: (477)

: (477)
20 2016. 2016 340.130.53:35.072.22(477) 67.400.1+66.3(4 ) -33 :,,, ;,,, Університету державної фіскальної служби України;,,,… -33.. [ ].. :, 2016. 392. ISBN 978-611-01-0735-8,,, «-»,,,,,,. ISBN 978-611-01-0735-8

More information

ІСТОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ГЕОЛОГІЧНИХ НАУК

ІСТОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ГЕОЛОГІЧНИХ НАУК
1 Київський національний університет імені Тараса Шевченка Геологічний факультет Кафедра гідрогеології та інженерної геології Укладач: канд.техн.наук, асистент Шостак А.В. ІСТОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ГЕОЛОГІЧНИХ

More information

Методологічні засади психології управління :: MegaLib.com.ua

Сучасне наукове знання терміном “методологія” позначає три різних рівні наукового підходу: 1) загальна методологія — загальний філософський підхід, спосіб пізнання, який приймає дослідник. Загальна методологія формулює загальні принципи, які застосовують у дослідженнях; 2) спеціальна методологія — сукупність методологічних принципів, що використовують у певній галузі знання; 3) методологія як сукупність конкретних методичних прийомів дослідження.
Принципи психології управління охоплюють правила, основні положення і норми, якими керуються органи управління в процесі здійснення управлінської діяльності. Серед них виокремлюють загальні та галузеві.
Загальні принципи психології управління. Всебічне пізнання будь-якого об´єкта, процесу, явища передбачає дослідження їх у розвитку, різноманітних взаємозв´язках із зовнішнім середовищем та іншими системами. Все це вимагає дотримання таких принципів: історизму, об´єктивності, системності, комплексності.
Принцип історизму. Забезпечує вивчення явища з погляду його виникнення, етапів розвитку, сучасного і майбутнього стану. Діалектичний розвиток будь-якого об´єкта, процесу, явища характеризується спрямованістю, послідовністю, збереженням досягнутих результатів тощо. У психології управління принцип історизму передбачає вивчення особливостей виникнення, становлення та розвитку взаємодії людей в організованих спільнотах. Згідно з ним психологія управління застосовує набутий теоретичний і практичний досвід; обґрунтовує сучасні тенденції управлінського розвитку керівника та його управлінської діяльності, закономірності взаємодії людей в організованих групах; оцінює діяльність колективних суб´єктів управління; досліджує внутрішню динаміку управлінських процесів, пояснює їх психологічні особливості, визначає напрям розвитку.
Принцип розвитку. Цей принцип діалектично пов´язаний з принципом історизму, що в психології означає рух форм психічного відображення від біологічно зумовлених до соціально зумовлених форм, перетворення індивідуально-психологічних особливостей особистості на її властивості.
Принцип об´єктивності. Передбачає об´єктивність наукового дослідження, вивчення об´єктивних закономірностей розвитку явищ управління, вимагає, щоб методи дослідження і позиція дослідника не впливали на одержані результати. Це означає, що дослідник не має права нічого додавати від себе ні на етапі спостереження за явищем, ні в процесі формулювання висновків. Умовами об´єктивності наукових висновків та інформації є точність, обґрунтованість, надійність, достовірність, наукова аргументованість. Точність залежить від чутливості використовуваних методик до вимірювання досліджуваного явища; обґрунтованість (валідність) визначається придатністю методу досліджувати саме ті якості об´єкта, які вивчаються. Доказом надійності (вірогідності) інформації є стабільність результатів під час повторних спостережень не лише цим дослідником, а й іншими при використанні різних методів.
Під час дослідження психічних особливостей учасників управління принцип об´єктивності передбачає вивчення людини в процесі діяльності. Достовірність і правильність вивчення психіки людини в системі управління підтверджується також практикою життя. Це ще раз підкреслює єдність теорії і практики в управлінні, що не заперечує ймовірності випередження теорією практики і навпаки. Теорія збагачує форми і методи ефективної управлінської діяльності, є усвідомленим результатом її. Згідно з принципом об´єктивності суб´єкти управління повинні використовувати знання об´єктивних законів з метою досягнення практичних результатів. Принцип об´єктивності в психології управління спрямований проти суб´єктивізму, авторитаризму, лібералізму, необдуманих дій, поспішних рішень і передбачає наявність у керівника або колективних суб´єктів управління знань про загальні закономірності соціального розвитку, результати теоретико-прикладних досліджень, закономірності та психологічні особливості управлінської діяльності.
Принцип системності. Сучасне наукове знання є складним, багаторівневим, багатовимірним, глибоким. Цим ознакам відповідають основні напрями системного підходу, завдяки якому психологія управління розвивається і розв´язує свої завдання. “Система” — основне поняття цього підходу, в якому певний матеріальний або ідеальний об´єкт розглядають як складне цілісне утворення. Системний підхід передбачає виокремлення певної системоутворюючої властивості, яка об´єднує елементи системи в єдине ціле, в систему зв´язків, у структуру. При цьому враховують зв´язки і відносини із середовищем. Суттєвою особливістю системного підходу є те, що кожну систему розглядають як підсистему іншої. Застосування принципу системності в психології управління передбачає розгляд психічних виявів особистості та організованої групи як окремих елементів предмета пізнання, як взаємодіючих, взаємозумовлених, взаємопов´язаних елементів єдиного цілого. Системний підхід дає змогу розглядати психологію управління як елемент інших систем (психології, системи управління), пов´язувати нові знання з набутими раніше, що забезпечує безперервність її розвитку.
Психологія управління зосереджена на проблемах співвідношення, співіснування, узгодження людини й управління як елементів єдиної системи. Лише завдяки системному підходу можна глибоко проаналізувати взаємодію цих елементів і структур, виявити їх основні психологічні особливості й закономірності. Тільки цілісне уявлення про систему, якою цього разу є психологія управління, дає змогу осмислити призначення та функції окремих її частин.
Принцип комплексності. Головна умова комплексу — врахування в кожному складному явищі всіх його аспектів. Реалізація цього принципу означає необхідність розвитку міждисциплінарних зв´язків психології управління, її взаємодії з іншими науками.
Галузеві принципи психології управління. До цієї групи належать принципи, обов´язкові власне для психології управління як науки. Найактуальнішими серед них є принцип розвитку, принцип єдності свідомості й діяльності, принцип гуманізму, принцип активності.
Принцип розвитку (діалектики). У багатьох працях з теорії та методології психології його трактують як психологічний. У психології управління його застосування має особливе значення при прогнозуванні та моделюванні етапів становлення і розвитку особистості керівника, кадрів управління, шляхів оптимізації управлінської кар´єри, при вивченні стартових умов розвитку керівника та організації.
Принцип єдності свідомості й діяльності. Він ґрунтується на тому, що свідомість і діяльність перебувають у тісному зв´язку, зумовлюють одна одну: діяльність впливає на формування свідомості, психічних зв´язків, процесів, властивостей, а вони регулюють людську діяльність, є умовою її адекватності. У психології управління, використовуючи принцип єдності свідомості й діяльності, професійну управлінську діяльність можна трактувати як результат вияву свідомості людини, як процес досягнення індивідом поставлених цілей, пошуку способів здійснення планів.
Принцип гуманізму. Як морально-етичний аспект пізнання, він визнає і трактує людину як найвищу цінність, як особистість.
Принцип активності. В основі його — визнання того, що активний взаємозв´язок людини з навколишнім середовищем є необхідною умовою її життєдіяльності.

Активність — типовий для особистості узагальнений ціннісний спосіб відображення, вияву і реалізації її життєвих потреб; властивість особистості, що інтегрує і регулює в динаміці всю її особистісну структуру (потреби, здібності, волю, свідомість).

Ця категорія розкриває саме індивідуально-особистісний рівень і спосіб здійснення діяльності та спілкування. Важливим елементом структури цього феномену є задоволеність, врахування якої відкриває широкі можливості у вивченні причин та особливостей підвищення або зниження активності у людини. Активність учасників управлінського процесу — складний феномен, який утворюють цільові установки, ціннісні відносини, ціннісні орієнтації, що визначають мотиваційну сферу особистості, спрямованість її інтересів, можливостей, здібностей, вибір способів діяльності та спілкування в системі управлінських відносин. Роль людини в управлінні, згідно з принципом активності, полягає в тому, щоб здійснювати активні функції, а не бути придатком системи управління.
Серед інших галузевих принципів психології управління виокремлюють принцип соціальної спрямованості, принцип законності, принцип гласності, принцип співвідношення єдиноначальності та колегіальності, принцип співвідношення повноважень та відповідальності, принцип зворотного зв´язку, принцип ієрархії.
Принцип соціальної спрямованості. Передбачає врахування в процесі управлінської діяльності інтересів суспільства, конкретної галузі, конкретної організації.
Принцип законності. Полягає в дотриманні правових норм у здійсненні управлінської діяльності.
Принцип гласності. Передбачає забезпечення в системі управління участі всіх представників управлінських відносин у компетентному обговоренні проблеми, в прийнятті управлінських рішень на основі широкої поінформованості.
Принцип співвідношення єдиноначальності та колегіальності. Відтворює взаємодію двох форм вияву повноважень: а) єдиноначальність, яка полягає у персональній відповідальності керівника за прийняті управлінські рішення; б) колегіальність, що є формою колективної підготовки проектів рішень. Ефективним чинником, що сприяє і колегіальній, і єдиноначальній управлінській діяльності, є контроль за обговоренням, прийняттям і реалізацією рішень, прийнятих як колегіально, так і одноосібно. Колегіальність та єдиноначальність в організації управлінської діяльності не виключають прямого підпорядкування, згідно з яким у структурі управління кожний виконавець повинен мати тільки одного безпосереднього керівника. Подвійне підпорядкування (коли вищий за рангом керівник передає свої рішення працівникам, минаючи їх безпосереднього керівника) підриває авторитет останнього, спричинює необов´язковість, поширює намагання уникнути відповідальності, знижує рівень активності, ініціативності і самостійності.
Принцип співвідношення повноважень та відповідальності. Передбачає такий розподіл повноважень і відповідальності, який забезпечив би найефективнішу дію системи, коли рішення приймають один раз, а не переадресовують від однієї інстанції до іншої. Згідно з ним кожна підсистема і кожний працівник керованої системи повинні вирішувати тільки ті питання, які належать до їх компетенції, що дає змогу вищим інстанціям вивільнитися від поточних справ, зосереджуючись на складних проблемах. Це сприяє збереженню психологічного потенціалу людей на всіх рівнях керівництва.
Принцип зворотного зв´язку. Виявляється в тому, що процес управління ефективний за умови, що керівник постійно отримуватиме інформацію про ефект дії певної підсистеми, про досягнення чи недосягнення мети.
Принцип ієрархії. Головною вимогою його є розгляд будь-якої системи як частини більшої системи. У психології, зокрема психології управління, всі психічні феномени слід розглядати як щаблі ієрархії, де нижчі структури підпорядковані вищим, а вищі, включаючи в себе нижчі й спираючись на них, не зводяться до їх суми. Принцип ієрархії сприяє з´ясуванню якісної своєрідності конкретного явища в системі управління, акцентує на його багаторівневій структурі.
Отже, методологічні засади психології управління базуються на філософському підході до аналізу явищ дійсності. Цей підхід постає як загальна методологія, загальний принцип пізнання, філософсько-методологічний рівень дослідження, який забезпечує світоглядне узагальнення одержаних результатів. Спеціальну методологію психології управління представляє сукупність застосовуваних у ній методологічних принципів. Вона відкриває можливості конкретного використання загальнофілософських принципів щодо об´єктів психології управління, яка, будучи міждисциплінарною наукою, базується на методологічних принципах загальної, соціальної, інженерної психології, психології праці, економіки, кібернетики, історії.

3.4. Принципи та межі адміністративного розсуду

Дослідження інституту принципів для будь — якої галузі чи підгалузі або для науки взагалі має важливе значення з огляду на їх фундаментальність і пов`язаність з кожним теоретичним і практичним аспектом наукової діяльності, адже вони виступають основоположними началами, вихідними положеннями, на основі яких будується організм окремо взятої науки.

Не є винятком з цього твердження адміністративне право та державне управління, в надрах яких зародився інститут дискреційних повноважень або адміністративного розсуду, і який має власні принципи функціональності, що визначені в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 11 березня 1980 року № R (80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами. Основна мета цих принципів, як зазначено в Рекомендації, забезпечення того, щоб свобода, надана законодавством, використовувала справедливим та законним чином, і такою свободою не зловживали або не використовували її довільно. Такими принципами є :

  • мета дискреційного повноваження;
  • об`єктивність та неупередженість;
  • рівність перед законом;
  • пропорційність;
  • розумний час;
  • застосування вказівок;
  • відкритість вказівок;
  • відступ від вказівок;
  • характер контролю;
  • утримання адміністративного органу від дій;
  • повноваження контрольних органів щодо отримання інформації.

Перш ніж приступити до характеристики принципів дискреційних повноважень або адміністративного розсуду, необхідно зауважити, що вони виступають в ролі загальних мінімальних стандартів досягнення цілей, які приймають держави, тому ніщо  не заважає їм перевищити цей мінімум і встановити додаткові принципи функціонування розсуду або у зв`язку з прийняттям положень даної Рекомендації скасовувати чи змінювати наявні запобіжні заходи.

Мета дискреційного повноваження. Суть цього принципу полягає в тому, що адміністративний орган, який отримав право на власний розсуд щодо реалізації певних функцій, повинен дотримуватися мети, у зв`язку з чим йому було надане таке повноваження.

Ціль такого повноваження може бути чітко визначена і викладена у нормі або випливати із змісту правового припису, що не має суттєвої різниці, адже в будь — якому випадку вона однаково виступає умовністю, яку адміністративний орган зобов`язаний враховувати  у процесі прийняття рішення.

Наприклад, в аб.2 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі — виконавчий документ) у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, тобто він здійснює всі необхідні заходи з метою своєчасного і повного виконання рішення. Подібна норма існує і в п.1аб.3 ст.5 названого Закону, де державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію, інакше кажучи, він отримує необхідну інформацію для реалізації поставленої мети, а саме, проведення виконавчих дій. Наведені приклади показують, що мета адміністративного розсуду прихована у змісті норми права та інтерпретується при її застосуванні [122].

Інший приклад зазначений в п.15 аб. 3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» надає право державному виконавцю повідомляти з метою профілактичного впливу органи державної влади, громадські об’єднання, трудові колективи і громадськість за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження [122]. Мета такого повноваження чітко викладена у статті правовового акта у вигляді реалізації профілактичного впливу, на противагу попереднім прикладам.

Названа Рекомендація визначає бажаність того, щоб поставлена мета і характер врахованих критеріїв в ході дискреційного повноваження були чітко викладені. В деяких випадках мету законодавця є очевидною з огляду на законодавчий інструмент, але в інших випадках мету наданого повноваження неможливо розпізнати. Доцільно, коли адміністративний розсуд передбачає, щоб поставлена мета, залежно від практики правової системи, була вказана якомога зрозуміліше у тексті закону, який надає таке повноваження або в супровідній пояснювальній записці. Якщо в законодавстві докладно це не визначено, то таке повноваження в будь — якому випадку має бути використане у публічних інтересах [125], тобто, незалежно від життєвої ситуації, яка продукує використання адміністративного розсуду, ціль його застосування адміністративним органом в кожному конкретному випадку має бути спрямована на забезпечення та захист суспільних інтересів. Але поряд з цим чітка визначеність правової норми дозволяє дотримуватись принципу законності, суть якої полягає в тому, що вона виступає не орієнтиром безпосередньої діяльності або практичного, конкретно — ситуаційного правозастосування, а лише «абстрактним кордоном» у вигляді законодавчих рамок у процесі реалізації дискреційних повноважень. 

Наступним у вказаному переліку йде принцип  об`єктивності та неупередженості застосування адміністративного розсуду, дотримання якого є однією з найважливіших умов правильного застосування зазначеного інституту.

У процесуальних джерелах цей принцип визначають ще як об`єктивну істину, під якою Бандурка О.М. та Тищенко М.М. розуміють повне виключення з процесу проявів суб`єктивізму, однобічності в аналізі дій суб`єктів; він покликаний забезпечити встановлення й оцінку реальних фактів, що мають значення для ухвалення обґрунтованого рішення у конкретній адміністративній справі [23, с.30].

Подібну характеристику принципу об`єктивності надає Колпаков В.К., який вказує, що всі справи розглядаються всебічно, збираються, перевіряються і враховуються всі необхідні матеріали і докази [36, с.322].

 Згаданий принцип набуває практичного застосування у процесі прийняття відповідного акта, який є основним способом впливу, реагування органу виконавчої влади та місцевого самоврядування на адміністративні правовідносини і  який повинен враховувати всі «фактори». Під «факторами» в нашому випадку слід розуміти обставини конкретної справи та правову базу, що закладається адміністративним органом в основу акта.

Виходячи з позиції доцільності та необхідності економії ресурсів, адміністрація розглядає всі чинники, але бере до уваги лише ті, які відображають реальну та дійсну картину справи, хоча ніхто не застрахований від неправильної оцінки чи можливості проігнорувати той чи інший фактор. З огляду на це, особливо відносно дискреційних повноважень, потрібно встановити додатковий контроль за адекватністю ситуації прийнятого рішення у вигляді  певного факультативно —  проміжного етапу, через який воно може проходити.

Наприклад, адміністрація (умовно — «А») прийняла рішення («Р»), з дотриманням принципу законності, базуючись на праві власного розсуду, що торкається інтересів певних осіб («О»), які не погоджуються з її аргументацією про доцільність такого рішення. В такому випадку, вони мають можливість звернутись до контролюючих органів («КО»). Для кращого уявлення і розуміння відобразимо це схематично:

На зображеній схемі ми можемо спостерігати взаємовплив та пов`язаність між адміністративним органом та зацікавленою особою, яка будується за принципом «стримування і противаг».

 В цьому сенсі необхідно пригадати реформаційні ініціативи щодо створення  адміністративної юстиції, реалізація якою подібної функції, виступала б гарантуючим фактором, тобто саме тим факультативно — проміжним етапом.

Ще однією стороною об`єктивності застосування адміністративним органом дискреційних повноважень є надання, на власний розсуд, особі, якої це стосується, можливості ознайомитися з оприлюдненими факторами, наприклад, висновками експертів, інформацією отриманою від третіх сторін або інших незацікавлених осіб, різноманітними документами, які були взяті до уваги, з правовою базою рішення тощо. Це дозволяє особі безпосередньо переконатися у правильності, доцільності та законності прийнятого рішення на основі дискреційних повноважень.

Щодо неупередженості, то зміст цього поняття розкривається в аспекті відсутності у посадової особи власних інтересів, тобто у її безсторонності при прийнятті рішення в рамках адміністративного розсуду. Якщо між посадовою особою та зацікавленою особою існує будь — який зв`язок, який заважає бути їй неупередженою, то вона повинна заявити самовідвід, щоб усунути усі сумніви, що можуть виникнути у майбутньому, але за певних випадків, чітко встановлених законом, наприклад, родинні зв`язки, така особа обов`язково відлучається від процедури прийняття рішення.

Не менш важливим з низки принципів, що регулюють застосування дискреційних повноважень, є принцип рівності перед законом. Вказаний принцип має загальноправовий характер, що підтверджується його визначеністю у Конституції України, а саме, в ст.24, де передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Зважаючи на цей факт, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками [44], тобто застосування до всіх осіб «рівного масштабу», співрозмірність прав за однакових умов, встановлення рівності громадян  так, щоб панувала правда та істина.

Відразу слід зауважити, що викладення норми в такому сенсі відносно адміністративних правовідносин звужує її практичний зміст застосування, адже рівність в адміністративній процедурі та в процедурі реалізації дискреційних повноважень може стосуватися не лише фізичних, а й юридичних осіб.

Мета такого принципу полягає в усуненні будь-яких проявів несправедливості, дискримінаційного ставлення до особи та необхідності гарантувати рівність як формально, так і фактично, особливо якщо це стосується адміністративного розсуду, адже правозастосувальники, тобто органи виконавчої влади та місцевого самоврядування діють за власною ініціативою, і ця діяльність, регулюється в загальних аспектах. Забезпечення рівності перекладається безпосередньо на посадових осіб при виконанні ними дискреційних повноважень.

Наприклад, у ст.23 Закону України «Про державну службу» зазначається, що граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок, але у разі необхідності керівник державного органу за погодженням з Начальником Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України може продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як на п’ять років [100], тобто керівник державного органу на власний розсуд, враховуючи конкретні обставини та аргументи, визначає, чи є необхідність у продовжені перебування на службі того чи іншого службовця, а отже, зобов`язаний забезпечити рівність у можливостях за однакових умов, абстрагуючись від проявів суб`єктивізму у рішенні.

Але, як зазначено у Рекомендації № (80)2 Комітету Міністрів Ради Європи щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, якщо відмінність у ставленні базується на справедливих підставах, які можуть бути об`єктивно доведені, враховуючи поставлену мету, то принцип рівності не порушується. Несправедлива дискримінація існує тільки тоді, коли відмінність у ставленні не обгрунтовується об`єктивно, з урахуванням мети і наслідків заходу, що передбачається.

Теорія доказів. Лекції. — abetkaua

В С Т У П

Глава 1. ДОКАЗИ Й ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 
1. Доказове право й теорія доказів
2. Поняття й ознаки доказів
3. Класифікація доказів
4.Поняття доказування і характеристика його етапів
5. Предмет, межі доказування
6. Суб’єкти доказування 

Глава 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА ДОКАЗІВ

1. Поняття і види кримінально-процесуальних джерел доказів

2. Показання свідка

3. Показання потерпілого

4. Особливості оцінки показань свідків і потерпілих

5. Показання підозрюваного й обвинуваченого

6. Особливості оцінки показань підозрюваних й обвинувачених

7. Висновок експерта

8. Речові докази

ТЕМА 3. ВИКОРИСТАННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ І ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВИХ МАТЕРІАЛІВ ПРИ ПРОВАДЖЕННІ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

1. Поняття науково-технічних засобів та суб єкти їх застосування

2. Використання результатів оперативно-розшукової діяльності в процесі доказування

В С Т У П

Боротьба із злочинністю в сучасних умовах вимагає від правоохоронних органів активних і рішучих дій. 

Розслідуванням злочинів займаються органи дізнання й досудового слідства. У ході підготовки слідчих вивчаються різні правові науки, серед яких і кримінальний процес. У кримінальному процесі центральне місце займає доказове право і теорія доказів. З метою поглибленого вивчення питань що стосуються доказів, доказування, кримінально-процесуальних джерел доказів, використання науково-технічних засобів і результатів оперативно-розшукової діяльності розроблений спецкурс доказування у кримінальному процесі . 

Саме за допомогою доказів, правильної їх оцінки вирішуються основні завдання кримінального судочинства, досягається об єктивна матеріальна істини у кримінальній справі, яка дозволяє зробити висновок щодо винуватості або не винуватості особи у вчиненні злочину. 

1. Доказове право й теорія доказів

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями
кримінального судочинства є забезпечення захисту прав і законних інтересів
юридичних і фізичних осіб, швидке і повне розкриття злочину

Поняття, значення принципу всебічності, повноти і об’єктивності дослідження обставин справи — Кримінальний процес

Аналіз чинного законодавства дозволяє дійти висновку про принципове значення для кримінального судочинства всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи (ст. 370 КПК).

Реалізація цього принципу сприяє втіленню ідеї верховенства прав громадянина над будь-якими рішеннями і діями повноважних суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності шляхом законодавчого регулювання їх активності з урахуванням законних інтересів учасників процесу. Такий підхід у кінцевому підсумку забезпечує достовірність результату відповідних досліджень у кримінальній справі.

Всебічність дослідження обставин справи означає, по-перше, висунення і дослідження всіх реально можливих версій щодо характеру події, що має ознаки злочину, винуватості особи; по-друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують обвинуваченого, а також обставин, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Повнота дослідження справи означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у справі; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Об’єктивність означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин справи, у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 22 КПК зобов’язує прокурора, слідчого і особу, яка проводить дізнання, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Хоча суд у ч. 1 ст. 22 КПК не названий серед суб’єктів, на яких покладається всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи,  інші норми КПК вимагають від нього дотримання цього принципу під загрозою скасування вироку вищестоящим судом (статті 281, 323, 367, 370 та ін.).

Як виняток з принципу є такий порядок, коли за певних умов у стадії судового розгляду справи відповідно до ст. 299 КПК досліджуються лише деякі докази або вони не досліджуються взагалі (ч. 2 ст. 253 КПК).

Закон забезпечує дотримання принципу відповідними категоричними вимогами не тільки стосовно фактичної його дії у ході судочинства, а навіть щодо створення умов для можливості перешкодити всебічному, повному і об’єктивному розгляду кримінальної справи (ч. 1 ст. 370 КПК).

За наявності обставин, що викликають сумнів в об’єктивності судді, народного засідателя, прокурора, слідчого, дізнавача, ці особи підлягають відводу (статті 54, 55, 58, 60 КПК).

Пленум Верховного Суду України у постанові від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» дає роз’яснення змісту порушень, що перешкодили чи могли перешкодити суду всебічно, повно і об’єктивно розглянути справу.

Суб’єктивність — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Суб’єктивність — це прояв уявлень людини (суб’єкта) про навколишній світ, її точки зору, почуттів, переконань та бажань. У філософії цьому терміну зазвичай протиставляють об’єктивність[1].

На побутовому рівні суб’єктивність — це ставлення до чогось лише згідно з особистими поглядами, інтересами або смаками; відсутність об’єктивності. При цьому відбувається нехтування інтересами інших. В цьому значенні виступає синонімом слова упередженість[2].

Суб’єктивність може бути проявом конкретної, відмінної від інших інтерпретації будь-якого аспекту досвіду. Досвід завжди є унікальним для людини, що переживає його, кваліа цієї людини, які існують лише у її свідомості. Хоча джерело досвіду, як вважають, є «об’єктивним» і доступним кожному, (як, наприклад, кожному доступна довжина хвилі конкретного променя світла), досвід сам по собі доступний лише суб’єкту (якість світла — його колір).

Суб’єктивність часто зустрічається в теоретичних побудовах, вимірах і концепціях, всупереч бажанню тих, хто намагається бути об’єктивним, і в більшості галузей метою є уникнути суб’єктивності в наукових або математичних твердженнях і експериментах. У багатьох наукових галузях, таких як фізика, біологія, інформатика, хімія намагаються усунути суб’єктивність зі своєї методології, теорії і результатів, і це сьогодні становить значну частину процесу дослідження в цих царинах.

Незважаючи на це, суб’єктивність є єдиним способом, за допомогою якого ми пізнаємо світ, математично, науковими методами чи іншим шляхом. Ми поділяємо суб’єктивність на загальнолюдську та індивідуальну, і всі теорії і філософські концепції, які формують наше розуміння математики, науки, літератури, будь-яке поняття, яке ми маємо про світ, засноване на загальнолюдській або індивідуальній точці зору. Суб’єктивність всередині нас є єдиною істиною, попри припущення про суб’єктивність «істини», яке ми робимо. Створення світогляду всередині нас є суб’єктивним, поряд з існуванням концепції відкриття або створення ідей.

Цей термін протистоїть поняттю об’єктивності, яке використовують для опису загальнолюдського уявлення про Всесвіт у тому вигляді, як він є, з позиції, вільної від людського сприйняття і впливу, без загальнолюдського культурного втручання, минулого досвіду і незалежно від очікуваного результату.

Принципы деятельности

Принципы деятельности и экологической политики «Череповецлес» и предприятий холдинга

Холдинговая компания «Череповецлес» занимается заготовкой и переработкой древесины, маркетингом и продажей лесопродукции. Заготовка древесины осуществляется в соответствии с национальным законодательством и в соответствии с международными принципами лесоуправления FSC. При заготовке древесины предприятия используют экологически ориентированные методы, такие как зимний период для выборочной рубки, сохранение жизнеспособного молодняка, постоянное соблюдение принципов устойчивого лесопользования.

Заготовка древесины ведется на арендованных лесных участках с высокой ответственностью за состояние лесопользования. На арендованных территориях проводятся лесовосстановительные работы, строительство и содержание лесных дорог, противопожарные мероприятия, помощь местному населению. В соответствии с принципами Российского национального стандарта управления лесами выделяются, контролируются и охраняются участки лесов высокой природоохранной ценности.

Экологические аспекты

Постепенный переход на частичные рубки с целью сохранения экологических защитных функций леса и обеспечения естественного лесовозобновления; выполнение конкретных экологических программ; повышение экологической квалификации персонала; сохранение общей площади лесов высокой природоохранной ценности не меньше запланированной.

Социальные сети аспекты

Руководители предприятий обеспечивают реализацию социальных прав работников, показатели безопасности, заботу о местном населении. Информация о состоянии лесных ресурсов, способах их использования и экономических условиях доступна для местного населения.

Проведение полиса

«Череповецлес» и предприятия холдинга ежегодно оценивают результаты деятельности по охране природы, вносят коррективы в соответствии с новыми требованиями лесного законодательства и Государственного стандарта лесопользования России.

Маркетинг и продажа лесоматериалов

Максимально учитываются запросы и потребности клиентов, незаконно заготовленная древесина не используется, отношения с потребителями строятся на основе договоров и стандартов FSC STD-40-004, 40-005, 30-010 (обновленные версии).

Реклама

«Череповецлес» и предприятия холдинга открыты для общества и добровольно информируют партнеров, персонал и общество обо всех экологических программах, проводимых мониторингах и изменениях в социальной политике.

Утверждено Советом директоров

Январь 1 6, 2008

.

% PDF-1.4
%
1800 0 объект
>
endobj

Xref
1800 74
0000000016 00000 н.
0000003745 00000 н.
0000003945 00000 н.
0000003991 00000 н.
0000004762 00000 н.
0000004889 00000 н.
0000005040 00000 н.
0000005164 00000 п.
0000005315 00000 н.
0000005381 00000 п.
0000005433 00000 п.
0000005558 00000 н.
0000005673 00000 н.
0000008111 00000 п.
0000011096 00000 п.
0000011378 00000 п.
0000012034 00000 п.
0000012619 00000 п.
0000012713 00000 п.
0000012826 00000 п.
0000013189 00000 п.
0000013833 00000 п.
0000017374 00000 п.
0000022357 00000 п.
0000022599 00000 н.
0000022779 00000 п.
0000023225 00000 п.
0000023612 00000 п.
0000024110 00000 п.
0000024289 00000 п.
0000029415 00000 п.
0000029532 00000 п.
0000032487 00000 п.
0000032729 00000 п.
0000037475 00000 п.
0000038731 00000 п.
0000039160 00000 п.
0000043865 00000 п.
0000045577 00000 п.
0000047828 00000 п.
0000047907 00000 н.
0000048123 00000 п.
0000048501 00000 п.
0000048875 00000 п.
0000048983 00000 п.
0000049162 00000 п.
0000049265 00000 п.
0000049322 00000 п.
0000049406 00000 п.
0000049637 00000 п.
0000049723 00000 п.
0000049826 00000 п.
0000049929 00000 н.
0000050031 00000 п.
0000053541 00000 п.
0000059350 00000 п.
0000060097 00000 п.
0000060360 00000 п.
0000107225 00000 н.
0000107266 00000 н.
0000141694 00000 н.
0000141735 00000 н.
0000176163 00000 н.
0000176204 00000 н.
0000176328 00000 н.
0000176479 00000 н.
0000176629 00000 н.
0000176788 00000 н.
0000176867 00000 н.
0000177203 00000 н.
0000195434 00000 н.
0000360057 00000 н.
0000003535 00000 н.
0000001776 00000 н.
прицеп
] / Назад 7796535 / XRefStm 3535 >>
startxref
0
%% EOF
1873 0 объект
> поток
h ޼ VkPW>
1v # PEEmNS% WZI | TT # VZK} VSjc;? Z ן =% $ `t: ޙ | n

.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.